Бонітування ґрунтів та грошова оцінка земель (методика бонітування ґрунтів).

Грунтові ресурси – це безцінне народне багатство. Правильне їх використання неможливе без чітко наукового кількісного та якісного обліку грунтів. Для цього складається та ведеться земельний кадастр. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

Забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

Застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

Запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Основним призначенням сільськогосподарських земель є вирощування на них врожаю культур, який реалізується землевласником з метою одержання прибутку.

Бонітування ґрунтів (від латинського — bonitas — доброякісність) — це спеціалізована генетико-виробнича класифікація ґрунтів, побудована за їх об'єктивними природними і стійко набутими у процесі сільськогосподарського використання ознаками та властивостями, які мають найбільше значення для сільськогосподарських культур, і виражена в кількісних показниках — балах.

Бонітування грунтів – це порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах.

Показником якості грунтів є бонітет, що виражається в балах по відношенню до найкращого грунту, бал якого береться за 100.

Основна мета бонітування — кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто на скільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур.

Завдання бонітування – дати порівняльну кількісну оцінку грунтів, рівня їх потенціальної родючості, тобто показати, наскільки один грунт кращий чи гірший за інший і придатний для вирощування певних культур незалежно від будь-яких вартісних категорій.

Бонітет ґрунту — показник якості ґрунту і його продуктивності, який є інтегральною величиною різних властивостей та ознак, вимірюваних різними мірами (мг, мг-екв, т, мм, % тощо), тоді як сам є безрозмірним.

Критерії бонітування поділяють на основні (типові)і модифікаційні. Основними (типовими) вважають критерії, які безпосередньо характеризують здатність грунтів задовольняти потреби рослин у факторах життєдіяльності – воді і елементах живлення, тобто дають змогу оцінити їх родючість. Модифікаційні критерії визначаються специфічними властивостями грунту, що зумовлюють ту чи іншу можливість рослин використовувати елементи живлення і вологу для утворення врожаю.

Теоретичною основою бонітування грунтів є закон кореляції (співвідношення) між властивостями грунту і рослинами, що на ньому вирощуються, встановлений В.В. Докучаєвим.

Методика бонітування грунтів

У 1993 р. було вперше проведено суцільне бонітування грунтів сільськогосподарських угідь України на основі «Методики бонітування грунтів України», що була розроблена в 1992р. ученими Інституту землеустрою, Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського та Українського сільськогосподарської академії (нині Національний аграрний університет України). Методика передбачає загальне і окреме бонітування грунтів. Особливістю методики є те, що загальне і окреме бонітування грунтів проводиться за єдиною схемою, побудованою на подібних принципах, але з обов’язковим урахуванням місцевих і регіональних особливостей грунтів та природних умов вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно з методикою, показники бонітету грунтів відображають порівняльну оцінку їх кості, що визначається за об’єктивними ознаками та властивостями і корелюють з урожаєм сільськогосподарських культур. До критеріїв бонітування грунтів належать властивості грунтів, що характеризуються кількісними показниками, мало змінюються в часі й істотно впливають на врожай сільськогосподарських культур, тобто найідеальніше відображають суть родючості грунтів. Менш стійкі ознаки враховуються у вигляді поправочних коефіцієнтів до бонітету грунтів, визначеного за основними критеріями.

Роботи з бонітування грунтів виконують у такій послідовності:

уточнення природно-сільськогосподарського районування земельного фонду;

складання списку агровиробничих груп грунтів;

агроекологічне обґрунтування розміщення культур;

збір і обробка даних про властивості грунтів;

підбір еталонних грунтів по природно-сільськогосподарських районах і по зоні вирощування культури;

розробка шкал бонітування грунтів по природно-сільськогосподарських районах і по зоні вирощування культури;

підготовка документації про результати бонітувальних робіт.

Основними критеріями часткового бонітування взято: потужність гумусових горизонтів, вміст в орному шарі гумус та фізичної глини.

Розробка шкал часткового бонітування грунтів ріллі здійснюється в такому порядку:

визначення переліку культур, відносно яких розробляються бали бонітетів грунтів конкретного природно-сільськогосподарського району;

встановлення бонітетів грунтів за окремими їх властивостями , від яких найбільше залежить урожайність сільськогосподарської культури;

визначення частково впливу окремих показників якості грунтів (чи бонітетів) на урожайність культури;

розрахунок загальних балів бонітетів грунтів відносно прийнятих культур по всьому переліку агро виробничих груп грунтів природно-сільськогосподарського району;

розробка шкали бонітетів грунтів по зоні вирощування культури.

При визначенні загального балу бонітету грунтів враховується частковий вплив кожної ознаки на урожай конкретної культури, який встановлюється в межах природно-сільськогосподарської провінції. Він розраховується, виходячи з коефіцієнта кореляції. (Д), який дорівнює квадрату коефіцієнта кореляції між урожайністю і показником окремої властивості грунту.

Бали бонітетів зводяться в оцінювальні шкали, які після перевірки використовуються для оцінки грунтів у сільськогосподарських підприємствах на території природно-сільськогосподарського району.

Для зіставлення даних бонітування грунтів складається єдина шкала бонітетів у цілому по зоні вирощування культури. Після розробки шкал бонітетів грунтів по агро виробничих групах у межах природно-сільськогосподарських районів проводиться перевірка правильності складання шкал бонітування грунтів. Розробка шкал загального бонітування грунтів здійснюється на основі єдиних стандартів діагностичних показників, що взято за критерії продуктивної здатності грунтів.

Картограма якості земель — це графічне зображення структури і бонітету земельних угідь певної території.