В 1980-1983 роках вивчалась можливість створення протифільтраційної завіси з хвостів флотації на Яворівському кар’єрі. В 1992 році закачування хвостів було застосоване для попередження карстового провалу.

В жовтні 1991 року на дорозі, що проходила по греблі водосховища Новий Яр, проявилось просідання бетонного покриття. Маркшейдерські спостереження показали, що швидкість просідання досягає 1 см на добу. В середині січня максимальний прогин досягав 94 см.

Для запобігання греблі і дороги було запропоновано провести заповнення порожнини хвостами флотації. Це стало можливим тому, що на відстані 800 м проходив магістральний хвостопровід, по якому хвости перекачувались зі збагачувальної фабрики у хвостосховище. Від магістрального хвостопроводу був прокладений вздовж греблі трубопровід діаметром 250 м.

Можливість застосування хвостів флотації з екологічної точки зору зумовлена тим, що за хімічним складом вони не відрізняються від порід, що карстуються, адже являють собою розмелену сірчану руду, з якої вилучена частина сірки. Просідання греблі припинилось вже через 2 тижні від початку закачування. За вісім років після цього проявів деформації не було. Завдяки тому, що як джерело гідросуміші використовувався діючий хвостопровід, експлуатаційні витрати на закладку були мізерними. Капітальні витрати складались з вартості 10 свердловин і прокладки для повторного використання. Загалом все це коштувало близько $50000. Ці витрати були компенсовані економією електроенергії за рахунок зменшення перекачки хвостів в хвостосховища, що знаходилось на відстані 16 км. Головний висновок з цього досвіду це можливість закладки великих закарстованих масивів хвостами флотації.[11. 35-39ст.]

Висновки до другого розділу.

Через об’єктивні причини підприємство ніколи не повернеться до об’ємів виробництва кінця 80-х років. Отже, роботи по закриттю кар’єру необхідно продовжувати, поки ще гірнича техніка знаходиться в справному стані, а більша частина фінансування на підтримку екологічної рівноваги ввійде як складова частина фінансування на закриття і рекультивацію кар’єру

Припинення виробництва сірки на підприємстві буде означати ліквідацію виробництва сірки в Україні взагалі, що може мати серйозні економічні наслідки, призведе до втрати найбільш потужного промислового майданчика в західному регіоні, який має величезну цінність, а також призведе до надзвичайного загострення соціальної напруги в районі, масового безробіття і ліквідації самого великого джерела поповнення районного бюджету. Тому нами в якості найбільш прийнятного варіанту постіндустріального розвитку геологічного середовища обрано рекреаційну трансформацію.

Це дозволить стабілізувати небезпечні геологічні процеси на даній території та забезпечити відновлення екологічної рівноваги в зоні його діяльності. Крім того, створення рекреаційної зони сприятиме створенню додаткових робочих місць та економічному розвитку регіону.

3 Проект трансформації техногенного ландшафту території Яворіського ДГХП “Сірка”.

3.1 Характеристика процесу рекреаційної трансформації кар’єру.

Зовнішній контур кар’єру представляє собою уступ, складений пухкими четвертинними відкладеннями, які розробляли методом гідромеханізації. Вони представлені переважно пісками та супісками алювіального та флювіогляціального походження. Потужність четвертинних відкладень визначається наявністю древніх алювіальних долин річок Шкло, Гноєнець і Якша.

Берегова лінія озера проведена по абс. відмітці 232 м. В долинах річок вона знаходиться вище контакту четвертинних відкладень з підстелюючими глинами, а на водо розділах – нижче цього контакту.

Береги озера – це уступи кар’єру, сформовані під кутом близько 30 градусів. Тому озеро має дуже круті береги. Єдиним місцем, де після затоплення виїмки утворилась невелика мілководна ділянка, є північно-західний кут, поблизу відвалу №2. Там долина р. Шкло пересипана, в результаті чого вода вийшла за контур кар’єру і залила природну поверхню долини річки на відстані до 30 м.

Результат спостереження затоплення виїмки. Фактично перебіг заповнення дещо відрізняється від передбаченого проектом. Центральний кар’єр ще до закриття кар’єру був частково затоплений (до відмітки 178 м) внаслідок прориву греблі на водосховищі Якша-2, забійна частина зумовлена на висоту декілька метрів, що не можливо було врахувати при розрахунках.

Затоплення кар’єру розпочалося 10 серпня 2001 року внаслідок відключення електропостачання. До 16 листопада 2001 року рівень води піднявся до відмітки 182 м. Після того відкачку води відновили, підтримуючі вказану відмітку, що давало можливість працювати в південній частині кар’єру. Відкачку продовжували до 15 травня 2002 року, коли було остаточно прийняте рішення про закриття кар’єру і його затоплення згідно проекту ГІРХІМПРОМУ. До вересня 2002 року виїмку затоплювали підземні води та атмосферні опади. 27 червня 2002 року відновлено русло річки Шкло від водосховища Новий Яр до кар’єру і почалося затоплення виїмки водою з річки Шкло.

Заповнення виїмки продовжувалося в 2001 році 3 місяці, в 2002 – сім місяців, а всього до 1.04.04 – 25 місяців. Об’єм накопиченої води до відмітки 210 м становить 107 млн. мі, це половина об’єму. Поступлення підземних вод неогенового горизонту розрахунково становить 48.5млн., поверхневих вод 58 млн. мі. Середньодобовий приток поверхневої води за цей час – 76 тис. мі /добу. Як видно, фактичний рівень перевищує розрахунковий на 1,5-2 м. Це обумовлено тим, що в розрахунках приток поверхневих вод прийнятий 71 тис. мі/добу, за середньорічними показниками.[12. 44-49ст.]

Фактично опади в 2003 році перевищували середньорічні на 10%.крім того, в проекті приймався рівень води на початок затоплення 180 м, а фактично він був 182,5 м. В цілому прогнозний розрахунок є достатньо достовірним.

Для уточнення розрахунків необхідно організувати систематичні гідрометричні дослідження для визначення витрат річкової води.

В кар’єр поступають різні за складом води: мінералізовані сірководневі підземні води неогенового горизонту, річкові води, стічні води з площі водозбору виїмки, атмосферні