зміни профілю грунту. Вони проявляються в освітленні і розпиленні структури верхнього горизонту, в переміщенні колоїдів униз за профілем і значному ущільненні нижніх шарів грунту. При змочуванні такі грунти набрякають, запливають, стають липкими, а при підсиханні вони зцементовуються, розтріскуються і розпадаються під час обробітку на злиті і тверді брили.
У степовій зоні для сільськогосподарського виробництва несприятливими факторами є недостатня зволоженість території, ерозія земель у результаті зливових літніх опадів, часті посухи, суховії, пилові бурі, природна і зв’язана зі зрошенням засоленість грунтів. Основні меліоративні заходи зонального значення – штучне зрошення, полезахисне лісонасадження, розсолення грунтів, запобігання вторинному засоленню при зрошенні, боротьба з ерозією. По всьому Степу проводять лісонасадження лісівницького, комплексного протиерозійного і меліоративного значення.
В умовах Лісостепу і Степу досить значне поширення мають лучно-черноземні грунти, що займають надзаплавні тераси річок, днища балок і блюдцеподібних понижень на вододілах і терасах. При напівгідроморфних умовах ґрунтоутворення формується потужний (70-150 см) гумусовий профіль. Він добре ділиться на гумусовий два перехідних горизонта. Грунтоутвоююча порода має явно виражені ознаки гігроморфізму у вигляді оливково сизих і іржаво-бурих плям. Лучно-чорноземні осолоділі грунти поширені, головним чином, в замкнутих пониженнях, де формується тимчасове поверхневе затоплення. Це спричиняє розвиток глеє-елювіальних процесів, в результаті чого профіль цих грунтів має ознаки оглеєння і чітко ділиться на горизонти вимивання і вмивання.
Засоленими називають грунти, які мають у своєму профілі легкорозчинні солі в кількості, токсичній для сільськогосподарських рослин. До них належать солончаки і солонці. В Україні найбільші їх площі зустрічаються в Сухому Степу, в зонах Степу та Лісостепу, незначні – на Поліссі.
Формування засолених грунтів пов’язане з нагромадженням солей у ґрунтових водах і породах та умовами, що сприяють їх подальшій акумуляції в профілі грунтів.
Основне джерело утворення солей (хлоридів, сульфатів, нітратів, силікатів і карбонатів) – це продукти вивітрювання гірських порід. Другим джерелом є соленосні геологічні породи різного походження. Перенесення солей з цих порід у грунті відбувається за участю підгрунтових вод. Третє джерело – це вулканічна діяльність. Четверте джерело – імпульверизація – перенесення солей з моря на сушу.
Солончаки – один із типі засолених грунтів, які містять у шарі 0-30 см токсину кількість водорозчинних солей. Розрізняють два типи солончаків: автоморфні і гігроморфні. Автоморфні приурочені до виходів на поверхню стародавніх засолених порід або утворились із гігроморфних у минулому солончаків при пониженні базису ерозії. Гігроморфні солончаки формуються в умовах близького залягання (0,5-3 м) мінералізованих ґрунтових вод. Розповсюджені в зниженнях, лиманах, на днищах пересохлих озер, периферії боліт і солених озер тощо.
Серед засолених грунтів виділяють також солончакові та солончакуваті різновиди зональних типів грунтів, найчастіше – лугових, чорноземів, каштанових, бурих напівпустельних ті інших. Солончаковими називаються грунти, які містять також, як і солончаки, токсичну кількість солей, але не з поверхні, а нижче 30 см. Солончакуватими ж є грунти, що містять водорозчинні солі в будь-якій частині профілю, але в кількостях, менших від порога токсичності.
Солонці – це грунти, що містять у ввібраному стані велику кількість обмінного натрію (>15% від ЄП) або, інколи, магнію (>40% від ЄП) в ілювіальному горизонті.близькі за властивостями до солонців також солонцюваті грунти – це будь-який грунт, що містить у ввібраному стані натрій, але <15% від ЄП. Мають чітко виражену диференціацію ґрунтового профілю за елювіально-ілювіальним типом. Вони мають несприятливі агрономічні властивості і потребують меліорації.
За характером водного режиму солонці поділяються на три типи: автоморфні, напівгідроморфні і гігроморфні. Солонці автоморфні (степові) формуються в умовах глибокого залягання грунтових вод (більше 6м) на засолених породах, найчастіше в Степу. Солонці напівгідроморфні (лугово-степові) формуються на першій та другій надзаплавних терасах, у понижених формах рельєфу, де рівень ґрунтових вод знаходиться на глибині 3-6м. Солонці гідроморфні розповсюджені в заплавах рік, у приозерних, між балочних пониженнях, де рівень ґрунтових вод менше 3м.
Солоді – це гігроморфні або напівгідроморфні грунти з різко диференційованим профілем, яскраво вираженим освітленим горизонтом Е, з наявним ввібраним натрієм та лужною еакцією в горизонті І, з карбонатами і легкорозчинними солями в нижній частині профілю. Солоді – продукт розсолення солонців із заміною ввібраного Na+ на Н+ у верхній розсоленій частині профілю.