Загальні відомості про бур’яни та засмічувачі.

Історія агрономії охоплює період близько 10 тис. років, і впродовж усього часу в посівах культурних рослин завжди були бур’янисті рослини. Так, за підрахунками вчених у зразках насіння, що збереглося з часів стародавніх слов’ян, на кожні 1000 зерен культурної рослини припадає 300-350 насінин бур’янів.

Головною особливістю бур’янів є те, що вони не приносять користі сільськогосподарському виробництву, а навпаки, конкурують із культурними рослинами за важливі фактори життя, знижують урожай і його якість, змушують витрачати додаткові матеріальні і трудові ресурси на їхнє знищення.

Рослини, які не оброблюються людиною, але засмічують сільськогосподарські угіддя, називаються бур’янами. Культурні рослини інших видів і сортів, що виростають в посівах сільськогосподарських культур, називають засмічувачами. Наприклад, засмічувачами є озиме жито в посівах озимої пшениці, овес в посівах пшениці і т.д.

До бур’янистих рослин в Україні належить близько 1500 видів, об’єднаних у 40 ботанічних родин. Серед такого видового розмаїття малорічні представлені 80% видів і багаторічні — 20%. При цьому в структурі видів на Прикарпатті односім’ядольні становлять 14%, а двосім’ядольні — 86%. Частка ранніх ярих серед малорічних видів сягає 36%, пізніх ярих — 16%, озимих — 6%, зимуючих — 15%, і дворічних — 7%. Багаторічні бур’яни представлені частками кореневищних — 7%, коренепаросткових — 7%, стрижнекореневих — 3%, інших — 3% усієї кількості бур’янистих видів. Конкретний ботанічний спектр бур’янів в агрофітоценозах на певних агроландшафтах зумовлений особливістю екологічних умов, наявністю екологічних ніш. Істотний вплив на видовий склад забур’яненості полів має технологія в галузі землеробства. Наприклад, перехід на системи мінімального обробітку ґрунту без належного хімічного захисту посівів від бур’янів пов’язаний зі зростанням загальної кількості забур’яненості ріллі та частки багаторічних видів.

Отже, важливим завданням землеробства є розробка ефективних заходів боротьби з бур’янами для захисту культурних рослин. При опрацюванні ефективної комплексної системи контролю забур’яненості ріллі, адаптованої до умов конкретного господарства, можна врахувати можливі способи і заходи захисту від бур’янів, а також тип забур’яненості на полях, ґрунтові та погодні умови.

Шкодочинність бур’янів.

Бур’яни завдають величезної шкоди сільському господарству. Менш вимогливі до умов проростання, вони випереджають культурні рослини в рості і розвитку. Поглинаючи вологу, поживні речовини, сонячне світло, бур’яни різко знижують урожай, утруднюють прибирання польових культур, їх обмолот, погіршують якість продукції. Вони сприяють розмноженню шкідників і поширенню хвороб сільськогосподарських рослин.

Багато бур’янів є шкідливими і навіть отруйними для сільськогосподарських тварин і людини. Пилок амброзії і полину викликає алергічні захворювання. Домішки гірчака повзучого, жовтцю їдкого, хвоща польового в сіні і в пасовищному кормі можуть викликати отруєння тварин. Буркун лікарський, часник, полин гіркий додають неприємний смак молоку і олії. Зерно з домішкою насіння блекоти, куколю, плевела дурманного, гірчака отруйного роблять продукти переробки зерна і корму непридатними для людини і тварин.

З бур’янами важко боротися, оскільки від культурних рослин вони відрізняються дуже високою плодючістю, тривалим збереженням схожості насіння, різноманітністю способів розповсюдження, здібністю до вегетативного розмноження, більш раннім дозріванням насіння.

Нова концепція регулювання чисельності бур’янів у посівах висунула на перший план проблему взаємовідносин культурних рослин і бур’янів, що зумовлена їх співвідношенням. Встановлено, що збитки від бур’янів залежать не від їх різноманітності на полях, а від виду бур’яну.

При масовому розростанні бур’янів ускладнюється догляд за посівами, підвищуються витрати енергії і матеріальних ресурсів, збільшується собівартість продукції та дорожчає весь виробничий цикл, пошкоджуються при проведенні заходів боротьби з бур’янами культурні рослини та порушується структура ґрунту, а при використанні пестицидів для хімічних прополок забруднюється природне середовище їхніми залишковими кількостями, внаслідок чого знижується якість сільськогосподарської продукції.

Вважають, що бур’яни не є однозначно шкідливими рослинами. За невеликої їх чисельності на полях вони виявляють і деякі корисні властивості:

перешкоджають проникненню в посіви більш злісних бур’янів, що виявилися б шкідливішими, ніж місцеві види;

захищають ґрунт від вітрової і водної ерозії, зберігаючи тим самим гумус і мінеральні речовини в межах екосистеми;

сприяють мобілізації і переміщенню мінеральних речовин із глибоких шарів ґрунту в орний шар;

беруть участь (деякі види) у біологічній фіксації азоту з повітря;

знижують у посівах (у деяких випадках) пошкодження культурних рослин грибковими хворобами та шкідниками;

сприяють прогнозуванню ступеня родючості ґрунту, його кислотності і режиму зволоження. Тому бур’янисті рослини з успіхом використовують для бонітування ґрунту.

Вегетуючи на орних землях, бур’яни виробили ряд найдивовижніших пристосувань для виживання. Одне з них – розтягнутість періоду проростання насіння, що дає їм значно більше шансів вижити і залишити потомство, ніж якщо б вони проростали дружно й одночасно і могли бути знищеними природними катаклізмами (морозом, спекою, дефіцитом вологи) або діяльністю людини.

Отже, ідеальні бур’янисті рослини мають такі характерні особливості:

Бур’янисті рослини самостійно з’являються в посівах культурних рослин;

Відрізняються швидким ростом вегетативних органів, перевершуючи культурні рослини за темпами використання основних ресурсів – елементів мінерального живлення і вологи;

Мають високі потенціали насінного (однолітники) і вегетативного (багатолітники) розмноження, що перевищують потенціали розмноження культурних рослин, і за невеликі проміжки часу можуть досягати високої чисельності;

Невибагливі до умов зростання і можуть вегетувати на ґрунтах різної родючості і вологості;

Створюють у ґрунті значні запаси насіння, яке тривалий час зберігає свою життєдіяльність;

Для розмноження не потребують особливих умов, специфічних запилювачів або рознощиків насіння, навпаки, вони поширюються за мимовільної участі людини;

Відрізняються високою конкурентною здатністю щодо основних видів культурних рослин.

Хімічні заходи боротьби з бур’янами.

В сучасному землеробстві широкого застосування набули хімічні засоби знищення бур’янів — гербіциди, які стали важливим елементом агротехніки сільськогосподарських культур. Позитивним боком використання гербіцидів є можливість швидкого знищення бур’янів на значній площі із незначними затратами праці.