Формування ґрунтового профілю, індекси ґрунтових горизонтів та їх характеристика.

Ґрунтовий профіль – це певне вертикальне чергування генетичних горизонтів у межах ґрунтового індивідуума.Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. Під генетичними горизонтами розуміють однорідні, зазвичай паралельні шари грунту, які сформувались у процесі грунтотворення, що різняться між собою морфологічними ознаками, складом і властивостями. Профіль ґрунту характеризує зміну його властивостей по вертикалі. Залежно від напрямку ґрунтоутворення спостерігається закономірний розподіл і зміна гранулометричного, мінералогічного та хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтового тіла від поверхні до підстилаючої породи.

Будова ґрунтового профілю специфічна для кожного типу ґрунту, тому служить його основною діагностичною ознакою.

Залежно від особливостей педогенезу та віку ґрунту, ґрунтові профілі бувають складними та простими. Проста будова профілю має п’ять типів: примітивний, неповно розвинений, нормальний, слабо диференційований, порушений.

Складної будови профіль може бути: реліктовим, багаточленним, поліциклічним, порушеним (поверненим), мозаїчним.

При взаємодії складних біологічних та фізико-хімічних процесів грунтотворення формується ґрунтовий профіль. Залежно від умов і процесів грунтотворення формуються відповідні генетичні горизонти. Їх відрізняють один від одного за морфологічними ознаками. Формування ґрунтових горизонтів пов’язане з пересуванням різних продуктів ґрунтоутворення по ґрунтовій товщі. Залежно від клімату і напряму пересування ґрунтових розчинів вони можуть пересуватися в грунтовому профілі вниз або вгору. У верхньому горизонті завжди утворюються і нагромаджуються органічні речовини. Тому верхній горизонт грунту називається перегнійно-акумулятивним, або гумусовим. Разом з акумуляцією гумусових речовин у верхніх горизонтах грунту при низхідному русі Волги відбувається розчинення та винос у нижні горизонти мінеральних та органічних сполук. Такий верхній горизонт гурту називається гумусово-елювіальним. Отже, в цьому горизонті грунту одночасно з нагромадженням гумусу відбувається і його вимивання. Горизонт грунту, в якому винос речовин переважає над нагромадженням і який, як правило, формується безпосередньо під гумусово-елювіальним горизонтом, називається елювіальним. Горизонт ґрунтового профілю, що знаходиться нижче елювіального горизонту і в якому осідають вимиті зверху речовини, називається ілювіальним. Потім ілювіальний горизонт переходить у ґрунтотворну породу.

Лісова підстилка або степова повсть – Но, Ао.

Гумусовий – Н, А1.

Елювіальний – Е, А2.

Ілювіальний – І, А2.

Материнська порода – Р, С.

В.В. Докучаєв виділив у грунті всього три генетичних горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфавіту (А – поверхневий гумусо-акумулятивний, В – перехідний до материнської породи, С – материнська порода, підґрунтя).

Гумусований горизонт Н (А) має найтемніше забарвлення. У ньому нагромаджуються гумус і зольні елементи живлення рослин. У підзолистих грунтах він поділяється на два підгоризонти: НЕ (А1) – гумусно-елювіальний і Е (А2) – елювіальний (підзолистий). Останній, звичайно, світлішого кольору (буває жовтуватий), пухкий, іноді в ньому помітна пластинчаста будова. Цей горизонт утворюється внаслідок руйнування мінеральної (карбонатів, силікатів) і органічної частини грунту та вимивання розчинних речовин у нижні шари.

Ілювіальний горизонт І (В) – горизонт вмивання. Він відрізняється від верхнього горизонту меншою кількістю гумусу, а також тим, що в ньому нагромаджуються мінеральні солі та півтора оксиди, вимиті з верхніх шарів. Тут особливо концентруються сполуки заліза та алюмінію. Він переважно бурого або коричнево-бурого кольору, поступово переходить у материнську породу.

Материнська порода Р (С) – горизонт (порода), на яком утворився грунт. Товщина його може коливатися від кількох метрів до кількох десятків метрів. У ньому часто спостерігаються включення у вигляді гальки, валунів, вапнякових відкладів тощо.

Під материнською породою залягає підстилаючи порода, яка не охоплена ґрунтовим процесом, її позначають як горизонт D (Д),

Індекс | Назва | Діагностичний опис

Т | Торфовий | Складається більш ніж на 70% із рослинних решток (деревинних, мохових, трав’яних), різного ступеня розкладу

Тн | Торф’яно-перегнійний | Складається із сильно розкладених гуміфікованих (уже невидимих оком) рослинних решток, чорний, маститься, нестійкої, пилувато-зернистої або грудкуватої структури, постійно або періодично насичений водою

Но | Гумусовий | Лежить на поверхні і являє собою залишки рослинності різного ступеня розкладу

Н | Гумусовий | Горизонт акумуляції і гуміфікації органічних речовин, рівномірно розміщений і тісно зв’язаної з мінеральною частиною, сірий або бурий колір, добре оструктурений, вміст гумусу до 15%

Норн. | Поверхневий гумусовий горизонт, змінений періодичним обробітком у землеробстві

Е | Елювіальний | Збіднені внаслідок вимивання органічних і мінеральних речовин, білясті, світло-сірі або палеві кольори, пластинчасті або плитчасті, рихлі

І | Ілювіальний | Збагачені глинистими частинками, бурувато-коричневі, темно-сірі, щільні, призматичної, горохуватої або призматично-горіхуватої структури

Sl

Глейовий | Мінеральний або органо-мінеральний (голубого, сизого або оливкового кольору), безструктурний, формується при заболочуванні грунтів

Р | Материнська порода | Гірська порода, з якої сформувався грунт, подібна на грунт літологічно, але не має його ознак

Д | Підстилаюча порода | Порода, що залягає нижче грунтоутвворювальної

Вивітрювання, ґрунтоутворюючі породи і мінеральна частина ґрунту.

Джерелом мінеральної частини твердої фази грунту є гірські породи та мінерали різного походження та складу. Вони, як правило, щільні та майже не володіють родючістю.

Мінеральна частина грунту походить від гірських порід і мінералів, що трансформуються в процесі вивітрювання, й успадковує їх хімічний, гранулометричний та мінералогічний склад.

У формуванні земної кори беруть участь три основних типи гірських порід: магматичні, метаморфічні та осадові, а у грунтотворенні роль останніх визначальна.

Вивітрювання – це сукупність процесів фізичного руйнування та хімічного розпаду мінералів і гірських порід на місці їх залягання, зумовлених дією різних агентів. До останніх належать: коливання температури, хімічна дія води, газів (кисень і вуглекислий газ), біохімічна дія організмів у процесі їх життєдіяльності, а також продуктів їх розкладу після відмирання. У залежності від факторів, що діють на гірські