Дерново-підзолисті ґрунти характеризуються не високою ємністю вбирання, низькою насиченістю обмінними Са і Мg, кислою реакцією і малою буферністю. Внаслідок опідзолення верхні генетичні горизонти збіднюються основами, збагачуються обмінними іонами водню та алюмінію, про що свідчать показники гідролітичної кислотності (2.7-2.9мг-екв на 100г ґрунту).

Валовий вміст калію вищий і коливається в гумосово-елювіальному горизонті в межах 1,11-1,35 %. Вміст рухомого обмінного калію за Кірсановим знаходиться на рівні 77-140 мг K2O2 на 100 г ґрунту.

Дерново-підзолисті ґрунти бідні на мікроелементи. На 1 кг сухого ґрунту припадає, мг: Со 1-2, Мn 70-95, Z 20-30, В 3-4.

Фізичні та водно-фізичні властивості дерново-підзолистих ґрунтів характеризується щільністю твердої фази гумосово-елювіального горизонту 2,63, і щільність збільшується з глибиною і в ілювіально-глинистому горизонті становить 2,67 і залежить від мінералогічного складу (1,34-1,48), проте менша ніж у нижчележачих елювіальних і особливо ілювіальних горизонтах, де вона становить 1,42-1,50 г/см. Аналогічно змінюються величини максимальної гігроскопічної та вологості в'янення.

Результатом такої диференціації є зміни водних властивостей. Так, водопроникність ілювіального горизонту різко знижується порівняно з гумосово-елювіальним. Диференціація водопроникності нерідко призводить до перезволоження НЕ горизонту, а іноді і до оглеєння. Проте за рахунок нижчих показників вологості в'янення і вищих показників вологоємкості оглеєний ґрунт краще забезпечені вологою.

Структура в орному шарі грудкувато-пилувата, тому ці ґрунти дуже запливають після дощів, утворюючи міцну кірку. Водно-повітряний режим у них незадовільний, оскільки періодично надмірне зволожуються, в результаті слабого стоку поверхневих вод та наявності дуже ущільненого ілювіального горизонту. Надмірне поверхневе оглеєння збагачує верхні горизонти ґрунтів шкідливими для рослин сполуками: закисними формами Fe, А1, Мn.

За агрохімічними даними в орному шарі вони містять близько 1,5-1.9% гумусу. З глибиною відсоток його різко зменшується. Реакція ґрунту кисла (рН сольової витяжки 4,4-4,8 ), гідролітична кислотність - 5,8-6,0 мг-екв. на 100г ґрунту. Кількість увібраного Са в ґрунтах цієї групи становить 6,3 мг-екв, Мg 2,5 мг-екв на 100 г ґрунту, що вказує на низьку їх насиченість основами. У зв'язку з низьким вмістом гумусу ці ґрунти бідні на азот, а кисла реакція пригнічує процеси нітрифікації. Тому нагромадження рухомих сполук азоту проходить повільно. Вміст рухомих сполук фосфору тут становить 4,7-6,5 мг і калію 4,3-6.3 мг на 100 г ґрунту. В цілому ґрунти відноситься до дерново-підзолистого поверхнево оглеєного типу.

2.4. Рослинність місця проведення досліджень

Територія дендропарку в геоботанічному відношенні належить до Європейської широко хвилястої області де природний рослинний покрив представлений зональною рослинністю – суходільними луками і лісами. Крім зональної рослинності зустрічається інтрозональна, яка представлена рослинним покривом низинних і заплавних лук.

Внаслідок великої розчленованості території суходільні луки поширені невеликими ділянками, під сінокосами і пасовищами, де рослинний покрив представлений різнотравно-бобово-злаковими формаціями. Найбільш поширені: пирій повзучий, тонконіг лучний, вівсяниця лучна, конюшина біла, горошок мишачий, стокротки багаторічні, подорожник великий і ланцетолистий, деревій звичайний та інші.

