Структурність і структура ґрунту (поняття, значення структури, умови утворення структури).

Структурою грунту називають сукупність різних за величиною, формою і якісним складом агрегатів, на які здатний розпадатися грунт. Грунтові агрегати складаються із з’єднаних між собою механічних елементів.

Здатність грунту розпадатися на окремі агрегати називають структурністю.

У грунтах виділяють за формою три основних типи структури: кубоподібна – всі грані агрегатів рівномірні в трьох взаємно перпендикулярних осях 1. Брилиста. Грудкувата. Горіхувата Зерниста; призмоподібна – агрегати більш витягнуті по вертикальній осі Стовпоподібна, Стовпчаста, Призматична; плитоподібна – агрегати розвинені по горизонтальній осі Плитчаста Лускувата. У межах типів агрегати залежно від їх форми та розмірів поділяють на роди і види. Кожен тип структури залежно від характеру ребер, граней і розміру поділяють на роди і види.

За розміром грунтових агрегатів виділяють такі групи структури: мікроструктура – розмір агрегатів менший 0,25 мм, макроструктура – від 0,2 до 10 мм та брилиста структура (мегаструктура) – більше 10 мм.

Грунт може бути структурним і безструктурним. У структурному стані маса грунту розділена на відокремлення різної форми і величини. Стан грунту, коли механічні елементи, що складають грунт, не з’єднані між собою у більш крупні окремості, а існують роздільно або залягають суцільною зцементованою масою, вважається безструктурним.

Виділяють структурні агрегати першого (складаються з механічних часточок) та другого порядку (мікроагрегати, на які можуть розділятися присутні в ґрунті структурні відміни. Для різних генетичних горизонтів ґрунтів характерні певні форми структури: грудкувата, зерниста – для дернових, гумусових горизонтів, пластинчасто-лускувата – для елювіальних, горіхувата – для ілювіальних у сірих лісових ґрунтів тощо. При оцінці ґрунтової структури потрібно відрізняти морфологічне поняття структури від агрономічного. У морфологічному розумінні структура – це форма відокремлень (агрегатів): горіхувата, зерниста, стовбчаста та т.ін. В агрономічному розумінні оптимальна тільки грудкувато-зерниста структура розміром від 0,25 до 10 мм.

Відношення маси цих грудочок до маси решти фракцій називається коефіцієнтом структурності. Форма та розмір агрегатів суттєво впливають на агрономічні і технологічні властивості грунтів, особливо орного шару. Оптимальний розмір структурних агрегатів пов'язаний із загальними особливостями грунтів. Найліпші водно-фізичні властивості чорноземів і каштанових грунтів формуються при розмірі грудочок від 0,25 до 3 мм, а дерново-підзолистих суглинкових – від 0,5 до 5 мм. Вищою стійкістю проти вітрової ерозії володіють грудки діаметром більше 1-2 мм.

Якісний показник структурних агрегатів – їх міцність, або опір розвиваючій дії води. Міцність агрегатів зумовлює стійкість та довговічність структури.

Основні переваги структурних грунтів порівняно з безструктурними такі:

Структурні грунти менше випаровують вологи, володіють вищою водопроникністю та водоутримуючою здатністю. В них накопичується більше продуктивної вологи й рослини використовують її більш економно;

У структурних грунтах створюються більш сприятливі умови для розвитку мікробіологічних процесів та мобілізації поживних речовин;

Структурні грунти більш стійкі до водної та вітрової ерозії;

При механічному обробітку структурних грунтів затрачається менше праці і засобів унаслідок того, що вони мають менший питомий опір, ніж безструктурні;

У структурних грунтах створюються кращі умови для проростання насіння, росту і розвитку вирощуваних культур.