Івано-Франківськ розташований у межиріччі Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнінської, і тому забруднюючий вплив міста прослідковується ік у його межах, так і далі вниз по течії до самого Дністра. Поверхневі води міста представлені озером штучного походження та невеликими водоймами та струмками.

Згідно з геоморфологічною класифікацією, територія міста належить до Передкарпаття – геоморфологічної області в межах Карпатської гірської країни, яка ділиться на провінції та під провінції. Рельєф Передкарпаття представлений пластово-денудаційними та пластово-акумулятивними височинами. Місто Івано-Франківськ розташоване на плоскій, слабо терасованій алювіальній рівнині Бистрицької депресії з абсолютними висотами 250-300 м. У геострктурному відношенні Перед карпатська пластова височина відповідає Передкарпатському крайовому (передовому) прогину.

Згідно з геоморфологічним районуванням, Івано-Франківськ належить до Бистрицької улоговини акумулятивно-рівнинним рельєфом із найвищими на Прикарпатті гіпсометричними висотами.

З ландшафтних позицій місто розглядається як урбанізований територіальний комплекс із переважанням штучного антропогенно-техногенного покриву. Це ділянка природного ландшафту, що сильно трансформований забудовою, комунікаціями та іншими матеріальними елементами цивілізації. Місто є інтегральною геосистемою, моно системною моделлю, яка складається із двох підсистем: природної й антропогенної [42].

За даними обласного Гідрометцентру, Івано-Франківського науково-дослідного інституту екобезпеки і природних ресурсів та державного управління екологічної безпеки, в межах урбаністичного комплексу розташовано близько 65 стаціонарних джерел забруднення. Основні забруднювачі – ВАТ «Промприлад», ВАТ «Арматурний завод», завод «Полімер», 63-тій котельно-зварювальний завод, локомотиворемонтний завод, лісокомбінат, меблеве об’єднання. 80% забруднення повітряного басейну міста відбувається за рахунок викидів автотранспорту. В загальній кількості щорічно в атмосферу потрапляє близько 40 тисяч тонн токсичних речовин. На північно-східній околиці міста біля с. Ямниця розташовані потужні підприємства-забруднювачі: фірма «Барва» (завод тонкого органічного синтезу), ВАТ «Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат», завод залізобетонних виробів, асфальтно-бетонний завод, шкідливі викиди яких становлять до 100-120 тисяч тонн в рік. В атмосферному повітрі міста регулярно фіксуються випадки перевищення гран6ично допустимих концентрацій (ГДК) за вмістом пилу, оксиду нітрогену, фенолу, бенз(а)пірену. Крім того, ідентифікуються диоксид сульфуру, нітрогену, формальдегід, складні ефіри. В атмосферних опадах виявлено присутність важких металів: цинку, кадмію, міді, нікелю, хрому [15].

Переорієнтація і порушення балансу природних потоків речовини та енергії у навколишньому середовищі міста та надходження в нього продуктів техногенезу відображається на функціонуванні його біоценотичного покриву і фітоблоку зокрема. Результати геоботанічної зйомки території Івано-Франківська свідчать про незадовільний стан дерновочагарникової рослинності. 53% всіх обстежених дерев міського фітоценозу визнано пошкодженими і такими, що не відповідають ландшафтно-естетичним вимогам озеленення. В зелених насадженнях окремих вулиць і скверів міста кількість дерев сильно ослаблених, сухих чи таких, що всихають перевищує 20% [43].

Інтенсивний розвиток промислово-енергетичної галузі на територій Івано-Франківської області призвів до активного надходження і нагромадження в біосфері багатьох елементів, при чому такими шляхами і в таких кількостях, які не властиві самій природі.

2.2. Характеристика ґрунтового покриву урбоекосистеми Івано-Франківська.

Міські ґрунти Івано-Франківська сформувались на заплавних суглинках та супісках І, ІІ і частково ІІІ надзаплавних терас рік Бистриці Надвірнянської й Бистриці Солотвинської, а також на схилах їх долин і Вовчинецьких гір. Це – дерново-підзолисті поверхнево оглеєні, іноді дерново-глеюваті, лучні опідзолені, мулисто-болотні ґрунт. На схилах долин та Вовчинецьких гір більш характерні дернові слабо- і сильнокам'янисті ґрунти. На річкових заплавах ґрунти відсутні. В основному міські ґрунти за будовою, механічним складом і механічними властивостями належать до нативних висобуферних. Вони характеризуються середньою карбонатністю, гумусністю і порівняно високою здатністю до обміну. Вміст гумусу коливається від 2-4%, а в парках та на городах приватного сектору може сягати 5-6%. Це свідчить про значну буферність, тобто здатність ґрунтів депнувати забруднення, що надходить до оточуючого середовища. Присутність в атмосферних опадах оксидів сульфуру та нітрогену спричинює локальне підкислення ґрунтів, що створює умови для деградації рослинного покриву. Кисле середовище сприяє також активній міграції важких металів [42].

Групою вчених під керівництвом О.М. Адаменка проведено педогеохімічне опробування ґрунтів міської території Івано-Франківська та їх атомно-абсорбційний і рентгенофлюоросцентний аналізи [43].

За значеннями сумарних коефіцієнтів комплексного забруднення, ґрунти міста поділено на відповідні категорії. Більша частина ґрунтів міста належить до категорії слабо забруднених із допустимим ступенем небезпеки. Лише на окремих ділянках фіксуються середньозабруднені ґрунти. Розподіл їх у межах території міста доволі строкатий і утворюють складну мозаїку, яка лише умовно може бути пов’язана із локалізацією промислових підприємств міста. Такий ефект можна пояснити пріоритетним вторинним забрудненням ґрунтів та забрудненням, яке виникає перерозподілі полютантів під впливом переважаючих напрямів вітрів, приносу забруднень транскордонного та регіонального походження, а також під впливом урболандшафтно-геохімічних бар’єрів та штучного переміщення [42].

Основну небезпеку забруднення ґрунтів Івано-Франківська створюють забруднювачі І класу (ртуть і берилій). Ртуть найбільш поширена у ґрунтах мікрорайонів Пасічна і Каскад, а берилій – у районах Хриплинського промислового вузла. Хімічні елементи ІІ класу небезпеки поширені в основному в центральних районах міста, біля шкір фірми та міського озера. На всій міській території має місце забруднення ґрунтів свинцем. В районах Пасічної та Позитрону широко представлений миш’як. Хімічні елементи – забруднювачі ІІІ класу небезпеки теж мають широке розповсюдження у міських ґрунтах. Купрум забруднює всю територію міста, за винятком центральної частини. Особливо високі концентрації міді відмічено у приватному секторі та на дачних ділянках, що може бути зумовлено його надходженням із рядом добрив і