Насіння квасолі має однотонне забарвлення - біле, зелене, жовте, коричневе та чорне або воно строкате. Строкатість визначається особливістю забарвлення поверхні насінної оболонки. Розрізняють чотири типи малюнків на насінні: крапчастий (punctatus) - на поверхні насіння розміщені невеликі кольорові цятки майже однакового розміру, строкатий (variegatus) - поверхня насіння вкрита плямами, які мають різні розмір і форму; плямистий (maculatus) - як правило, біля насінного рубчика розміщується різної форми велика пляма, біля якої може бути кілька плям меншого розміру; смугастий (zebrinus) - на поверхні насіння виразно помітні 2-3 паралельні кольорові смуги.

Різновидності квасолі. Форма та забарвлення насіння - основні ознаки поділу квасолі звичайної на чотири різновидності: куляста - sphaericus Comes., еліптична - ellipticus Comes., валькувата - oblongus Comes., ниркоподібна - compressus Comes.

Якщо сорт має насіння проміжної форми, вживають подвійну назву, наприклад, ellipticus-oblongus, sphaericus-ellipticus та ін. В Україні майже всі сорти утворюють біле насіння.

1.3. Біологічні особливості квасолі

Серед багатьох видів квасолі у нашій країні найпоширеніша квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris l.). Це однорічна самозапильна бобова культура, яка має кущові, напіввиткі та витки форми. Серед зернобобових — одна з найбільш теплолюбних культур. Насіння починає проростати при температурі не нижче плюс 10°С, при температурі нижче плюс 8°С насіння сходить повільно й загниває. Менш вибагливе до тепла темнозабарвлене насіння, антоціан якого є антибіотиком, що підвищує холодостійкість клітин і вбиває гнилі, захищає насіння від загнивання. Сходи квасолі гинуть при зниженні температури до мінус 0,5°С. Рослини, які підросли, витримують короткочасні заморозки до мінус 2°С. Дуже чутлива квасоля до тепла в період цвітіння. За недостатньої кількості його й сирій погоді у цей період спостерігаються обпадання квіток і як наслідок — зниження врожайності. Квасоля нормально росте і розвивається при середньодобовій температурі повітря не нижче 15°С. Досить шкідливе для неї різке коливання температур протягом доби.

Квасоля — сонцелюбна рослина. Особливо вибаглива до світла в молодому віці. При сильному затіненні рослини витягуються, стають слабкими і помітно знижують урожайність. Але при вирощуванні в сумісних посівах із кукурудзою, картоплею у міжряддях садів вона витримує затінення і формує добрий урожай. Листки квасолі здатні підніматися й опускатися, таким чином регулюється використання світла і не допускається їх перегрівання, коли жарко. В північних широтах листки квасолі розміщуються так, щоб максимально використовувати світло, у південних, навпаки, — вдень опущені.

Квасоля більш посухостійка культура, ніж горох і сочевиця. Особливо вибаглива до вологи в період проростання (100-120% води від маси насіння потрібно для його набубнявіння), а також у фазах цвітіння й зав’язування бобів. У цей період вологість ґрунту повинна бути 70-75% найменшої вологоємкості. При перезволожені під час наливання зерна ріст квасолі припиняється, затримується дозрівання, що є причиною поширення, грибних хвороб і зниження врожайності. Засуха в період цвітіння й дозрівання призводить до обпадання квіток та молодих бобів, насіння формується цупким.

Квасоля більш вибаглива до родючості ґрунту, ніж інші зернобобові культури. Вона добре родить на слабокислих і формує вищі врожаї на ґрунтах близьких до нейтральних. Оптимальна величина рН — 6,5-7,5. Найціннішими для неї є структурні, середньозв’язані, не дуже вологі ґрунти, достатньо забезпечені гумусом. На важких ґрунтах, кислих, заболочених та піщаних росте погано. Зовсім не придатні для квасолі ґрунти з високим (менше 1 м) рівнем залягання ґрунтових вод.

Сорти. За тривалістю вегетаційного періоду сорти квасолі поділяють на ранньостиглі (75-85 днів), середньостиглі (85-100) та пізньостиглі (100-120 днів і більше). В Україні районовані в основному середньостиглі сорти: Докучаєвська 1, Красноградська 5, Мавка, Первомайська, Подільська кущова, Синельниківська 6, Синельниківська 8, Харківська 8, Харківська штамбова, Ювілейна 250.

1.4. Технологія вирощування квасолі

Місце в сівозміні. Квасоля — типова просапна культура, тому в сівозміні її слід висівати тільки у просапному полі після озимих, цукрових буряків, картоплі та інших культур. На попереднє місце повертають не раніше як через 4-5 років, щоб запобігти ураженню рослин грибними хворобами. Слід також уникати посівів квасолі поряд з багаторічними бобовими культурами, які мають з нею спільних шкідників. Небажано висівати квасолю після соняшнику, тому що вона пошкоджується склеротинією.

Обробіток ґрунту. В зв’язку з пізніми строками сівби квасолі всі заходи щодо підготовки ґрунту повинні бути спрямовані не лише на нагромадження і збереження вологи, поживних речовин, створення сприятливих умов для життєдіяльності бульбочкових бактерій, але й на максимальне знищення бур’янів. Як правило, основний обробіток ґрунту під квасолю складається з лущення стерні та зяблевої оранки плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Залежно від забур’яненості поля під квасолею впроваджують різні системи основного обробітку. Ділянки, забур’янені осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, спочатку обробляють дисковими лущильниками в 2-3 сліди на глибину 6-8 см, потім, після відростання розеток осоту, — лемішними лущильниками на глибину 10-12 см і тільки після