.

Кваліфікаційна робота

на тему

«Вплив перелогів на агрофізичні властивості дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів в умовах земель Загвіздянської сільської ради»

РЕФЕРАТ

Робота викладена на 46 сторінок комп’ютерного набору. Експериментальна частина містить 5 таблиць і 2 фото.

Робота складається із вступу,чотирьох розділів, висновків, списку літературних джерел (22 положення).

При написанні кваліфікаційної роботи було опрацьовано наукову літературу, встановлено об’єкт та умови проведення дослідження. Подано характеристику природних умов району досліджень (кліматичних, ґрунтових).

В основній частині висвітлено агрофізичні властивості ґрунтів під перелогами та ґрунтами, що є в сівозміні під ріпаком озимим. Виявлено зміну водних, фізичних властивостей ґрунтів.

Зміст

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 Огляд літератури 6

Агрохімічний та агроекологічний стан ґрунтів Івано-Франківської області 17

РОЗДІЛ 2 Умови, об’єкт, методика досліджень 23

2.1. Умови досліджень 23

2.2. Об'єкт досліджень 25

2.3. Методика досліджень 27

РОЗДІЛ 3 Експериментальна частина 28

Вплив перелогів на агрофізичні властивості ґрунту 28

3.1. Ботанічний склад трав'яного покриву перелогів 31

3.2. Вологість ґрунту під перелогами, та в сівозміні 33

3.3. Об'ємна маса ґрунту 34

3.4. Твердість ґрунту 36

3.5. Структурно-агрегатний стан ґрунту під перелогами та ґрунтами, що є в обробітку 38

РОЗДІЛ 4 Охорона праці 40

ВИСНОВКИ 43

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 45

Вступ

Аграрна політика України протягом останніх 8 – 9 років будується таким чином, що різко збільшився темп довільного вивільнення земель з обробітку (наказ по МінАП та УААН № 26/33 від 3.04.2000 р.). Очевидно, це землі, на яких сільськогосподарське виробництво з тих чи інших причин малорентабельне [19].

На частку Івано-Франківської області припадає близько 2,1 загального земельного фонду України. Характерні природо-географічні риси земельно-ресурсного потенціалу визначаються положенням області у лісостеповій, передгірській і гірській зонах. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято 45,7% площі області, в тому числі 30,5% - рілля та багаторічні насадження, 15,1% - сіножаті та пасовища. Решта землі знаходиться під водою ( 1,7% ) та іншим землекористуванням.

За ґрунтово-кліматичними умовами територія області поділяється на три ґрунтові зони: Придністровську, Прикарпатську і Карпати.

В Придністровській зоні найбільш поширені родючі темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені ґрунти, які складають понад 100 тис. га. Вони придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур, зокрема таких, як цукрові буряки, озима пшениця. Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти займають до 60 тис. га, які найбільше придатні для вирощування плодових. Вони потребують поглиблення орного шару та вапнування. Чорноземи глибокі вилугувані займають до 5-10 тис. га.

В Прикарпатській зоні найбільше знайшли поширення дерново-середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти ( до 150 тис. га ). Буроземно-підзолисті ґрунти займають площу до 70 тис. га. Ці ґрунти найменш родючі. Мають кислу реакцію ґрунтового розчину pH.

В Карпатській зоні поширені в основному дерново-буроземні і бурі лісові ґрунти. Дерново-буроземні ґрунти переважно знаходяться під кормовими угіддями, бурі лісові – під лісами.

Внаслідок порушення сівозмін, спрощення системи обробітку ґрунту зменшується вміст гумусу в орному шарі. Погіршення основних показників родючості в області пов'язане з різким зменшенням внесення органічних і мінеральних добрив та призупиненням вапнування кислих ґрунтів [7].

Мета досліджень. Для оптимізації структури агроландшафтів, охорони ґрунтів від ерозії та для збільшення виробництва продукції рослинництва передбачено малопродуктивні перелоги бувших орних земель транспортувати в ріллю. Це викликало посилений інтерес щодо встановлення закономірностей формування рослинних угрупувань, у першу чергу лучних, включаючи і ті, що сформувалися спонтанно. Основною метою роботи постає питання дослідити стан ґрунтів, що знаходяться під довготривалими перелогами, визначити шляхи їх використання на землях Загвіздянської сільської ради Тисменицького району

Завдання роботи визначити:

об'ємну масу ґрунту;

твердість ґрунту;

структурно-агрегатний склад ґрунту;

ботанічний склад трав'яного покриву перелогів.

РОЗДІЛ 1

Огляд літератури

Інтенсифікація агропромислового комплексу України не можлива без оптимізації земельних угідь. Можна вважати оптимальним, коли відношення дестабільних чинників (рілля, сади) до стабільних (природні кормові угіддя, ліси, лісосмуги) не перевищує одиниці. До цього розрахунку не належать урбанізовані і техногенно змінені території [2].

Це означає, що розораність території області не може перевищувати 40%, а частка ріллі від площі сільськогосподарських угідь – 50%. Необхідно частково вивести з обробітку площу ріллі і провести на ній фітомеліоративні заходи. Таким чином, сільськогосподарський ландшафт збагатиться штучним і природним фітоценозами,а саме: луками, пасовищами, посівами бобових, злакових трав у ґрунтозахисних сівозмінах, ділянками постійного залуження, лісовими насадженнями.

Як показали дослідження наукових установ, зниження в агроландшафтах розораності земельного фонду від 80-90 до 50-60% і збільшення частки природних фітоценозів (луків, лісових насаджень) до 25-30% сприяє значному скороченню ерозійних процесів та підвищенню продуктивності агрофітоценозів. Дослідженнями Інституту землеробства УААН встановлено, що при заліснені агроландшафту до 2% втрати поверхневими стоками становлять: азоту – 5,0; фосфору – 0,12; калію – 0,91 кг/га. Збільшення заліснення території до 27% сприяє різкому зменшенню виносу цих елементів. І навпаки, за збільшення в агроландшафтні частки ріллі втрати з поверхневими стоками ґрунту й поживних речовин підвищуються прямо пропорційно. Так, за розораність території землекористування до 50% винос азоту був у сім, а фосфору у два рази більшим порівняно із 20%-ю розораністю [2].

Раціональна система землеробства являє собою комплекс організаційних та агротехнічних заходів, спрямованих на найбільш продуктивне використання землі і підвищення родючості ґрунту з метою одержання найбільшої кількості продуктів з одного гектара при найменших затратах засобів на одиницю продукції.

Однією з провідних ланок кожної системи землеробства , крім найстарішої системи – перелогової, в якій не було сівозмін, є система раціональних сівозмін. Тому і прийнято було називати всі