Отже, дані досліджень наукових установ показали ефективність обробітку без обертання скиби, який істотно зменшує виникнення процесів вітрової і водної ерозії, сприяє утворенню значно більшого снігового покриву, зменшує промерзання ґрунту, внаслідок чого повністю використовуються опади. Окрім ґрунтозахисного ефекту застосуванню безполицевих знарядь сприяли їх відносна простота, легка компоновка для агрегатування, більш висока продуктивність і економічність в порівнянні з відвальними знаряддями.

Сьогодні формується та розвивається третій етап змін у технологіях обробітку ґрунту. Різко подорожчали пальне, сільськогосподарська техніка, значно скоротились трудові ресурси у сільських місцевостях. Звідси створюються передумови для пошуку шляхів різкого підвищення продуктивності праці та скорочення витрат викопного пального.

Поряд з цим, функції обробітку ґрунту дещо змінились. Приріст урожайності сьогодні досягається переважно за рахунок удобрення, хімічних меліорацій, досягнень загальної та молекулярної генетики, удосконалення хімічного захисту рослин від бур'янів, шкідників, хвороб, використання регуляторів росту, тощо.

Додатковими аргументами на користь вивчення і запровадження сучасних систем мінімального обробітку ґрунту є їх висока ефективність, як системи захисту ґрунтів від водної ерозії, дефляції, антропогенного ущільнення.

В даний час на Україні склались і рекомендовані зональні системи обробітку ґрунту переважно із застосуванням безполицевого розпушування в зоні Степу, диференційованої полицево-безполицевої системи в Лісостепу і аналогічно з перевагою оранки в Поліссі [6].

Сучасна технологія вирощування культур потребує диференційованого по глибині та способах обробітку ґрунту. Де поряд з полицевим повинні застосовуватись безполицеві знаряддя чизельного та поверхневого типу в залежності від строків збирання попередника, вологості ґрунту, типу його забур’янення.

Тривале застосування мілкої оранки, безполицевого обробітку і особливо дискування сприяє диференціації орного шару за твердістю і щільністю [34].

В теперішній час викликає інтерес можлива тривалість застосування мінімального основного обробітку в сівозмінах та його поєднання із загальноприйнятим обробітком. Мілкий і поверхневий обробіток під усі культури сівозміни отримує, в багатьох випадках, негативну оцінку [7, 14].

Обробіток ґрунту включає в себе широке коло питань:

· створення оптимальних фізичних властивостей ґрунту необхідних для формування сприятливого для рослин водного, повітряного, теплового, поживного режимів;

· збереження і підвищення потенційної родючості, збільшення потужності оброблюваного шару та підвищення загального окультурення ґрунтів;

· захист від ерозії і дефляції;

· усунення негативної післядії антропогенного ущільнення;

· утворення умов оптимальної дії факторів хімізації (добрив, меліорантів, гербіцидів);

· покращення фітосанітарного стану ґрунтів.

Особливістю сучасного періоду є необхідність врахування всіх цих питань конкретно для різних ґрунтово-кліматичних умов України [35].

Проблема підвищення родючості ґрунту вирішується шляхом оптимізації агрофізичного стану оброблюваного шару, підвищення рівня гуміфікації післязбиральних решток і органічних добрив, ефективності мінеральних добрив за рахунок раціонального їх розміщення в ґрунтовому профілі, утворення необхідного протиерозійного фону. Проблема регулювання агрофізичних і фізико-хімічних властивостей стає особливо актуальною в зв’язку з посиленням антропогенного навантаження на ґрунт [37].

Обробіток ґрунту є основним засобом оптимізації фізичного стану ґрунту шляхом утворення дрібно грудкуватої структури, що досягається шляхом подрібнення ґрунту при його фізичній стиглості [1].

Фізичний стан орного шару ґрунту після обробітку змінюється під впливом природних факторів і сільськогосподарських машин, при цьому збільшується щільність ґрунту (Медведев В.В. 1988). Серед природних факторів, які впливають на щільність ґрунту, найбільш значними є зволоження, висихання, промерзання, дія дощових крапель.

Відношення культури до фізичного стану ґрунту характеризує співвідношення оптимальної і рівноважної щільності, коли вона більша, чи дорівнює одиниці культура є індиферентною до щільності ґрунту [15].

Згідно узагальнених даних науково-дослідних установ щільність дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів дорівнює 1.3 – 1.45 г/см3. Збільшення або зменшення щільності ґрунту погіршує умови життя рослин та їх урожайність. Зниження щільності зменшує вміст вологи і елементів живлення в одиниці об’єму ґрунту, погіршує схожість насіння; підвищення щільності обмежує зростання коренів, різко зменшує доступність вологи і забезпечення повітрям. Щільність змінюється в залежності від рівня вологозабезпеченості: при достатньому забезпеченні рослини водою негативна дія високої щільності значно зменшується [15,34].

Багаточисленними експериментальними даними (Попов Ф.А. 1969; Ворона Л.І. 1977; Нарцисов В.П., 1982 та ін.) [33, 6,29 ] доказано, що спосіб обробітку ґрунту виявляє прямий вплив на розвиток польових культур. Для оптимального розвитку кореневої системи потрібно щоб був сприятливим режим вологості та аерації. Підвищення щільності стримує нормальний розвиток кореневої системи і зменшує її проникнення в більш глибокі шари.

Вплив способів обробітку пов’язаний з характером розподілу в шарі, що обробляється, свіжої органічної маси, негуміфікованих органічних решток і кореневої системи рослин, а також з глибиною проведення обробітку. Тривале застосування мілкої оранки, безполицевого обробітку і особливо дискування сприяє диференціації орного шару за твердістю і щільністю [7,33].

Водний режим ґрунту в значній мірі залежить від кількості і розподілу опадів під час вегетації, в меншій мірі від способів обробітку і характеризується великою нестабільністю [3].

В західному регіоні в комплексі заходів по забезпеченню оптимального водно-повітряного режиму меліоративних і надмірно зволожених земель важливу роль відіграють прийоми, посилюючі фільтраційну здатність ґрунту: глибока оранка, оранка з розпушуванням підорних горизонтів, глибоке розпушування спеціальними розпушувачами, розпушування з кротуванням, плоскорізний обробіток [36].

При глибокому обробітку ґрунту корені культурних рослин можуть проникати глибше і в засушливий період одержувати вологу з нижніх шарів. Глибоке розпушування сприятливе і при випаданні надмірної кількості опадів, так як волога просочується з верхніх шарів, створюючи оптимальне співвідношення повітря і води в ґрунті, що дає змогу нормальному росту і розвитку рослин. В посушливі роки рослини не можуть