На орних землях дендропарку поширені такі бур’яни: пирій повзучий, мишій сизий, лобода біла, підбіл звичайний, осот рожевий і польовий, хвощ польовий, свиріпиця звичайна, ромашка без’язичкова, волошка синя та лучна, королиця звичайна, галінтсога дрібноквіткова.

Особливо значного поширення набув пирій повзучий на полях по пласту багаторічних трав, проектне покриття якого становить більше 40%.

На полях, зайнятих зерновими колосовими культурами дуже розповсюджений осот рожевий і польовий, волошка лучна та синя, мак самосійка.

Забур’яненість посівів значно знижує врожайність сільськогосподарських культур і вимагає посилення заходів по боротьбі з ними і підвищення загального рівня культури землеробства.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що рослинний покрив чутливо реагує на екологічні умови (рельєф, ґрунтовий покрив) і в той же час еволюційно впливає на процеси ґрунтоутворення.

РОЗДІЛ 3

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

(результати досліджень)

3.1. Опис ґрунтового розрізу, гранулометричний склад

та основні фізико-хімічні показники дерново-підзолистого

поверхнево-оглеєного ґрунту досліджуваної ділянки

3.1.1. Опис ґрунтового розрізу досліджуваної ділянки

Дослідження проводились на стаціонарному досліді у 2008 р. Дослід закладено весною 2008р. Для визначення ґрунтового покриву перед закладкою досліду було проведено ґрунтове обстеження. Приводимо опис ґрунтового розрізу:

HeGl – 0-24см – гумусовий – акумулятивний горизонт, світло-сірий, грудкувато-пилуватий, свіжий, ущільнений, корінці рослин, залізо-марганцеві бобовини, перехід виражений.

Egl – 24-32см – елювіальний горизонт, білувато-сірий, пилувато –пластинчастий, свіжий, дрібнопористий, мало корінців, залізо-марганцеві бобовини, перехід поступовий.

EiGl – 32-68см – світло-коричневий з сіруватими плямами, структура дрібно-горіхувата, неміцна, свіжий, дрібнопористий, перехід до ілювіального горизонту поступовий.

I – 68-126см – бурувато-коричневий з темними плямами по тріщинх, невеликим сизим нальотом, горіхувато-призмовидний, слабо зволожений, сизі окиси і чорні закиси заліза, коріння осоки, перехід поступовий.

PiGl –126-145см – жовтувато-коричневий, крупно-призматичний, щільний, вологий, затьоки сизих плям по тріщинах, оглеєний, в’язкий, перехід виражений.

P – 145см і глибше – материнська порода, лесовидний суглинок, жовто-сірий, мокрий, марганцеві бобівники, сизі плями.

Ґрунт: дерново-середньопідзолистий поверхнево-оглеєний.

3.1.2. Гранулометричний склад дерново-підзолистого поверхнево-оглеєного ґрунту до закладки досліду 2008 року

Проводячи опис ґрунтового профілю нами було визначено гранулометричний склад дерново-підзолистого поверхнево-оглеєного ґрунту (таблиця 3.1.2.1.).

Таблиця 3.1.2.1.

Гранулометричний склад дерново-підзолистого

поверхнево-оглеєного ґрунту

Глибина відбору зразків, см. | Вміст часток в % розмір часток в мм.

Фізичний пісок | Фізична глина

більше 0,25 | 0,25-0,05 | 0,05-0,01 | 0,01-0,005 | 0,005-0,001 | менше 0,001 | сума

часток

менше 0,01

0-20 | 3,15 | 10,70 | 48,24 | 10,22 | 12,45 | 15,24 | 37,91

30-40 | - | 10,2 | 52,63 | 8,50 | 20,68 | 18,19 | 47,37

50-60 | - | 11,88 | 36,25 | 6,55 | 15,20 | 30,12 | 51,87

Проаналізувавши таблицю, можна дати визначення наступним горизонтам ґрунту за механічним складом: