1.3.1 Літолого- стратиграфічна характеристика

У геологічній будові площі беруть участь породи кристалічного фундаменту, на яких з кутовим і стратиграфічним неузгодженням залягають відклади осадового чохла в складі палеозойського, мезозойського і кайнозойського віків (табл.1.1).

Породи фундаменту розкриті майже усіма свердловинами Нарижнянської і Юліївської площ на глибинах від 3700м (свр.62, Юліївська пл.) до 4407 м (свр.9, Нарижнянська пл.). Покрівельна частина кристалічної основи перетворена гіпергенними процесами в кору вивітрювання, товщина якої по площі змінюється від 16 м (свр.12) до 50-85 м (свр.1, 13). В корі вивітрювання виділені: зона каолінізації, зона гідрослюдитізації та зона дезінтеграції. В петрографічному відношенні свердловинами розкриті біотитові плагіограніти, плагіомігматити, амфіболіти. За рахунок процесів гранитизації і мігматизації (східна частина площі) амфіболіти перетворені в діорити і амфібол-біотитові плагіогнейси. Відмічається інтенсивна хлоритизація, карбонатизація, сосюритизація, серитизація, сульфатизація, окварцювання порід, багаточисленні тріщини останніх виповнені піритом, кварцем, кальцитом.

Кам’яновугільні відклади палеозою трансгресивно залягають на породах фундаменту. Девонські і турнейські відклади в умовах борту відсутні. За даними мікрофацій у керні Юліївських і Нарижнянських свердловин виділена малопотужна пачка порід нижньовізейського під’ярусу, товщина якої змінюється від 20м (свр.103, Юліївська пл.) до 60м (свр.1, 3, 13, 18, Нарижнянська пл.). Представлені нижньовізейські відклади пісковиками, аргілітами, алевролітами і вапняками. Алевроліти часто вапнисті, глинисті, вапняки глинисті, інколи з конкреціями сидериту. До цієї товщі приурочений нафтогазоносний горизонт В-25-26, продуктивний у свр.13 (Нарижнянська пл.).

У верхньовізейському під’ярусі, за даними мікрофауни, виділені ХІІ і ХІІа та ХІ мікрофауністичні горизонти. У літологічному відношенні це перешарування вапняків, аргілітів, алевролітів, глин і пісковиків. Товщина комплексу по площі змінюється від 200м (свр.62, Юліївська пл.) до 260-264м

(свр.1, 2, 16, Нарижнянська пл.) сягаючи 370м на Шляховій площі (свр.1). До цієї частини візейського розрізу приурочені газоносні горизонти В-20-21, В-19, В-16-18 (свр.13, Нарижнянська пл.).

Серпухівський ярус в обсязі двох під’ярусів розповсюджений на усій території. Нижній під’ярус - теригенна товща складена, в основному, глинами з прошарками алевролітів і пісковиків. Потужність під’ярусу 175м (свр.6, 8 , Юліївська пл.) - 236м (свр.1, Нарижнянська пл.).

Верхньосерпухівський під’ярус складений, в основному, пісковиками з прошарками глин і вапняків. Його товщина по площі змінюється від 260м (свр.2, Нарижнянська пл.) до 323 м (свр.1, Шляхова пл.), досягаючи 448м в свр.607 Болгарської пл. Газові поклади в цьому комплексі виявлені у піщаних горизонтах С-5, С-7 (свр.1, Нарижнянська пл.).

Середньокам’яновугільні відклади незгідно перекривають підстилаючі утворення і складені відкладами двох ярусів: башкирського і московського.

Відклади башкирського ярусу складають теригенно-карбонатну товщу, яка представлена алевролітами і аргілітами з прошарками пісковиків і вапняків. Останні в більшості переважають в нижній частині башкирських відкладів. Товщина останніх на площі досліджень змінюється від 490м (свр.8, 105 Юліївська пл.) до 567м (свр.9, Нарижнянська пл.) збільшуючись до 625м у свр. 607 Болгарської площі. До нижньої частини башкирських утворень приурочений газоносний горизонт Б-12 (свр.1, Нарижнянська пл.).

Московські відклади складені пісковиками та глинами з рідкими прошарками вапняків. Товщина цих відкладів 326-390 м (свердловини, відповідно, 6 Юліївська та 4 Нарижнянська).

Верхньокам’яновугільні відклади літологічно представлені чергуванням алеврито-піщаних пачок з прошарками вапняків. Товщина цих відкладів в межах площі досліджень змінюється від 420м (свр.12 Юліївська пл.) до 590м (свр.16, Нарижнянська пл.).

Пермську товщу складають відклади картамиської і микитівської світ нижнього відділу. Літологічно вони представлені теригенними і хемоген-

ними породами. В північно-східному напрямку нижньопермські відклади поступово виклинюються і в свердловинах Юліївської площі вони відсутні (за виключенням свр.5 і 6). Товщина комплексу зменшується від 108м (свр.1, Шляхова пл.) до 35м (свр.17, Нарижнянська пл.).

Мезокайнозойський комплекс порід розповсюджений повсюди і представлений, в основному, теригенною товщею (глини, пісковики з прошарками вапняків, мергелів і пачки крейди). Товщина цих відкладів на площі складає 1740м (свр.17, Нарижнянська пл.) - 2118 м (свр.607, Болгарська пл.).

Глибини залягання підошов стратиграфічних горизонтів , розкритих пробуреними свердловинами

Таблиця 1.1

№ свр. | Альтит.

ротора | Q+N+P | K | I | T | P1 | C3 | C2m | C2в | C1s2 | C1s1 | C1v2 | C1v1 | D3fr | РЄ

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16

Нарижнянська площа

1 | 182,4 | 265 | 1057 | 1557 | 1878 | 1960 | 2538 | 2913 | 3390 | 3675 | 3911 | 4175 | 4235 | 4290*

2 | 191,6 | 265 | 1075 | 1585 | 1890 | 1973 | 2542 | 2920 | 3430 | 3690 | 3918 | 4182 | 4234 | 4265*

3 | 199,1 | 270 | 1055 | 1560 | 1858 | 1915 | 2495 | 2870 | 3415 | 3725 | 3930 | 4145 | 4204 | 4240*

4 | 191,3 | 260 | 1055 | 1562 | 1890 | 18960 | 2495 | 2885 | 3432 | 3701 | 3933 | 4160 | 4217 | 4250*

5 | 204,6 | 270 | 1042 | 1560 | 1797 | 1830 | 2440 | 2820 | 3363 | 3680 | 3890 | 4085 | 4102*

6 | 184,7 | 265 | 1065 | 1590 | 1965 | 2050 | 2555 | 2935 | 3510 | 3745 | 4020 | 4300 | 4337 | 4748 | 4801*

9 | 190,2 | 273 | 1085 | 1590 | 1950 | 2040 | 2593 | 2933