Костриця червона ( Festuca rubra L.). Сорт: Калауцька.

Багаторічна низова трава кущової, кореневищної і кореневищно-нещільної форм. Стебла гладенькі, тонкі, завдовжки 20-60 см (на заплавних луках до 1 м), листки вузенькі. Волоть рідка і розлога, колоски багатоквіткові. Насіння дрібніше, ніж у костриці лучної, з короткими остюками. Розмножується також кореневищами й утворює добру дернину. У рік сівби розвивається повільно, тому сіють її рано. Повного розвитку досягає на третій рік після сівби і дає досить високі врожаї сіна або зеленого пасовищного корму протягом 4-8 років і більше.

До грунту костриця червона невибаглива. На супіщаних легких грунтах у травосумішках краще росте, ніж інші трави, дає досить поживний пасовищний корм. Росте також на неудобрених луках і пасовищах. Позитивно реагує на внесення добрив, але при великій нормі їх поступається місцем іншим травам. В Лісостепу поширена на заплавних і суходільних луках.

Стоколос безостий Bromopsis inermis ( Leyss. ) Nolub. Сорт: Козаровицький.

Кореневищний багаторічний верховий злак. За сприятливих умов виростає до 150 см заввишки, дає багато великих листків. Вони широколінійні, плоскі, порівняно грубі. Волоть розлога, різної форми, подібна до волості костриці лучної. Колоски великі, насіння-плівчаста зернівка, широколанцетної форми, завдовжки 9-13 і завширшки 1,8-2 мм. Маса 1000 насінин 2,4-4,3 г.

Невибагливий до клімату і грунту. Коренева система сильно розвинена, проникає у грунт на глибину до 2 м і більше, утворює довгі підземні кореневища, які розгалужуються від материнського куща. Від них відростають численні високі, добре облистнені стебла.

На весні починає рано відростати. Урожайність першого року становить 50-80 ц/га сіна. 100 кг сіна за поживністю дорівнюють у середньому 48 к. од. і місять близько 3 кг білка. Скошувати на сіно треба під час повного викидання волотей. При сінокісному використанні у травостої тримається 10 років і більше.

Найпридатнішими грунтами для стоколосу безостого є легкі супіщані та чорноземи суглинкові. Тепер висівають його і на легких сухих малородючих грунтах. Заболочені й засолені грунти для нього непридатні. Добре відростає як після скошування, так і при пасовищному використанні, тому є цінним злаком для створення пасовищ навіть на малородючих грунтах. На пасовищах охоче поїдається великою рогатою худобою навесні та влітку до початку колосіння. Стоколос безостий використовується також у травосумішках: у Лісостепу – з люцерною, еспарцетом, райграсом високим.

Пажитниця багатоквіткова ( райграс багатоукісний, італійський ) Lolium multiftorum Lam. Сорт: Передгірний.

Верховий нещільно кущовий дворічний злак ярого типу розвитку заввишки до 100 см. Має багато довгих листків, м’які стебла. Стебла прямі і похилені, вузьковаті, шорохуваті під колосом. Листки вузькі, лінійні, шорохуваті. Суцвіття – колос прямий, рихлий 8-15 см завдовжки. Зернівка видовжена з виїмкою на внутрішньому боці, подібна до насіння однорічних форм, солом,яно-сіра або коричнева. Маса 1000 насінин – 2,3-3 г. Коренева система мичкувата, але густі купини. Не витримує морозів і посухи, а також застійних вод та затоплення весняними водами. Найкраще росте на водопроникних вологих родючих, глибоких, глинистих та багатих на вапно грунтах. В рік сівби інтенсивно росте і через 1,5-2 місяці дає повноцінний урожай. Швидко відростає після скошування. У травостої зберігається 2-3 роки. Найвищі урожаї сіна дає у перший – другий рік використання. Використовують на зелений корм і сіно. У 100 кг трави міститься до 20 корм. од. і 1,5-55 і 6,8. Придатний для створення короткострокових сіножатей і пасовищ, особливо в суміші з конюшиною лучною, а також для підсіву у зріджені посіви багаторічних бобових трав.

4.4. Фази проходження розвитку трав

Багаторічні трави протягом життя проходять кілька фаз вегетації. У кожній фазі рослини різняться зовнішніми ознаками внаслідок утворення у них нових частин (органів). У луківництві розрізняють такі фази вегетації багаторічних трав: весняне відростання, кущіння (галуження), вихід у трубку, колосіння (бутонізація), цвітіння, плодоношення та осінній стан.

У перші дні весни при середній денній температурі близько 3—5 °С починається відростання багаторічних трав, яке триває протягом 10—20 днів і довше залежно від погодних умов та рельєфу місцевості.

Кущіння багаторічних трав починається при температурі 5 °С після відростання і відбувається інтенсивніше при температурі 10—15 °С. Багаторічні злакові трави утворюють молоді пагони з вузлів кущіння, а бобові — з бруньок, розміщених на кореневій головці та головному стеблі. У фазі кущіння трави починають спасувати.

Початком виходу в трубку вважають появу на головному пагоні першого стеблового вузла. Ріст стебла починається подовженням нижнього міжвузля, розміщеного безпосеред-ньо над вузлом кущіння. З ростом стебла збільшується розмір суцвіття, яке виходить назовні з піхви верхнього листка. Ця фаза називається колосінням. Після цього злаки й осоки починають цвісти. Період від початку формування суцвіття до початку цвітіння у бобових трав і різнотрав'я називається фазою бутонізації.

Цвітіння злакових трав триває 6—12 днів, а в бобових воно може тривати до пізньої осені. У суху погоду трави цвітуть швидше.

Фаза плодоношення триває 10—16 і навіть