На 1.01 1994 р. в Передкарпатському прогині ви-конано 66% всього обсягу сейсморозвідувальних робіт у регіоні, з них 28% у Більче-Волицькій зоні і 38% – у Бориславсько-Покутській. Незважаючи на меншу щільність відпрацьованих сейсмічних профілів, струк-тура Більче-Волицької зони, насамперед міоценових молас, завдяки наявності опорного відбиваючого гіпсо-ангідритового горизонту вивчена набагато краще і де-тальніше, ніж Бориславсько-Покутської зони. В останній і нині сейсморозвідка зустрічається з великими труднощами, особливо при розшифровці будови ниж-ніх ярусів структур і північно-східних крил складок.

У Карпатській складчастій області неодноразово робилися спроби сейсмічних досліджень на окремих ділянках поодинокими профілями, але інформатив-ність отриманих матеріалів дуже низька через складну покривно-насувну будову флішу і труднодоступний рельєф.

У 60-х роках для вивчення глибинної будови Складчастих Карпат разом з прилеглими територіями були відпрацьовані три регіональні сейсмічні профілі по лініях Чоп – Рудки (КМЗХ), Берегове – Долина (ГСЗ) та Рахів – Тлумач (КМЗХ). Зафіксовані на них на різних глибинах відбиваючі границі ототожню-валися з поверхнею дислокованих палеозойських ут-ворень, покрівлею кристалічного фундаменту і умовно з поверхнею Мохоровичича. Однак зіставлення ре-зультатів інтерпретації цих матеріалів з даними глибокого буріння показало, що перші дві поверхні мають суттєво більшу глибину залягання.

З другої половини 80-х років виконуються регіо-нальні сейсмічні дослідження МСГТ по шести попе-речних профілях через Карпати з виходом на Волино-Поділля та Закарпаття (вздовж ліній Чоп - Горохів, Берегове - Перемишляни, Хуст - Тернопіль, Тячів - Бучач, Рахів - Заліщики, Гринява - Сторожинець) та трьох поздовжніх - через Закарпатський прогин, цент-ральну частину Складчастих Карпат і Передкарпатський прогин.

Гравіметричні та аеромагнітні дослідження мас-штабу 1:200000 здійснені по всій території заходу Ук-раїни переважно з метою її регіонального вивчення, а масштабу 1:50000 – на перспективних для пошуків нафти та газу ділянках. Ці роботи дали можливість осягнути основні риси тектоніки фундаменту і його вза-ємозв'язок з будовою осадового чохла. Доцільно далі їх проводити у більших масштабах і з вищою точністю.

Електророзвідувальні роботи з нафтогазопошуковими цілями виконувалися головним чином на Волино-Поділлі, у Більче-Волицькій зоні Передкарпатського прогину та в Закарпатті методом вертикально-го електричного зондування (до 1965 р.) та зондуван-ням становленням поля (після 1965 р.). Основним завданням їх було вивчення будови осадового чохла до глибини 2 км. Останнім часом велися пошуки та дослідження будови силурійських органогенних тіл.

Структурно-пошукове буріння після другої світо-вої війни проводилося у всіх тектонічних зонах заходу України. Через низьку ефективність у 60-х роках воно було припинено спочатку в Бориславсько-Покутській зоні, а потім у Карпатах і Закарпатському прогині. Сім років ці роботи не велися і в Більче-Волицькій зоні, але в 1972 р. відновлені, причому здійснювалися важкими верстатами з глибинами свердловин 2-2,5 тис. м.

У Більче-Волицькій зоні проведено 843 структурно-пошукових свердловини (449,45 тис. м, або 25,7%), з яких 104 глибиною більше 1000 м. Ними від-крито і розвідується декілька дрібних газових родо-вищ (Пилипівське, Дебеславицьке, Черемхівсько-Струпківське, Городоцьке). Досить ефективною була деталі-зація будови пасток, встановлених сейсморозвідкою у відкладах дашавської світи.

Щодо нашого родовища, то структура підготовлена сейсморозвідувальними роботами МВХ СГТ виявлена в 1981 р. по відбиваючому ангідритовому горизонту верхнього бадену.

Перший промисловий приплив газу отримано у свердловині з інтервалу 1192-1222 м у 1990 р. Одержано приплив газу 45,7 тис. мі/добу через 8,2-мм діафрагму при буферному тиску 4,45 і пластовому- 5,25 МПа .

Буріння завершено в 1991р. Пробурено три пошукові свердловини. Запаси підраховані в 1992 р.

Газовий поклад пов'язаний з гельветськими пісковиками . Поклад пластовий, склепінчастий, тектонічно екранований. Газо-водяний контакт не встановлений і умовно приймається по абсолютній глибині нижнього отвору перфорації в свердловині 3. Режим покладу газовий. Запаси початкові видобувні категорій А+В+С1: газу — 536 млн. мі.

Глинківська структура являє собою брахіантикліналь північно-західного простягання, розмірами по ізогіпсі — 950 м 4,5х1,4 м, висота 40 м. Вона обмежена двома поздовжніми та двома поперечними тектонічними порушеннями амплітудою до 25 м.

Родовище завершене розвідкою і знаходиться в консервації.

1.3 Геологічна характеристика об’єкту робіт

1.3.1 Літолого-стратиграфічна характеристика

У будові розрізу Східно-карпатської області беруть участь відклади докембрійського, мезозойського і кайнозойського вік. Найбільш стародавні комплекси представлені гнейсами, кристалічними сланцями і мармурами. Вік порід докембрійський. Можливо, що деякі сланці відносяться і до палеозою.

Тріасові і юрські відклади мають обмежене. розповсюдження. Вони складені пісковиками, карбонатними породами, у верхній частині з прошарками вулканогенних утворень, яшм і кремнистих сланців. Зустрічаються рифленні утворення юрського віку, утворюючи в рельєфі місцевості гряді круч. Крейдяні комплекси широко розвинені в межах Східних Карпат.

Нижня крейда виражена могутньою флішовою товщею, перекритою пісковиками і конгломератами апт-альба. Загальна потужність флішу досягає 2 км.

Верхня крейда представлена піщаним конгломератом, темними аргілітами загальною потужністю до 2 км.

Палеоген складний піщано-глинистими флішовими утвореннями , які об'єднуються з крейдовими відкладеннями в єдину флішову товщу потужністю до 5 км.

Неогенові породи відомі знижених частинах Східних Карпат і представлені вулканогенними, піщано-глинистими, соленосними утвореннями, конгломератами, що перекриваються.

Над міоценовою молассовою структурою, потужністю до 8 км, залягають пліоценові зффузивні і вугленосні відклади. Антропогенні відклади представлені алювієм і пролювієм.

На території Глинківського родовища в геологічному розрізі беруть участь відклади неогену та крейди.

1.3.2 Тектоніка

У тектонічному відношенні Східні Карпати складаються з Східно-карпатського мегантиклінорія і Закарпатського