Дослідження В.І.Дуки, Л.В.Помазкіної,проведені на сірому лісовому ґрунті показали, що застосування органічних добрив (60 т/га за ротацією шестипільної зерно-просапної сівозміни) дозволяє збільшити вміст загального азоту в ґрунті порівняно з контролем на 0,08%.

Під впливом добрив змінюється якісний склад азотного фонду ґрунту. Так, кількість мінеральних та легкогідралізованих форм азоту при систематичному внесенні добрив на більшості ґрунтів, де проводились дослідження, помітно підвищується.

Нагромадження цих форм відбувається як за рахунок азоту мінеральних добрив та гною, так і в результаті посиленої мінералізації складних органічних речовин ґрунту. Найбільший вплив на мінералізацію органічних сполук азоту мають фосфорні і азотні добрива, калійні добрива навпаки послаблюють цей процес.

З іншого боку, систематичне застосування добрив викликає інтенсифікацію процесів біологічного синтезу органічних сполук, що призводить до підвищення відносного і абсолютного вмісту стійких проти розкладу форм ґрунтового азоту.

Азотний режим тісно пов'язаний із станом мікробного ценозу ґрунту, а азотні добрива є дієвим чинником порушення рівноваги мікробного ценозу.

Мікроорганізми при застосування добрив адаптуються до нових умов ґрунтового середовища, активізуючи або гальмуючи свою діяльність. У результаті цього порушується синхронність процесів азотного циклу. Найвідомішим фактом дестабілізації азотного циклу добривами, є феномен «екстра»-азоту не з підсиленням мінералізації грумусу під дією азотних добрив і вміст цього азоту не слід повязувати з де гуміфікацією ґрунту. Джерелом азоту тут найчастіше виступає мінералізуючи частина біомаси ґрунтових мікроорганізмів і продуктів їх метаболізму.

В умовах інтенсивної хімізації продуктивність землеробства значно залежить від застосування органічних і мінеральних добрив, але їх нераціональне використання,в першу чергу азотних, може мати негативний вплив на навколишнє середовище.

Нітрати ґрунту є важливим джерелом азотного живлення рослин.Але нагромадження нітратів у надлишку погіршує токсикологічні показники якості рослинницької продукції,створює потенційну загрозу для здоровя людей і тварин.

Про накопичення азоту в ґрунті бобовими культурами немає єдиної думки. Дослідженнями Петербурзького А.П. (1971р.) встановлено, що зернобобові культури не збагачують ґрунт азотом. Весь фіксований азот вони виносять урожаєм зерна. Крім того, за дослідами Трєпачова Е.П. (1972р.) вони засвоюють внесений азот в такій кількості як зернові культури, не зважаючи на стадії азотфіксації-ІД, . Якщо створити умови для азотфіксації, бульбочки набувають рожевого забарвлення, вони починають формуватися при утворенні другої пари листочків. До цього часу рослина використовує азот з сім'ядолею насінини рухомі сполуки його в ґрунті.

Необхідно відмітити, що при внесенні мінерального азоту, рослини переходять на його споживання і бульбочки не утворюються. Азот мінеральних добрив є інгібітором азотфіксації. Тому рекомендація щодо внесення більших чи менших норм добрив при вирощуванні зернобобових культур є досить суперечливими. Навіть стартові дози азоту негативно впливають на формування бульбочок. Необхідно повністю використати природну властивість бобових до симбіозу, що дає змогу вирішити важливі економічні та екологічні проблеми.

Щодо удобрення бобових існує декілька думок. Такі вченні як Прянишников Д.Н. (1945), Найдин П.Г. (1963), Корнилов А.А. (1968), Доросинський Л.М. (1970), Шейбе А. (1958) вважають, що під бобові слід вносити тільки фосфорно - калійні добрива і інші, не рекомендують вносити азот під бобові так як рахують, що для забезпечення високої продуктивності достатньо діяльності бульбочкових бактерій.

Отже,з опрацьованих літературних джерел можна зробити висновок, що систематичне внесення мінеральних і органічних добрив покращує азотний режим ґрунту, сприяє поповненню всіх фракцій ґрунтового азоту.

Але нераціональне їх використання може приводити до порушення ланок азотного циклу,спричиняючи нагромадження нітратів у ґрунтів і в продукції рослинництва.Застосування добрив і пестицидів в одному блоці збільшувало інтенсивність мінералізації азотовмісних органічних сполук ґрунту,хоча в публікаціях недостатньо висвітлено природу цього явища.

Азот входить до складу всіх амінокислот, із яких побудовані молекули білку 16-18 % від маси білка [2]. Азот є також складовою частиною нуклінових кислот, фосфатів, хлорофіла, алкалоїдах, глюкозидах. В геохімічному відношенні азот являє собою атмосферним елементом який знаходиться в повітряній оболонці земної кулі [9]. Кількість азоту в атмосфері складає 75,3 %. Із-за інертності азота 99 % його на земній кулі (включаючи і атмосферу) знаходиться у вигляді не зв’язаногов сполуках елемента. А у внутрішній частині земної кулі азот відсутній. В кам’яному вугіллі, сланцях його від 0,5 до 1,5 %, в нафті до 2,7 %. Природні скупчення неорганічних сполук азоту є селітрові копалини, які зустрічаються в Південній Америці – Чілі, на Кавказі, в Індії ( М.В. Каталімов).

Наші знання відносно хімічної природи органіного азоту як вказує Ф.В. Турчин [10] залишаються мало вивченими, крім розкладу органічних речовин в ґрунті одночасно проходять процеси біосинтезу (продуктами конденсації амінокислот). Інтенсивність мінералізації органічного азоту залежить як від самої органічної речовини, так і від від стійкості його до біологічних факторіві від умов середовища – вологості, температури, аерації, кислотності ґрунту. Мінералізація органічного азоту ґрунту здійснюється бактеріями, актиноміцетами, плісневими грибами,які використовують органічну речовину в якості джерела енергії. В якості азот перетворюється в аміак. Утворення нітратів обумовлена нітрофікуючими бактеріями, які окислюють аміак в азотисту і азотну кислоти ( 2NH3 + 3O2 = 2HNO2 + 2H2O + 12 к. кал.) За участю бактерій Nitrobacter по схемі окислює

2NHO2 + O2 = 2HNO3 + 26 к. кал. Нормальна діяльність цих бактерій можлива при аерації, достатній вологості і навність в ґрунті основ ( Ca, Mg ) для нейтралізації азотної кислоти.

Надмірна вологість або недостатня спричинює процеси нітрифікації. На кислих підзолистих ґрунтах, з низьким вмістом гумісу і певною їх кислотністю, ці процеси ослаблені, а при вапнуванні ґрунтів різко