Поліпшення аерації і водного режиму верхнього, збагаченого енергетичним матеріалом шару ґрунту при поверхневому обробітку позитивно впливає на мікробіологічні процеси і нагромадження легкодоступних для рослин поживних речовин [19,20].

Одним із важливих завдань обробітку ґрунту є боротьба з бур’янами. В умовах Лісостепу України інтенсивне ведення господарства і сприятливі кліматичні умови призвели до високої забур’яненості полів.

Багаторічними спостереженнями було встановлено, що біологія бур’янів пристосована до режиму ріллі, тому позбавитись від них практично не можливо [38].

Обробіток ґрунту визначає ступінь засміченості посівів та розподіл насіння бур’янів в шарах ґрунтової товщі. Дослідженнями Фісюнова А.В., Клеза В.Ф. (1982) було встановлено, що при плоскорізному розпушуванні в шарі глибше ніж 5 см розміщується 29 – 37% вихідної кількості насіння бур’янів. При безполицевому обробітку основна кількість насіння бур’янів знаходиться в шарі 0 – 5 см, а при оранці в шарі 15 – 30 см .

На основі багатьох дослідів Одріховським А.Ф. та Сиротою В.Г. було встановлено, що при достатньому зволоженні поверхневого шару ґрунту більше бур’янів сходить при плоскорізному обробітку, а при недостатньому – при оранці. Також встановлено, що кількість бур’янів при короткочасному застосуванні плоскорізного обробітку і мілкої оранки помітно зменшується [30].

Поява дружніх сходів бур’янів при безполицевому обробітку є передумовою ефективного знищення їх наступним обробітком ґрунту [39].

Застосування гербіцидів дає можливість відмовитись від деяких обробітків ґрунту. Однак, при розробці систем обробітку ґрунту необхідно врахувати, що мінімалізація основного обробітку може досягти високої ефективності тільки на чистих від бур’янів полях [24].

Значною кількістю дослідників було встановлено збільшення забур’яненості під час оранки без обертання скиби, при цьому збільшується ботанічний склад бур’янів в бік збільшення найбільш шкідливих багаторічних рослин [13.

За даними досліджень безполицевий обробіток при дотриманні технологій сприяє зниженню забур’яненості посівів в порівнянні з оранкою [20].

Гончаров В.П. та ін. прийшли до висновку, що спосіб обробітку не впливає на забур’яненість посівів.

Вплив способів обробітку на родючість ґрунту пов’язаний з характером розподілу в шарі, що обробляється, добрив і кореневої системи рослин. За даними Попова Ф.А. (1975) при оранці до 25 см з передплужником в шарі 0–10 см розміщується тільки 7 % добрив від загальної їх кількості, в шарі 10–20 см – 77%, в шарі 20–24 см–16%. При плоскорізному обробітку на таку ж глибину відповідно – 74%, 22%, 4%. При дискуванні практично вся кількість добрив розподіляється в шарі 0–10 см. Розміщення кореневої системи є індикатором на розподіл добрив в ґрунті. Так, при оранці в шарі 0 – 10 см знаходиться 35 – 43% кореневої маси, при безполицевому обробітку до 50 – 77% від загальної кількості, що знаходиться в орному шарі ґрунту. Під час обробітку гній і пожнивні рештки заробляються в той же шар, що і мінеральні добрива.

Таким чином, при обробітку ґрунту без обертання скиби в верхні частині орного шару проходить накопичення значної кількості свіжої органіки, яка сприяє зменшенню витрат вологи на фізичне випаровування, це є сприятливою умовою для діяльності мікроорганізмів.

Мінімалізація обробітку ґрунту шляхом зменшення кількості і глибини, а також інтенсивності перемішування орного шару сприяє збереженню гумусу внаслідок скорочення його непродуктивних витрат [19].

Плоскорізний обробіток приводить до накопичення органічних речовин тільки у верхньому шарі ґрунту і знижує його вміст у нижніх шарах. Дослідженнями встановлено збільшення гумусу в шарі ґрунту 0 – 10 см після 7-літнього застосування плоскорізного обробітку, в той час як на глибині 10–30 см перевага була на боці оранки [34].

Зниження вмісту гумусу в ґрунті при безполицевих обробітках пояснюється зменшенням доступу органічних матеріалів в нижні шари в зв’язку з розміщенням кореневої системи рослин у верхній частині ґрунтового профілю [30].

Удосконалення системи обробітку ґрунту в сучасному землеробстві має такі напрямки: поліпшення традиційної системи основного обробітку ґрунту яка поєднує застосування лемішно-полицевих робочих органів; мінімалізація обробітку ґрунту внаслідок скорочення кількості операцій та глибини обробітку, заміна оранки на поверхневе та чизельне розпушування використанням комбінованих агрегатів, розробка технології протиерозійного вологозберігаючого обробітку ґрунту, яка передбачає поєднання поверхневого обробітку з щілюванням або глибоким розпушенням.

За даними В.А. Юферова (1965) в засушливі роки квасоля, посіяна по мілких обробітках дисковим лущильниками, дає більш ранні і дружні сходи, раніше розвиває вторинну кореневу систему, менше потерпає від посухи, як квасоля, посіяна по глибокій оранці.

За поверхневий, більш економічний обробіток ґрунту під квасолю на фоні правильного поєднання різноглибинного обробітку в сівозміні з використанням відвальних, плоскорізних, дискових і інших ґрунтообробних знарядь виступають багато дослідників в різних ґрунтово-кліматичних зонах [2].

1.6. Історія вивчення впливу азоту

на розвиток рослин і режим ґрунтів

Інтерес до азотного живлення рослин проявився в XVІІІ ст. після відкриття в 1777 році азоту, як хімічного елемента. Перші фундаментальні досліди в органічному плані відносяться до середини ХІХ ст., коли в 1837 р. Буссенго розробив наукову теорію живлення рослин.

В середині 50-х років стало очевидно, що асиміляція мінерального азоту на відміну від асиміляції вуглецю може відбуватися, як в коренях так і в листках. Вміст загального азоту в орному шарі різних ґрунтів коливається в межах 0,05 – 0,3 %, і залежить від типу ґрунту, вмісту органічної речовини.

Роль азоту в ґрунтоутворенні родючості ґрунтів і живленні рослин охарактеризували Д.Н. Прянішніков [2] та І.В.Тюрін. Д.Н. Прянішніков відмічав що «головною умовою, яка визначає висоту врожаю