Отже, азот органічних сполук стає доступним для рослин лише після іх мінералізації. Азоторганічні сполуки (аміди, амінокислоти та ін. ), які швидко розкладаються і переходять у мінеральні, вважаються легкогідролізованими [11]. Легкогідролізований азот становить 1-5 % загального його вмісту. До мінеральних сполук належить амонійний азот, азот нітратів, нітритів і фіксований амоній. Із мінеральних сполук в гунті переважає амонійний азот (NH+4), менше в ньому нітритного ( NH-3) і нітритного (NO-2). Частина амонію в ґрунті (1-10 % загального азоту) необмінно зв’язана (фіксований азот) входить в міжпакетні простори кристалічної гратки глинистих мінералів і недоступних для рослин. Рослини застосовують азот рухомих мінеральних сполук – солей амонію та азотної кислоти. Кількість рухомих мінеральних сполук дуже незначна (близько 1 % загального азоту). Достатнє забезпечення рослин азотом залежить від мінералізації азотовмісних органічних речовин [11]. Розкладання органічних речовин відбувається під впливом мікроорганізмів за схемою: білки > гумінові речовини > амінокислоти, аміди > амоній> нітрити >нітрати.

Мінералізація органічних сполук до амонію під впливом мікроорганізмів називають процесом амоніфікації. Вона відбувається в аеробних і анаеробних завдяки життєдіяльності бактерій, актиноміцетів, цвілевих грибів, синьозелених водоростей : R – NH2>NH4+ + OH- + R – OH

Більша частина амонію поглинається ґрунтовими колоїдами і перебуває в обмінному стані і незначна кількість знаходиться в ґрунтовому розчині. При сприятливих умовах (t – 26о С, вологості 60 % капілярній вологоємеості, близький до нейтральної реакції) амоній підлягає процесу нітрифікації і окислється до нітритів і нітратів. Потім кислота нейтралізується основами ґрунту з утворенням Ca(NO3)2, Mg(NO3)2. При підкисленні нітрифікація послаблюється, а при температурі ґрунту нижчій за 5-10о С – майже припиняється.

Активність процесу нітрифікації є ознакою культурного стану ґрунту і до деякої міри характеризує його родючість.

Нітратний азот ґрунтом не поглинається, знаходиться в ґрунтовому розчині і тому може вимиватися з орного шару. Поряд з процесом мінералізації органічних сполук азоту в ґрунті азот використовується мікроорганізмами для побудови білка свого тіла (імобілізація). Після відмирання мікроорганізмів цей азот знову тимчасово мінералізується, а частково закріплюється в гумусі.

Під впливом певних бактерій, грибів та актиноміцетів відбувається процес денітрифікації – відновлення нітратів до газоподібних форм азоту (N2O і N2), внаслідок чого втрачається значна кількість азоту з ґрунту.

Перетворення сполук азоту в ґрунті залежить від погодно-кліматичних умов, реакції ґрунту, застосування засобів хімізації, агротехніки. При вивченні азотного фонду ґрунту визначається вміст загального азоту і організаційний склад його сполук. Щоб встановити забезпечення рослин азотом, визначають вміст у ґрунті легкогідролізованого азоту і нітрифікацій ну його здатність; під час вегетації рослин визначають в ґрунті вміст амонійного і нітратного азоту. На наших некарбонатних ґрунтах визначають лужногідролізований азот – методом Корнфільда, тобто найбільш рухомі органічні сполуки його, що легко піддається дії як біологічних так і хімічних агентів. Вміст цих найбільш рухомих форм органічного азоту може до деякої міри характеризувати потенціальну забезпеченість ґрунту доступними для рослин азотом на період вегетації [10].

Таблиця 1

Групування ґрунтів за вмістом сполук азоту сполук азоту, що легко гідролізуються щодо здатності забезпечувати ним с/г культур

Забезпеченість | за методом, мг/кг ґрунту

Тюріна-Кононова | Корнфілда

дуже низька | < 30 | <100

низька | 30-40 | 100-150

середня | 40-50 | 150-200

підвищена | 50-70 | >200

висока | 70-100

дуже висока | > 100

Порівняно з іншими елементами мінерального живлення рослин, зміни азотного режиму в часі (протягом року) створюють значні ускладнення для діагностики або завчасно прогнозувати ефективність азотних добрив [12].

Гранулометричний склад ґрунту є важливою агрохімічною характеристикою, що впливає на родючість ґрунту. Відомо, що піщані. Супіщані ґрунти бідні на поживні речовини, а глинисті і суглинкові містять в достатній кількості. Від механічного складу залежать майже всі механічні властивості ґрунтів: поживний режим, шпаруватість, вологоємкість, повітряний і поживний режим. [13]

РОЗДІЛ 2

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Методика проведення досліджень

Робота виконувалась на кафедрі агрохімії і ґрунтознавства Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету в 2008-2010 роках. Польові досліди проводили в польовій сівозміні стаціонарного досліду кафедри агрохімії і ґрунтознавства Інституту природничих наук у дендрологічному парку «Дружба» ім. З.Павлика Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Стаціонарний дослід закладений у 2005 році.

Дослідження проводили з сортом квасолі Надія. Вивчали вплив способів основного обробітку ґрунту та удобрення на продуктивність рослин квасолі та агрофізичні показники ґрунту.

Агротехніка в дослідах – узагальнений варіант наукових рекомендацій і практичних порад спеціалістів кращих господарств України (зокрема Буковини), які займались вирощуванням квасолі. В умовах стаціонарного досліду попередником під квасолю була картопля. Після збирання врожаю попередника проводили дискування дисковими боронами, після відростання бур’янів (10-14 днів) дискування повторювали.

Оранку провели через 20 днів після лущення плугом ПЛН-3-35.

Глибоке розпушування проводили переобладнаним плоскорізом глибокорозпушувачем ПГ-3 з якого зняті плоскорізальні і покладено розпушувальні лапи.

Під основний обробіток ґрунту відповідно до схеми досліду вносили удобрення: фосфорні (суперфосфат подвійний Ca(H2PO4)2 % д.р), калійні (калій хлористий KCl-56% д.р) добрива, після чого проводили оранку на глибину 20-22 см і 14-16 см.

Рано навесні приступили до підготовки ґрунту до сівби. Для весняного обробітку використовували культиватор КПС-4, а для передпосівного комбінований ґрунтообробний агрегат РВК-3, який за один прохід забезпечує розпушування ґрунту, руйнування груд, вирівнювання мікрорельєфу і коткування ґрунту.

Провели дві культивації: першу на глибину 6-8 см, другу під кутом до першої на глибину 10-12 см.

Одночасно з другою культивацією провели внесення азотних добрив у вигляді аміачної селітри (34.6%д.р).

На другу добу після культивування ґрунту висівали квасолю з розрахунку 300-350 тисяч схожих насінин на