Свинець є речовиною, яка володіє згубною дією на всі ґрунтові орга-нізми. Він надходить у ґрунт двома шляхами: природним — силікатний пил, вулканічні аерозолі, вул-канічні силікатні аерозолі, дим лісових пожеж, морські солі, метеоритний пил; антропогенним — згорання ети-лованого бензину (у світі виробляється 3,5-106 т свинцю, з яких 3,1-105 т спалюється з етилованим бензином), ви-робництво свинцю (при виплавлянні 1 т свинцю в атмо-сферу викидається до 25 кг), спалювання кам'яного ву-гілля, яке містить свинець, видобування свинцю. Він ад-сорбується гумусовим шаром ґрунту. Для цієї речовини характерна незначна міграція в дерново-підзолистих ґрунтах і транзитне перенесення з верхніх шарів у ниж-ні на еродованих ґрунтах. Адсорбція свинцю гумусом активізується в лужному середовищі. Свинець спричи-няє появу важкорозчинного осаду основних карбонатів, фосфатів або гідроокисів, що впливають на живлення рослин. Токсичність ґрунтів для рослин зумовлює кон-центрація свинцю в межах 20—ЗО мг/кг.

Миш'як надходить у ґрунт внаслідок згоряння вугіл-ля і як складова відходів медичної, металургійної, хі-мічної промисловості. Він акумулюється в ґрунтах, які вміщують активні форми заліза, алюмінію, кальцію. За значних концентрацій миш'яку відбувається його швид-ка міграція в нижні горизонти ґрунтового покриву.

Кадмій потрапляє у ґрунт при згорянні дизельного палива, при виплавці руд та внесенні добрив. Макси-мальна адсорбція кадмію відбувається в ґрунтах з ве-ликою ємністю вбирання, значним вмістом гумусу та високим показником рН. Міграція кадмію в глибину збільшується із зменшенням вмісту гумусу, а також у ґрунтах з легким механічним складом. Даний важкий метал володіє значною цитогенетичною токсичністю [54, 55].

Більшість особливо забруднених важкими металами земель зосереджена в промислових зонах та прилеглих до них територіях на відстані 1—5 км, а концентрації важких металів на землях, віддалених більше ніж на 20—50 км від промислових комплексів, перебувають у межах норми. Забруднення важкими металами особли-во небезпечне тому, що вони легко переходять із ґрунту в рослинну продукцію, а при її споживанні — в організм тварини і людини [13, 45].

Хімічні речовини, які застосовують в сільському гос-подарстві, потрапляють у навколишнє середовище у ве-ликих кількостях. Забруднювачами ґрунтів можуть бути мінеральні добрива і пестициди. Із 170 видів пестицидів, які застосовуються в Україні, 49 є особливо небезпечни-ми внаслідок високої біологічної токсичності, надкумулятивності, стійкості. Пестицидами сільськогосподарські угіддя об-робляють кілька разів на рік. Вони здатні мігрувати в рослини, воду, повітря, включатись у трофічні ланцюги, що становить небезпеку для людини. Од-ним з основних фізичних факторів, який визначає пове-дінку пестицидів у ґрунті, є сорбція ґрунто-вими частинками, яка залежить від типу ґрунту, воло-гості, температури, хімічної природи пестициду. Для пестицидів характерні вертикальна та горизонтальна міграції, на які впливають сума та інтенсивність опадів. Пестициди здатні активно (до 20 % внесеної кількості) переходити в рослини. Інтенсивність переходу пестици-дів з ґрунту в рослини залежить від сорбційної здатності ґрунту (чим більша сорбційна здатність, тим менший пе-рехід), типу культури та специфіки пестициду [29].

Зменшення з часом вмісту забруднюючих речовин у ґрунті та в рослинах визначається періодом напіврозпаду речовини — часом, необхідним для того, щоб препарат втратив не менше 95 % своєї активності за нормальних умов та звичайної інтенсивності застосування.

Виходячи із вище сказаного, можна стверджувати, що питання оцінки та контролю якості ґрунтів, які є передумовою розробки ефективних запобіжних заходів та заходів по усуненню спричинених негативних впливів на едафотоп промислових та урбанізованих екосистем є сьогодні надзвичайно актуальним [23].

Основними критеріями при складанні переліку речовин, що підлягають контролю, є їх токсичність, розповсюдженя, і для хімічних засобів захисту рослин — ще й стійкість до розкладу (персистентність).

З важких металів, як вже зазначалось, найбільш небезпечними є ртуть, свинець, кадмій. Тому контроль за ними має бути повсюдним і регулярним. Інші токсичні метали, а саме: миш'як, ванадій, нікель, хром, мідь, цинк, селен, сурма можуть попадати в ґрунт внаслідок локальних викидів і, відповідно, потребують періодичного локалізованого контролю.

Органічні речовини синтетичного походження потребують також контролю. Насамперед це ті, які здатні накопичуватися у сільськогосподарській продукції, і здатні до міграції водним шляхом. Серед них є небезпечні канцерогени: ПАВ — поліциклічні ароматичні (запашні) вуглеводні і бенз(Ь)пірен — представник та індикатор присутності ПАВ, а також токсичні речовини типу поліхлорбіфенілів (ПХВ) [3, 23].

До загальної програми моніторингу входять спостереження за такими показниками як кислотність і засоленість ґрунтів, зміна яких має контролюватися і регулюватися захисними заходами. Крім ґрунтів об'єктом моніторингу мають бути атмосферні опади, сніговий покрив, що дозволить визначити обсяги потоків забруднюючих речовин в процесі кругообігу речовин [41].

Спостереження за рівнем забруднення ґрунтів поділяють на дві категорії. До першої категорії відносять ґрунти сільськогосподарських районів. Тут відбір проб здійснюють двічі на рік. Навесні після танення снігу до застосування пестицидів і в кінці вегетаційного періоду протягом 10 днів після збирання врожаю. Проби постійно відбираються на одних і тих же полях (ділянках), які є репрезентативними для даного району. Рівень забруднення визначається для високотоксичних і персистентних пести-цидів і важких металів [17, 32, 35, 41].

Другу категорію становлять ґрунти навколо промислово-енергетичних об’єктів. Основний відбір проб здійснюється один раз на рік навесні після танення снігу [8,