межгірського прогину. З Східно-європейською платформою ця область зв'язана за допомогою Передкарпатського прогину.
Східно-карпатський мегантиклінорії є головним тектонічним елементом всієї Карпатської області. У його складі в напрямів від Передкарпатського прогину всередину області можна виділити наступні тектонічні зоні: зовнішню антиклінальну, центральну синклінальну, внутрішню антиклінальну і Рахівський масив. Зовнішня антиклінальна (Скибова) зона займає північно-східне крило мегантиклінорія, ширина її до 40 км. В межах зони крейдові і палеогенові флішеві товщі складно дислоковані і зібрані в сильно стислі лінійні складки, що простягаються на десятки кілометрів. Більшість з них перекинуті, зірвані і насунуті на Передкарпатський прогин, утворюючи великі лускові насуви (скиби). Налічується до шести крупних лусок - скиб: Берегова, Оровська, Скольська, Парашка, Зелемянка і Ружанка. Амплітуда насувів сягає 10-15 км. Центральна синклінальная (Кросненська) зона заповнена могутньою товщею переважно олігоценового віку (серія кросно). Структурній план визначається розвитком широких синкліналей і вузьких гребенеподібних, рідше діапірових, антикліналей. Складки ускладнені розривними порушеннями і насувами. Внутрішня антиклінальна (Магурськая) зона охоплює головний водорозділ Карпат, досягаючи завширшки 25 км. Флішеві породи крейдово-палеогенового віку інтенсивно дислоковані і ускладнені розривами. Складки великі, лінійно витягнуті в північно-західному напрямі. Рахівський масив є південно – східним закінченням Мармарошського серединного массиву – давнього ядра гірсько-складчастої області Східних Карпат. Масив складається кристалічними породами докембрія, палеозою і мало потужними відкладами тріаса і юри. В межах Рахівського масиву ці стародавні породи перекриті нижньо крейдовим флішем.
Закарпатське міжгірське прогинання складене сильно дислокованими палеозойськими, юрськими і палеогеновими породами. Тут виділяются Солотвинська і Чопська (Чоп-мукачевська) котловини, розділеними Вигорлат-гутинською і Каліман-харгитською вулканічними грядами неогенового віку.
У геологічній історії розвитку Карпат можна виділити наступні етапи: геосинклінальний мезозойський, міоценовий орогенний, пізньоміоцен-четвертинний загального підняття Карпат і замикання міжгірських прогинань.
В будові Передкарпатського прогину беруть участь відклади палеозойського фундаменту молодої епігерцинської Волино-Подільської плити, мезозойські і кайнозойські відклади чохла і крейда-неогенові аллохтонні утворення Карпатської складчастої споруди
Четвертинні відклади Передкарпатського прогину представлені різноманітними за літологічним складом .
1.3.3 Нафтогазоносність. Корисні копалини
Більче-Волицька зона — тектонічна структура, периферійна частина Передкарпатського прогину. Складена міоценовими моласами, укладеними глинами, пісковиками, гіпсами й ангідритами. Корисні копалини: природні горючі гази (Більче-Волицьке, Рудківське, Дашавське та ін. родовища), самородна сірка (Передкарпатський сірконосний басейн
Корисні копалини Східних Карпат представлені родовищами заліза (Довгоруня), ртуті, мінеральних солей (Калуш-Голинське, Стебникове і Солотвинське), сірки (Язовське, Роздольське родовища), мінеральними джерелами (Нафтуся, Лужанськая, Свалява та ін.) Невеликі родовища нафти і газу відомі в Скибовій і центрально-синклінальній зонах. Перспективні для пошуків вуглеводнів Закарпатський міжгірський прогин і Центральна синклінальна зона.
Основна ж нафтогазоносна область Східних Карпат – Передкарпатський прогин. В межах Східних Карпат відомі також родовища озокерита (Бориславське) і бурого вугілля (Березівське, Чопське).
Поклади нафти — палеогенових, газу — верхньоюрських, верхньокрейдових і міоценових відкладів. Глибина залягання нафтових родовищ 500-4800 м, газових — 100-4800 м.
В області відкрито й досліджено 59 родовищ, у тому числі 22 нафтових (основні з них Бориславське, Орів-Уличнянське), 29 газових (Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Ходновицьке та ін.) і газоконденсатних, 8 нафтових. Промислове видобування нафти розпочато з 1881 року, газу — з 1920 року.
1.3.4 Обгрунтування першочергових геологічних задач
Сейсморозвідувальні роботи на Глинківському родовищі проектуються для рішення слідуючих геологічних задач:
·
уточнення геологічної будови площі по міоценових відкладах з метою пошуків та розвідки нафтогазоперспективних об’єктів під глибоке буріння;
·
сейсмічні дослідження МСГТ по сітці профілів у масштабі 1: 50 000 з використанням 6-х кратних систем спостережень вібраційними джерелами збудження пружних коливань. Довжина запису 3с, крок квантування 2мс;
Роботи будуть проводитись з невибуховими джерелами збудження (вібраторами C-10-180). Для цих задач вирішено застосувати сейсмологічний метод дослідження, а саме метод спільної глибинної точки. Для даної території це буде найбільш прийнятним, тому що на частині запроектованої території вже проводилися роботи цим методом.
1.4 Сейсмогеологічна характеристика об’єкту робіт
1.4.1. Фізичні властивості гірських порід
Таблиця 1.1 Фізичні властивості гірських робіт.
Вік | Індекс віку | Літологія | Фізичні властивості порід
Швидкість
м/с | Глибина, м | Густина
г/см3 | Магнітна сприйнятливість
Неогеновий | N1st | Глини з перешаруванням
пісковиків | 2200 | 750 | 2.56 | Немагнітні
N1s1 | Пісковики | 2600 | 1000 | 2.5
N1b | Аргіліти | 2550 | 1100 | 2.4
N1h | Гельвітські пісковики насичені газом | 2550 | 1150 | 2.4
Юра | K2 | Вапняки | 2400 | 1300 | 2.56
Пісковики в розрізі неогену мають підлегле значення і характеризуються великими коливаннями густини від 2,00 до 2,60 г/см3.
Збільшення густини з глибиною відбувається не тільки при переході від однієї стратиграфічної товщі до іншої, але й у середині окремих світ і товщ.
У відкладах стебницької серії на фоні загального збільшення, що сповільнюється з глибиною, густини, має місце ряд стрибкоподібних змін густини їх на 0,01 - 0,05 г/см3.
Основною причиною збільшення об'ємної густини в є ущільнення порід із глибиною за рахунок зменшення пористості. Пористість у всій серії глинистих осадів у Зовнішній зоні залежить від сучасної глибини їхнього залягання, тобто від статичного навантаження.
Дослідниками підкреслюється, що не спостерігається лінійної залежності між густиною глин і глибиною їх залягання. Більш часто відзначається стрибкоподібна зміна густини зі збільшенням глибини. Така зміна густини однорідних по мінералогічному складу порід обумовлена не статичним навантаженням, а геологічними умовами формування регіону: зміною процесів седиментації і денудації, що викликають залишкове ущільнення, і тектонічними процесами.
У юрських відкладах усі літологічні різниці досить добре витримані по густині, що у середньому дорівнює 2,56 г/см3.
1.4.2 Характеристика хвильового поля часових розрізів СГТ
За допомогою