Завдання обробітку ґрунту та його теоретичні основи

Обробітком ґрунту називається механічна дія на ґрунт за допомогою знарядь і машин, спрямована на покращення умов росту культурних рослин.

Перед обробітком ґрунту ставляться такі основні завдання, як зміна будови і структурного стану ґрунту, боротьба з бур'янами, загортання решток рослин і добрив, боротьба з ерозією ґрунту тощо.

Зміна будови і структурного стану ґрунту досягається різними технологічними процесами. Наприклад, розпушування ґрунту різними видами обробітку, крім коткування, збільшує загальну пористість ґрунту, особливо некапілярну, тим самим покращуючи його водний, повітряний і, опосередковано, тепловий режими. Розпушування ґрунту створює сприятливі умови для висаджування сільськогосподарських культур та догляду за ними. Особливо це створює оптимальні умови для розвитку кореневої системи рослин.

Боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами. Обробіток сприяє проростанню насіння бур'янів з наступним їх знищенням. Під час обробітку ґрунту знищуються також багаторічні бур'яни, переміщення поверхневих горизонтів ґрунту в глибші шари і навпаки створює несприятливі умови для шкідників і збудників хвороб, які в них локалізуються.

Загортання решток рослин і добрив пришвидшує процес перетворення органічних речовин у мінеральні елементи живлення рослин і, відповідно, в декілька раз збільшує швидкість кругообігу поживних речовин.

Захист ґрунту від ерозійних процесів. Найпростішим захистом ґрунту від водної ерозії на схилах є їх поперечна оранка, ямкування, щілювання, від вітрової ерозії надійно захищає безвідвальний обробіток.

Основні завдання обробітку ґрунту реалізуються під час таких технологічних процесів, як перевертання, перемішування, розпушування, ущільнення ґрунту, вирівнювання його поверхні та підрізування бур'янів.

Залежно від завдання і глибини обробітку розрізняють основний, поверхневий і спеціальний обробітки ґрунту.

Правильний обробіток грунту займає найважливіше місце в регулюванні ґрунтових умов життя. Його значення полягає у створені оптимального орного і посівного шарів, окультуренні полів та боротьбі із засміченістю грунту й забур’яненістю посівів. Особливо зростає значення обробітку грунту при внесенні добрив, меліорації та створенні схожості насіння сільськогосподарських культур. Вплив обробітку пов’язаний також з регулюванням доступності рослинам поживних речовин.

Особливе значення обробітку грунту полягає у збереженні чи захисті грунту від водної і вітрової ерозії. Слід зазначити, що ґрунтозахисна спрямованість обробітку грунт – одна з основних умов раціонального використання земель і подальшого вдосконалення зональних систем землеробства. Це особливо важливо тепер, коли близько 60% всіх сільськогосподарських угідь і близько половини ріллі розміщуються на схилах різної крутизни, що сприяє розвитку водної ерозії та втраті вологи.

Отже, основні завдання обробітку грунту такі:

Змінити будову й агрегатний стан грунту, який обробляється, з метою створення сприятливих для рослин водного, теплового, повітряного і поживного режимів, забезпечити активізацію мікробіологічних процесів, кращий розвиток кореневих систем культурних рослин;

Посилити кругообіг елементів живлення приорювання (підняття їх з глибших шарів грунту);

Забезпечити ефективні боротьбу з бур’янами, провокуючи проростання їх насіння і знищуючи сходи та вегетативні органи їх розмноження, а також збудників хвороб та шкідників сільськогосподарських культур;

Забезпечити рівномірне загортання на необхідну глибину у грунт рослинних решток, органічних і мінеральних добрив;

Знищити небажану рослинність на ново освоюваних землях, позбавити життєдіяльності дернину при первинному обробітку задернілих грунтів;

Захистити грунт від розвитку водної і вітрової ерозії;

Забезпечити відповідні умови для загортання насіння сільськогосподарських культур на оптимальну глибину під час сівби;

Зберегти і нагромадити вологу в грунті;

Створити умови для пониження сольових горизонтів і запобігання підвищенню рівня підгрунтових вод.

Теоретичною основою обробітку грунту є фізика грунтів, точніше агрономічна фізика – наука про фізичні процеси в системі грунт-рослина-приземне повітря. Вона дослідним і теоретичним шляхом встановлює закономірності впливу на ріст і розвиток рослин фізичних факторів, які змінюються: світло, тепло, повітря, поживні речовини і вода. На цій основі вишукуються теоретично обґрунтовані й практично можливі заходи регулювання умов життя для рослин.

Заходи обробітку ґрунту і їх класифікація.

Під заходом (прийомом) обробітку грунту розуміють одноразовий вплив того або іншого знаряддя на грунт. Заходи обробітку поділяють на загальні, тобто такі, які використовують для основних технологічних процесів при вирощуванні більшості сільськогосподарських культур; спеціальні, тобто такі, як мають особливі завдання і не можуть бути здійснені при виконанні загальних заходів. Їх проводять спеціальними знаряддями під окремі сільськогосподарські культури або у виняткових грунтово-кліматичних умовах.

За глибиною заходи обробітку поділяють на п’ять груп: поверхневий (до 8 см), мілкий (від 8 до 16 см), середній (від 16 до 24 см), глибокий (понад 24 см) і дуже глибокий (понад 40 см).

Оранка - це глибоке розпушування ґрунту переважно з перевертанням і переміщенням скиби. Оранку проводять плугом, основними робочими органами якого є корпус, леміш і полиця.

Культивація - обробіток ґрунту культиватором з метою розпушування, часткового перемішування та вирівнювання ґрунту на глибину 5-12 см, інколи глибше, підрізування бур'янів. Культивація буває суцільною і міжрядною. За допомогою міжрядної культивації також можна проріджувати рослини, підгортати їх. Основним робочим органом культиватора є лапа, яка може бути лапчастою (розпушує і підрізає), дисковою, штанговою та інших типів.

Лущення - це післяжнивне розпушування ґрунту з певним обертанням скиби з метою знищення і провокації до проростання бур'янів, запобігання випаровування вологи, знищення збудників хвороб і шкідників, створення оптимальних умов для наступних обробітків ґрунту. Лущення проводять дисковими і лемішними лущильниками, а останнім часом і дисковими боронами та культиваторами-плоскорізами на глибину 6-16 см.

Боронування - це поверхневий обробіток ґрунту, за якого відбувається рихлення, часткове перемішування, вирівнювання поверхні ґрунту, знищення бур'янів, а також і проривання культурних рослин та закриття вологи. Боронування проводять самостійно або в поєднанні з оранкою, культивацією, лущенням тощо. Глибина боронування залежить від ваги борони,