Склад грунту – співвідношення (масове або об’ємне) компонентів ґрунтового матеріалу, яке виражається у відсотках від його загальної маси чи об’єму. Розрізняють фазовий, мікро агрегатний, гранулометричний, мінералогічний та хімічний склад грунту.

Забарвлення ґрунту – це найбільш доступна і, перш за все, помітна морфологічна ознака, суттєвий показник належності ґрунту до того чи іншого типу, що визначається кольором тих речовин, з яких він складається, а також гранулометричним складом, фізичним станом і ступенем зволоження. За С.О. Захаровим найбільш важливими для забарвлення гурту є три групи сполук: гумус; сполуки заліза; кремнієва кислота, СаСО3 та каолін.

Гумусові речовини в більшості випадків зумовлюють чорне, темно-сіре, сіре забарвлення ґрунту. Іноді чорне забарвлення може бути зумовлене й іншими причинами: невеликими плямами окислів та гідратів окислів марганцю (підзолисті ґрунти), сірчистого заліза, материнської породи. Окисне залізо надає ґрунтові червоний, оранжевий та жовтий колір. Сполуки закисного заліза надають ґрунтові сизуватих, зеленуватих, голубуватих. Кремнезем (SiO2), вуглекислий кальцій (CaCO3), каолініт (H2Al2Si2O8xH2O) зумовлюють біле та білясте забарвлення. У деяких випадках помітну роль у білястих відтінках відіграють гіпс (CaSO4x2H2O), легкорозчинні солі (NaCl, Na2SO4 та інші).

На забарвлення впливах структурний стан ґрунту.

Структура ґрунту – це відмінності (агрегати), на які може розпадатися ґрунт. Грунт може бути структурним і безструктурним. У грунтах виділяють за формою три основних типи структури: кубоподібна – всі грані агрегатів рівномірні в трьох взаємно перпендикулярних осях; призмоподібна – агрегати більш витягнуті по вертикальній осі; плитоподібна – агрегати розвинені по горизонтальній осі. У межах типів агрегати залежно від їх форми та розмірів поділяють на роди і види.

Гранулометричним складом ґрунту називають відносний вміст у ґрунті механічних елементів.Гранулометричний склад переважної більшості ґрунтів приблизно на 90% представлений ЕГЧ мінеральної природи.Гранулометричний склад має важливе значення в педогенезі, у формуванні родючості ґрунту. Від нього залежать властивості ґрунту: водні, теплові, повітряні, загальні фізичні й фізико-механічні властивості; зумовлює окисно-відновні умови, величину ємності вбирання, накопичення гумусу тощо. Залежать умови укорінення фітоценозу, чисельність риючої фауни, спосіб обробітку ґрунту, строки польових робіт, норми добрив тощо.У польових умовах гранулометричний склад визначають приблизно, за зовнішніми ознаками і на дотик (органолептичний метод). Для точного визначення гранскладу застосовують лабораторні методи (наприклад, метод Качинського).

Складення – це зовнішнє вираження щільності та пористості ґрунту. Воно залежить від гранулометричного складу, структури, діяльності ґрунтової фауни тощо.За ступенем щільності ґрунти поділяються злиті (дуже щільні) щільні, пухкі і розсипчасті.Пористість (шпаруватість) характеризується формою та величиною пор усередині структурних відмін та між ними. За розташуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такі стани ґрунту; пористий; губчастий.

Новоутворення – це нагромадження речовин різної форми і хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизонтах ґрунту в процесі ґрунтотворення.

Включення – це сторонні тіла в профілі грунту, присутність яких не пов’язана з процесом ґрунтоутворення. До включень належать: кам’янисті включення (уламки гірських порід), залишки тварин і рослин у вигляді раковин, кісток, коренів, уривків листя, хвої, включення антропогенного походження.