Багато грунтів, які попередньо обробляли традиційним способом, мають погану структуру, внаслідок чого, швидше за все, після переходу на нульову технологію обробітку грунту знизиться врожайність. При тривалому використанні нульової технології в грунті відбуваються зміни, які можуть поліпшити ріст коріння у щільному грунті. Проте врожай може істотно знизитися, якщо не виправити стан грунту (йдеться про ущільнений) перед застосуванням грунтозахисних технологій.

Пожнивні рештки, що залишаються на поверхні грунту, забезпечують прохолодніші та вологіші умови вегетації. Ці умови можуть збільшити, знизити або ніяк не вплинути на захворюваність рослин. Проблемою (порівняно із традиційним землеробством) можуть стати патогени, які виживають в уражених пожнивних рештках, залишених на поверхні грунту та (чи) ті, що “процвітають” у прохолодних і вологих умовах. Мова йде, насамперед, про стеблову гниль і хвороби листя. Потенційну захворюваність підвищує вирощування монокультур. Варто також ураховувати, що деякі бур’яни та комахи є переносниками патогенів чи створюють для них сприятливі умови.

Отже, додаткової уваги при використанні грунтозахисних технологій обробітку грунту, зокрема, потребують такі моменти: культура-хазяїн, патогени, умови навколишнього середовища.

Чергування культур в сівозміні, ротація культур.

Сівозміною називають обґрунтоване чергування культур і пару в часі та на полях.

Чергування в часі означає, що на одному полі йде послідовна щорічна зміна культур. Культура, яка займала поле в попередньому році, є попередником для тієї культури, що висівається в цьому році. Перелік культур або їх груп у порядку чергування в сівозміні називається схемою сівозміни.

Чергування на полях - це в межах одного року сільськогосподарські культури певної сівозміни розміщуються на певних полях. Період, за який кожна культура побуває на всіх полях сівозміни, називається ротацією сівозміни. Ротаційний період сівозміни дорівнює кількості полів у ній.

Різні культури неоднаково реагують на беззмінне їх вирощування. За реакцією на сівозміну (чергування) їх можна розділити на: слабочутливі, середньочутливі, сильночутливі та несумісні.

Слабочутливі (умовно самосумісні) - кукурудза, просо, коноплі, гречка, картопля (за відсутності нематод). Середньочутливі - горох, цукровий буряк, пшениця, ячмінь, овес, жито, вика. Сильночутливі - люпин, льон, соняшник, капуста, конюшина, люцерна. Різко негативно реагують на повторні посіви.

Впровадження сівозміни - це розробка та затвердження проекту системи сівозміни щодо земельної території сільськогосподарського підприємства.

Освоєння сівозміни - це розміщення сільськогосподарських культур після попередників відповідно впроваджуваної схеми сівозміни.

Після розробки схеми сівозміни складають ротаційну таблицю на період, який дорівнює кількості полів у сівозміні.

Ротацією сівозміни є період, протягом якого всі культури (а за наявності і чистий пар) проходять через кожне поле у послідовності, передбаченій схемою освоєної сівозміни. Тривалість цього періоду (ротації) в роках визначається кількістю полів у сівозміні. Для десятипільної сівозміни ротація проходить за десять років, для семипільної – за сім. План розміщення сільськогосподарських культур і чистого пару за полями протягом всіх років ротації сівозміни записують у ротаційну таблицю. У перший рік ротації культури за полями розміщують так само, як в рік освоєння сівозміни. Щорічна зміна культур за полями у ротаційній таблиці здійснюється зліва направо згідно із запроектованою схемою сівозміни.

Усі зміни у сівозміні під час її використання фіксують у книзі історії полів, яку веде агрономічна служба господарства.