Зовнішні гідровідвали передбачено вирівняти і засадити лісом. Гідровідвал передбачалось рекультивувати шляхом перекачки тонких фракцій грунту в кар’єр, осушення, засадження лісом і залуговування. В північній частині передбачено видобуток піску. З тимчасового хвостосховища передбачено перекачати тонкі фракції хвостів в кар’єр, а крупні осушити для використання в сільському господарстві. Заповнена водою частина хвостосховища Віжомля перетворилася в озеро, яке після природного опріснення може бути використане для риборозведення. Хвостосховища сірко плавильного цеху перетворилося в сінокосні угіддя. [6.34-55, 59-63, 67-72ст.]

На даний час населення знаходиться в стані стресу, морального пригнічення, що поряд з економічними негараздами викликає соціальну напругу. Між тим, згідно з статті 16 Конституції України підтримка екологічної рівноваги і безпеки населення є обов’язком держави. Це створює передумови для відновлення карстологічних досліджень, а накопичений величезний фактичний матеріал дозволяє вирішити проблему на якісно новому рівні.

Законодавством України про надра, зокрема стаття 56, а також Земельного Кодексу України – статті 164, 165, 166, 167, 168 передбачено, що гірничі виробки після закінчення експлуатації родовищ повинні бути приведені в стан, придатний для використання в народному господарстві. Коли йде мова про відновлення ландшафту, виникає питання – який саме ландшафт повинен бути відновлений. Доцільно розрізняти наступні види ландшафту: первинний – той, що існував до антропогенного впливу; історичний – той, що був до початку гірничих робіт; техногенний – створений в процесі гірничих робіт.

В нормативних документах, які розроблялись ще до створення ринкових економічних відносин, панувала думка, що відновлений ландшафт має приближуватись до історичного – землі треба «рекультивовувати», повертати до використання в сільському, або лісовому господарстві. Зараз стало очевидно, що це не потрібно, і в розвинутих країнах Європи стимулюють вивід земель з сільськогосподарського використання, створення куточків «дикої» природи.

Відновлений ландшафт виникає як результат взаємодії постмайнінгу з процесами природного самовідновлення. Ступінь участі цих факторів може бути різною. Мінімальне завдання постмайнінгу - це створення безпечних умов для людей і господарських споруджень, екологічна безпека. Згідно Конституції України підтримка екологічної безпеки є обов’язком держави, отже мінімальні роботи повинні фінансуватись з державного бюджету. Максимальне завдання – створення елементів для конкретного господарського використання, ці роботи повинен фінансувати майбутній користувач.

Відновлений ландшафт повинен збагачувати регіон такими елементами, які збільшують його різноманітність, відповідаючи при тому потребам соціально-економічного розвитку району.

В процесі постмайнінгу вирішують наступні завдання:

1. Усунути негативні екологічні наслідки гірничих робіт.

2. Запобігати негативним явищам, які супроводжують самовідновлення ландшафту після припинення робіт з підтримки екологічної рівноваги.

3. Створити новий техногенний ландшафт у відповідності з цільовим призначенням.

4. Відновлений ландшафт повинен відповідати наступним умовам:

5. Інженерно – геологічна безпека: відсутність процесів, які могли б негативно впливати на існуючі, або майбутні об’єкти господарської діяльності.

6. Екологічна сприятливість – відсутність виділення токсичних сполук в атмосферу і гідросферу; наявність умов для міграції, відродження і розвитку фауни і флори.

7. Споживацька цінність – можливість використання відродженого ландшафту для задоволення місцевих, або регіональних потреб населення

8. Естетична привабливість – різноманітність, мозаїчність елементів пейзажу, його гармонійне сполучення з природним фоном.[8.29-36ст.]

2.3 Закладка карстових порожнин

Згідно з проектом кар’єрна виїмка перетворена в озеро. Рівень води в озері визначається позначкою перетину борту кар’єру із старим руслом р. Шкло і становить 230 м. Це на 15 м нижче природного напору підземних вод тортонського горизонту. Тому озеро є місцем розташування підземних вод. Приплив води в озеро – 10 тис. мі/добу.

Проектом 1997 року для припинення карстового процесу, підвищення стійкості берегів та зменшення глибини озера передбачено відновлення водотривкого шару, який запобігав би припливу води в майбутнє озеро з водоносного горизонту в гіпсоангідритах. Для цього запроектовано спорудження екрану з розкривних порід.

Проте на спорудження екрану потрібні великі кошти, у зв’язку з цим в альтернативному проекті відсипку екрану не передбачається. Розвиток карстових порожнин після затоплення виїмки продовжується з такою швидкістю, як це було до початку гірничих робіт.

Для захисту будівель і споруд від карстових деформацій використовують два основних методи: конструктивний і геотехнічний. Прикладом конструктивного методу є укріплення лікувального корпусу в санаторії Шкло сталевим каркасом. Корпуси сірко плавильного заводу побудовані на суцільних залізобетонних плитах, розмір яких більший, ніж вірогідна величина провалля.

Геотехнічні заходи поділяють на превентивні і активні. До превентивних відноситься заборона на дії, які призводять до змін гідрогеологічного режиму і активізації карстового процесу: відкачки води. Будівництва гідротехнічних споруд, кар’єрів, земляних ємностей тощо. Прикладом активного методу є закладка карстових порожнин інертним матеріалом, зокрема відходами збагачення. Цей захід здійснений для припинення просідання греблі водосховища Новий Яр в 1992 році і дав позитивні результати.[10. 12-14ст.]

Найкраще було б заповнювати карстові порожнини твердіючими матеріалами. Проте порожнини в сульфатних породах дуже великі, а бетони дуже дорогі, тому до цього способу вдаються тільки навколо особливо цінних споруд. Пластичні матеріали – глинисті пласти або піщано-глинисті суміші з домішками цементу широко застосовуються для заповнення тріщин і каверн при будівництві шахт, тунелів, гідротехнічних споруд. Кольматуючи порожнини, ці матеріали запобігають подальшому розчиненню гіпсу, виключають можливість суфозії. Але приготування пластичних сумішей також дуже дороге, а несучі властивості паст незадовільні. Найдешевшими матеріалами є піски та різного роду відходи, наприклад, хвости збагачення сірчаної руди.

Промисловий досвід заповнення карстових порожнин.

Вперше закачування гідросуміші хвостів збагачення сірчаних руд було застосоване для заповнення карстових порожнин на Гаурдукамському руднику підземної виплавки в Туркменистані з метою створення перепони для виходу теплоносія в кар’єр.

Хвости збагачення сірчаних руд являють собою мелений