Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Агрохімічна характеристика темно-сірого грунту

Агрохімічна характеристика темно-сірого грунту.

Реакція грунту відіграє важливу роль у розвитку рослин і грунтових мікроорганізмів, впливає на швидкість і напрямок перебігу у ньому хімічних і біологічних процесів. Засвоєння рослинами елементів живлення, інтенсивність мікробіологічна життєдіяльность, мінералізація органіних речовин, розкладання грунтових мінералів і розширення різноманітних важкорозчинних сполук, коагуляція і пептизація колоїдів та інші фізико-хімічні процеси великою мірою визначається реакція грунту.

Реакція грунтового розчину залежить від співвідношення у ньому іонів водню Н+ гідрокаллу ОН- . Концентрацію іонів Н+ виражають величиною рН, яка дорівнює від,ємну десяткову логарифму концентрації водневих іонів: Рн=-lg [H].

Кислотність грунту.

Кислотність грунту – це здатність грунту підкисляти воду і розчини нейтральних солей. Вона зумовлена наявністю іонів водню (Н+) у грунтовому розчині та обмінних іонів водню (Н+), алюмінію (Аl3+) і марганцю (Mn2+) у грунтовому вберному комплексі.

Розрізняють дві основні форми кислотності грунту: актуальну і потенціальну.

Актуальна, або активна, кислотность-це кислотность грунтового розчину. Величина її залежить від кількості органічних і мінеральних кислот у розчині. Виражають її величиною водного рН.

Потенціальна,або пасивна, кислотность- кислотность грунту, яка виникає під час взаємодї грунту із солями. Це форма кислотності обумовлена наявністю іонів Н+ і Аl3+ , які є у вбірному стані грунтового комплексу. Оскільки міцність зв, язку Н+ і Аl3+ із вбирним комплексом різна, то потенційна кислотність поділяється на обмінну і гідролітичну.

Обмінна кислотность - це кислотность грунтового розчину, яка утворюється в процесі витіснення Н+ і Аl3+ нейтралізацією сіллю ( KCl, NaCl, ВаCl2). У практиці аналітичної роботи користуються звичайно l н розчином KCl. При цьому витіснення увібраного водню й утворенення кислоти відбувається за такою реакцією:

[Грунт] Н+ + KCl - [Грунт] К+ + НCl

Утворення кислоти у процесі витіснення хлоистим калієм увібраного алюмінію відбувається дещо інакше. Алюміній,витісняють калієм, утворює під час взаємодії із хлором сіль Аl Cl3 за реакцієюю:

[Грунт] Аl +++ + KCl - [Грунт] 3К+ + АlCl3

Виділена сіль Аl Cl3 піддається гідролізу з утворенням гідроокису алюмінію і соляної кислоти:

Аl Cl3 + 3Н2О – Аl(ОН)3 +3НCl

Обмінну кислотність, так само як і актуальну, виражають величиною рН, тільки у цьому випадку необхідно вказувати, що рН сольової, а не водної витяжки.

Залежно від величини рН грунти ділять на такі групи за ступенем кислотності:

рН рН

Сильнокислі…….менше4,5 Близькі до нейтральної…5,6-6,0

Кислі………………..4,6-5,0 Нейтральні………………6,1-7,0

Слабокислі……….. 5,2-5,5

Обмінна кислотність виражають також вмістом обмінного водню й алюмінію в міліеквівалентах на 100 г грунту. Величина кислотності в такаму випадку коливається від 0 до 5 ( у торфових грунтах до 10 ) мекв/100 г грунту.

Гумус

Гумус – основний показник родючості, який інтегрує в собі практично всі властивості та явища грунтів.

З гумусовими речовинами пов,язані основні умови живлення та розвитку рослин, які віддзеркалюються в характеристиці грунтового профілю: потужність та багацтво гумусового горизонту, реакція середовища, фізичні властивості грунтової маси, біохімічна та мікробіологічна активність, фітосанітарний стан тощо. Тому оцінюючи гумусовий стан грунтів, ми оцінюємо одночасно практично всі грунтові характеристики. Різний якісно- кількісний склад органічних речовин грунту характеризує гумусовий стан грунту.

