Порівняльна характеристика підтипів сірих лісових ґрунтів

Показники | Підтипи

Світло-сірі | Сірі | Темно-сірі

рНсол. | 4,3-4,5 | 4,6-5,2 | 5,2-6,4

СНО, % | 59-63 | 64-75 | 76-96

Гумус, % | 1,5-3,0 | 3,0-4,0 | 4,0-6,0

Глибина закипання, см | 150-180 | 140-160 | 120-140

Опідзолені грунти

Дана група об’єднує темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені. Поширені вони переважно в північній, центральній і західній частині Лісостепу, на Лівобережжі вони приурочені до правих берегів рік. Опідзолені ґрунти займають 24,7% площі орних земель лісостепової зони.

Темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені формувалися з участю як дернового процесу ґрунтоутворення, так і підзолистого, який розвивався під впливом лісу. Тому вони поєднують у собі ознаки чорноземів: значну гумусованість (2,3-3,5%), порівняно високу насиченість увібраним калієм, структурність та релікти діяльності степової фауни – кротовини та ознаки підзолистих ґрунтів – вилуженість від карбонатів, висока кислотність порушеність та переміщення колоїдів у нижні горизонти.

Темно-сірі опідзолені ґрунти. Гумусово-елювіальний горизонт цих ґрунтів становить 50-60 см, карбонати залягають з глибини 110-150 см. Вміст гумусу становить 2,3-3,5%, реакція ґрунтового розчину слабкокисла (рН=5,5...6,5). Ступінь забезпеченості ґрунтів поживними речовинами середній. Згідно класифікації вони розподіляються на три типи і п’ять підтипів: темно-сірі опідзолені буруваті, вологі, модальні, поверхнево-оглеєні та оглеєні.

Сірі опідзолені ґрунти поширені в Лісостепу і на Поліссі. Мають низьку структурність і несприятливі водно-повітряні властивості. Глибина гумусового елювіального горизонту становить 25-30 см. Нижче розміщені ущільнений ілювіальний горизонт і ґрунтоутворююча порода або лес. Вміст гумусу в середньому досягає 1,2-2,4%, рН сольової витяжки близько 5,5. Вміст поживних речовин у цих ґрунтах невисокий.

Темно-сірі опідзолені ґрунти найбільш поширені серед сірих лісових ґрунтів. Мають найменш виражені ознаки опідзолення і значну акумуляцію органічних речовин. В цілинних ґрунтах вміст гумусу становить 4–8%, в освоєних – 2,5–3,5%. Склад гумусу по профілю неоднорідний. Відзначаються значною насиченістю увібраним кальцієм і незначно кислотністю; кислотність обумовлена наявністю іонів водню.

Профіль темно-сірих опідзолених ґрунтів має таку будову:

Hd (Ho) – гумусовий дернинний горизонт глибиною 2 – 4 см, або лісова підстилка глибиною 1–3 см;

НЕ – гумусово-елювіальний горизонт, глибиною 30–35 см, темно-сірий, збагачений на борошнисту присипку SiO2, грудочкувато-зернистий, а в освоєних ґрунтах брилистий, в орному шарі та пилувато-плитчастий – в підорному, перехід ясний;

НІ – гумусово-ілювіальний горизонт глибиною 30-35 см, темно-сірий з червонувато-бурим відтінком, горохуватий, натіки R2O3, щільний, з рідкими червоходами, пустотами від колишніх коренів дерев’яної рослинності, перехід ясний;

ІР – перехідний, добре ілювійований, глибиною 15-25 см, червонувато-бурий, призмовидно-грудочкуватий, з слабими натіками колоїдів, менш щільний, перехід поступовий;

РІ – слабоілювійована ґрунтотвірна порода, глибиною 20-30 см, бурувато-пальова, з бурими натіками колоїдів, грудкувата, слабо ущільнена, перехід помітний за “скипанням” від HCl;

Рк – бурувато-пальовий або пальовий лес; карбонати у формі прожилок або псевдо міцелію чи журавчиків

Зустрічаються темно-сірі опідзолені ґрунти на лесових породах. Якщо є глини (червоно-бурі, строкаті, балтські тощо), то генетичні горизонти вкорочені проти ґрунтів на лесах.

Реградовані ґрунти.

Темно-сірі реградовані ґрунти і чорноземи реградовані, згідно класифікації виділяються на видовому рівні входячи до типу опідзолених, але в ґрунтовому покриві лісостепової зони вони відіграють суттєву роль, бо за площами знаходяться на третьому місці після чорноземів типових і сірих лісових ґрунтів.

Внаслідок процесу реградації в цих ґрунтах підвищилась лінія залягання карбонатів, пухкішим став ілювіальний горизонт, збільшився вміст гумусу, підвищилось насичення основами порівняно з темно-сірими та опідзоленими чорноземами.

Підзолистий процес майже не проявляється, а провідним є дерновий;

За вмістом гумусу в орному шарі вони близькі, але в темно-сірому реградованому ґрунті спостерігається більш різкий його склад з глибиною;

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНА ҐРУНТІВ ЛІСОСТЕПУ

Раціональне використання ґрунтів Лісостепу тісно пов’язано з їх окультурюванням, що необхідно для підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Окультурювання ґрунтів Лісостепу передбачає виконання таких умов:

Поліпшення агрофізичних показників за рахунок підвищення вмісту гумусу в орному шарі й, особливо, фракції гумінових кислот, зв’язаної з кальцієм, та раціонального обробітку ґрунту.

Збільшення запасів доступної вологи в ґрунті шляхом переводу поверхневого стоку у внутрішньоґрунтовий при комплексному захисті ґрунтів від водної ерозії;

Підтримання реакції ґрунту на оптимальному для рослин рівні;

Для чорноземних ґрунтів – збереження притаманних цілим аналогам властивостей, сприятливих для сільськогосподарських культур.

Важливо в процесі землеробського використання ґрунтів зони систематично вносити високі дози органічних добрив, досягти збільшення площ під однорічними і багаторічними травами.

Розвиток ерозійних процесів призводить до значного зниження продуктивності ріллі (до 50 %) і зумовлює запровадження на змитих ґрунтах спеціальних ґрунтозахисних сівозмін, необхідне регулювання поверхневого стоку, запровадження протиерозійних лісомеліоративних заходів, особливої агротехніки. Із посилення ступеня еродованості ґрунту потужність гумусового горизонту стає одним з факторів, що лімітує продуктивність цих ґрунтів.

Чорноземна зона найбільш освоєна, у ній вирощуються всі ра-йоновані сільськогосподарські культури, особливо ефективно ці ґрунти використовуються під зернові високої якості, соняшник, цукро-вий буряк.

Чорноземи - потенційно найродючіші ґрунти. Головного про-блемою їх використання є несприятливий водний режим, тому вели-ке значення має система накопичення та зберігання вологи в ґрунті, створення лісосмуг, снігозатримання і т.п. Важливим заходом є бо-ротьба з водною (в лісостепу) та вітровою (в степу) ерозією, дотри-мання правильних сівозмін, насичених ґрунто-зберігаючими культу-рами; введення чистих парів, безполицевого обробітку, не допускати пересихання урожаю. Хоча ґрунти добре забезпечені поживними речовинами, внесення мінераль-них добрив - умова одержання високих урожаїв. Важливо вносити органічні добрива, щоб зберегти стабільну кількість гумусу, водно-фізичні властивості.