Для правильної протиерозійної організації території крім ґрун-тових карт і картограм кожне господарство повинно мати карту еродованості грунтів, на якій мають бути визначені категорії зе-мель за ступенем еродованості та інтенсивністю ерозійних процесів.

Агротехнічні заходи боротьби з водною ерозією. Одним з основ-них агротехнічних заходів є впровадження спеціальних ґрунтоза-хисних сівозмін, насичених культурами з густою кореневою систе-мою (багаторічними травами та зерновими культурами суцільного посіву). У таких сівозмінах немає парів та просапних культур. Ґрунтозахисні сівозміни високоефективні в боротьбі з розмиван-ням грунту на схилах крутизною від 4—5 до 12° і більше.

У боротьбі з водною ерозією всі види обробітку грунту (оранку, культивацію, боронування та міжрядний обробіток) потрібно про-водити впоперек схилів.

Лісомеліоративні заходи боротьби з водною ерозією грунтів належать вирощування полезахисних і стокорегулюючих лісосмуг, залісення ярів, балок, берегів річок тощо.

Основними лісомеліоративними протиерозійними заходами є:

Ш створення водорегулювальних лісосмуг у малолісних районах;

Ш створення водоохоронних лісових насаджень навколо ставків і водойм;

Ш створення суцільних протиерозійних лісопосадок на сильно еродованих крутосхилах і непридатних землях, непридатних для використання в сільському господарстві.

Лісомеліоративні проти яружні заходи. Лісомеліоративні проти яружні заходи проводяться для призупинення росту і закріплення діючих ярів з метою перекладу поверхневого стоку у усередині ґрунтовий, збільшення протиерозійної стійкості ґрунту, розпилення поверхневого стоку й скріплення ґрунтового ґрунту. Лісомеліоративні насадження, що захищають ґрунт сприяють підвищенню ефективності всіх заходів єдиного протиерозійного комплексу.

Гідротехнічні заходи боротьби з водною ерозією впроваджують там, де здійснення агротехнічних і лісомеліоративних заходів не запобігає процесам ерозії. Основними протиерозійними гідротехічними спорудами є протиерозійні вали (тераси з широкою основою), водозатримуючі лимани, водовідвідні і водорозпилюючі вали а канави, водоскидні споруди (лотоки, перепади, консолі).

Розрізняють два види вітрової ерозії: пилові, або чорні, бурі та місцева вітрова ерозія.

Найбільш надійним засобом захисту грунту від вітрової ерозії є зберігання на поверхні грунту живої рослинності або післяжнивних решток (стерні) в період, коли в даній місцевості починаються сильні вітри.

Важливим у боротьбі з вітровою ерозією грунту є поліпшення його структури та нагромадження вологи в ньому.

Велике значення в боротьбі з вітровою ерозією грунтів має по-лезахисне лісонасадження, закріплення рухомих пісків і піщаних грунтів.

Для боротьби з водною або вітровою ерозіями з успіхом застосовують мульчування грунтів. Матеріалом для мульчі може бути стерня, післяжнивні та післязбиральні рештки, стружка, тирса, спеціальний папір, пластмасова плівка тощо.

Для охорони грунтів від вітрової ерозії останнім часом застосовують і хімічні методи, які полягають у захисті поверхневого шару спеціальними хімічними речовинами.

У гірських районах протиерозійні заходи полягають у терасуванні схилів, їх залуженні (в посушливих районах), будівництві протисельових споруд, регулюванні випасання худоби. Особливе значення має збереження лісових фітоценозів, вирощування мішаних насаджень, практикування вибіркових і насіннєво-лісосічних рубок лісу.

Консервація еродованих земель.

Консервації підлягають деградовані та малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.

Консервація земель здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.Підставою для прийняття рішень про консервацію земель є подання органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель.

Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Консервація земель являє собою припинення господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення деградованих і малопродуктивних земель. Державний контроль за дотриманням законодавства щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Визначення земель, які підлягають консервації є дуже важливим при визначенні площі земель, яка підлягає розподілу. Наприклад, якщо особа, яка виділила у натурі земельну ділянку у розмірі земельної частки(паю), виявить, що ця ділянка знаходиться на землях, які, відповідно до ст.. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), "підлягають обов'язковому виключенню з паювання, то така особа, має право вимагати надання їй іншої запроектованої земельної ділянки, а якщо це неможливо, то визнання недійсним розподілу земельних ділянок, виготовлення нового проекту організації території земельних часток (паїв) та проведення повторного розподілу земельних ділянок. Обов'язок щодо виключення деградованих малопродуктивних, заболочених земель, а також техногенно забруднених сільськогосподарських угідь, які підлягають консервації, з площ сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) лежить на органах виконавчої влади, які видають технічне завдання на виконання землевпорядних робіт, уточнюють місце розташування, межі й площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паш).

Не всі землі, які на перший погляд є непридатними для використання підлягають консервації. Так, наприклад, у селі Хлівчани Сокальського району під паювання попали землі колишнього поля, які у зв'язку з тим, що довго не використовувалися заросли молодим лісом. Загальна площа таких земель становить приблизно 0,20 га землі. Люди, які отримали земельні паї на такій землі запитували, чи мають вони право вимагати отримання земельних паїв в іншому місці на підставі того, що вони отримали земельні ділянки на землях, які підлягають консервації. Такі землі не попадуть у категорію земель, які підлягають обов'язковому виключенню та консервації. Вони можуть бути виключені з розподілу як такі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб за рішенням органів місцевого самоврядування та за погодженням з власниками земельних часток (паїв).