До складу гумусу входять практично всі елементи живлення рослин, а також ферменти, антибіотики, вітаміни. Завдяки гумусу в грунтах утворюється певний резерв поживних та фізіологічноактивних речовин. Крім того – гумус –один з основних факторів структуроутворення грунту, а структура забезпечує оптимальний водно-повітряний режим грунту та в цілому новколишнього середовища. Він є акумолятором променистої енергії Сонця на земній поверхні і входить до складу грунтово-вберного комплексу грунту, обумовлює буферні властивості грунту, тобто запобігає зміні реакції середовища.

Гумус грунту – це складний динамічний комплекс органічних сполук, що утворились при розкладі та гуміфікації органічних решток і вступили в тісний зв,язок з мінеральною частиною грунту. Серед гумінових речовин розрізняють три групи сполук: гумінові кмслоти, фульвокислоти та гумін або нерозчинний залишок.

Гумінові кислоти складаються із вуглицю (50-62%) азот (2-6%) і незначної кількості зольних елементів. Розчиняючись у слабких лугах, вони утворюють гумати, які слабо розчинені у воді. Гумінові кислоти надають грунтові чорного або темно-коричневого забарвлення.

Фульвокислоти містять менше, ніж гумінові кислоти, вуглицю (41-46%) , але, натомість, більше водню (4-5%), азоту (3-4%) і кисню (44-48%). Вони надають грунтові ясно-жовтого, ясно-бурого забарвлення. Розчиняючись у воді й лугах, утворюють фульвати. Водні розчини фульво кислот сильно кислі (рН=2,6-2,8).

Гуміни – це сукупність гумінових кислот і фульвокислот, які міцно пов язані з мінеральною частиною грунту. До їх складу входять також компоненти рослинних решток, що важко розкладаються мікроорганізмами: целюлозна, лігнін та інші. Гуміни не розчиняються у жодному розчиннику, тому їх називають інертним гумусом.

Азот

Азотний фонд грунту складається з органічних і мінеральних сполук азоту, що містяться в грунті, і визначаються генетичними властивостями грунтів, злежить від швидкості мінералізації органічних речовин.

Основна частина азоту міститься в грунті у вигляді складних органічних речовин, на частку яких припадає 93-97% загального його вмісту і тільки 3-7% становлять мінеральні сполуки азоту.

Отже азотний фонд грунту складається з таких форм азоту:

- мінеральний азот (NH4+ , NO3-) доступний для рослин ; він характеризує забезпеченість грунтів азотом на період визначення;

- легкогідролізований азот грунту – резерв для поповнення мінеральних форм азоту, цей азот складається з NH+4 ,NO3- , NO2- амідів та амінокислот, характеризує забезпеченість грунту азотом протягом всього періоду вегетації;

- важкогідролізований азот – подальший резерв для збагачення грунтів на мінеральні форми азоту; цей азот амінів, частина необмінного аміаку та азот гумінів;

- негідролізований азот (гуміни, меланіни, бітуми, необмінний амоній) – майже


Сторінки: 1 2 3





Наступні 7 робіт по вашій темі:

Вплив бобово-злакових травосумішок на підвищення родючості осушених темно-сірих опідзолених грунтів в дослідному господарстві Перемога - Дипломна робота - 43 Стр.
Вплив перелогів на агрофізичні властивості дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів в умовах земель Загвіздянської сільської ради - Дипломна робота - 45 Стр.
Проект пошукових сейсморозвідувальних досліджень на Глинківському родовищі Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину - Дипломна робота - 20 Стр.
Сучасна політика ресурсозбереження та ефективність її здійснення - Реферат - 28 Стр.
Оформлення кадрових питань у діяльності Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Курсова робота - 43 Стр.
Гідродинамічні дослідження свердловин та пластів та оброблення їх результатів - Курсова робота - 17 Стр.
Проект детальних сейсмічних досліджень на Нарижнянській площі - Дипломна робота - 47 Стр.