3.1.3. Основні фізико-хімічні та агрохімічні показники ґрунту

до закладки досліду 2008 року

Підзолисті та ілювіальні горизонти дерново-підзолистого поверхнево-оглеєного ґрунту безструктурні, що пояснюється їх слабкою гумусованістю і низьким насиченням ґрунтово-вбирного комплексу катіонами кальцію і магнію.

Кількість увібраного кальцію - 6,47 мг-екв на 100г ґрунту, магнію – 3,37 мг-екв на 100г ґрунту.

Слабка оструктуреність зумовлює значне ущільнення підорних горизонтів.

За даними польових дослідів проведених на дерново-середньо-підзолистому поверхнево-оглеєному ґрунті вміст гумусу в орному (0-20 см.) шарі – 2,1%. В зв’язку з низьким вмістом гумусу такі ґрунти бідні на азот: містять гідролізованого азоту 10 мг на 100г ґрунту. Гумусово-елювіальний горизонт (НЕ) має сильно кислу реакцію ґрунтового розчину (рН – 4,4), яка з глибиною зменшується. Гідролітична кислотність 6,8 мг-екв на 100г ґрунту. Кисла реакція пригнічує процеси нітрифікації, тому нагромадження рухомих форм азоту проходить дуже повільно. Вміст рухомих форм фосфору – 5,0, калію – 8,0 мг на 100 г ґрунту (за Кірсановим). Сума вбирних основ – 8,84 мг-екв/100 г ґрунту. Ступінь насичення основами 59,0% (таблиця 3.1.3.1.).

Таблиця 3.1.3.1.

Фізико-хімічні та агрохімічні показники дерново-підзолистого

поверхнево-оглеєного ґрунту

Глибина відбору зразків, см | Гумус, % | рН сольової витяжки | Гідролітична

кислотність | Сума ввібраних основ,

мг-екв/100 г ґрунту | Кальцій | Магній | Ступінь насичення основами, % | Рухомий фосфор | Рухомий калій | Лужногідролізований азот | Гігроскопічність

вологість | Максимальна гігроскопічність

вологість

мг-екв на 100г ґрунту | мг на 100г

ґрунту

0-20 | 2,1 | 4,40 | 6,8 | 8,84 | 6,47 | 3,37 | 59,0 | 5,0 | 8,0 | 6,0 | 1,66 | 3,95

30-40 | 0,60 | 4,30 | 5,51 | 10,94 | 7,44 | 3,50 | 60,9 | 4,4 | 6,6 | 6,0 | 1,46 | 3,10

50-60 | 0,74 | 4,20 | 5,40 | 12,40 | 8,84 | 3,56 | 64,6 | 4,1 | 5,0 | 4,1 | 2,72 | 6,91

3.2. Зміна об’ємної маси ґрунту

за різних способів основного обробітку

Проблема регулювання агрофізичних і фізико-хімічних властивостей стає особливо актуальною в зв’язку з посиленням антропогенного навантаження на ґрунт, збільшення строкатості ґрунтового покриву щодо основних елементів родючості.

Дерново-підзолисті поверхнево-оглеєнні ґрунти здатні до значного ущільнення під впливом механічної дії дощових крапель, капілярним тиском, а також механічною дією машин і знарядь. За даними В.В. Єгорова, для нормального розвитку культур об’ємна маса до глибини 30 – 40см не повинна бути вищою 1.2-1.3 г/см3.

Вплив способів обробітку на фізичні властивості ґрунту пов’язаний з глибиною основного обробітку, а також характером розподілу в шарі, що обробляється, свіжої органічної маси, негуміфікованих органічних решток і кореневої системи рослин.

За даними Л.І. Ворони, Є.М. Місяченко, І.Ю. Ратушнюк (1993) і В.Л. Шипітько, Г.І. Сенькова (1993) тривале застосування мілкої оранки сприяє диференціації орного шару за твердістю і щільністю. Як правило ці показники в шарі 0 – 10см зменшуються, а в шарі 10 – 20см і 20 – 30см в порівнянні з оранкою збільшуються, що спостерігається і в наших дослідженнях.

Так, зменшення глибини обробітку ґрунту супроводжувалось диференціацією орного шару за щільністю. Більш низька щільність будови верхнього 0 – 10см шару ґрунту відмічена у варіанті мілкої оранки де вона була на час сходів квасолі 1,21 г/см3. В цьому шарі концентрувалась основна маса поживних та кореневих решток попередника. Однак, вже шар 10 – 20см мав значно вищу щільність ніж при звичайній оранці – 1,46 г/см3 в середньому за вегетацію.

Так, об’ємна маса 10 – 20см шару ґрунту під час сходів культури у варіанті з глибиною оранки на глибину 20 – 22см становила 1,30 г/см3 і знижувалась до 1,29 г/см3 за обробітку ґрунту глибиною 14-16см.

Об’ємна маса 20 – 30см шару ґрунту в середньому за вегетаційний період була високою за всіх способів обробітку ґрунту і складала відповідно: 1,45 – 1,49 г/см3.

За екстремальних умов зволоження 2008-2010 років, що супроводжувались надмірними опадами, ґрунт протягом вегетації ущільнювався і запливав. Тому на час збирання квасолі щільність 0 – 10см шару ґрунту по оранці на глибину 20 – 22см складала 1,43 г/см3, по оранці на глибину 14 – 16см - 1,45 г/см3.

За таких умов, в середньому за вегетацію, об’ємна маса шару ґрунту 0 – 10 см за різної глибини оранки складала відповідно 1,33 – 1,34 г/см3, 10 – 20см - 1,39 – 1,43 г/см3/, 20-30см – 1,50 г/см3 – 1,56 г/см3.

За даними досліджень у варіантах з різною глибиною оранки на час сходів культури об’ємна маса шару ґрунту становила 1,23-1,21 г/см3 і була близька до оптимальних параметрів. Це забезпечувало накопичення вологи в ґрунті, проростання насіння та добрий ріст рослин квасолі (таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2.

Вплив способів обробітку ґрунту на його щільність в посівах квасолі

(середнє за 2008-2010 рр.)

Обробіток ґрунту, см. | Шар

ґрунту, см. | Об’ємна маса, г/см3

сходи | збирання | В середньому за вегетацію

Оранка

20 – 22

(контроль) | 0 – 10 | 1.23 | 1.43 | 1.33

10 – 20 | 1.30 | 1.48 | 1,39 | 1.45

20 – 30 | 1.42 | 1.59 | 1,50

Оранка

14 – 16 | 0 – 10 | 1.21 | 1.45 | 1.34

10 – 20 | 1,29 | 1,57 | 1,43 | 1.49

20 – 30 | 1,50 | 1,62 | 1,56

Така залежність підтверджується проведеними нами дослідженнями, де на початку вегетації щільність верхнього шару ґрунту була нижчою при мілкому обробітку ґрунту, що забезпечило