Загальний негативний стан призвів і до загострення негативних демографічних і соціально-економічних наслідків. За останні роки по м. Новояворівськ спостерігається тенденція спаду чисельності постійного населення.

Рис. 1.1- Схема розташування Яворівського кар’єру.

2.2 Характеристика геологічного середовища в межах Яворівського гірничо - промислового району

Яворівщина – район пограничний. Адміністративно вона прилягає до польського кордону. З точки зору фізичної географії вона знаходиться на головному Європейському вододілі, де межують басейни Балтійського та Чорного морів.

З геологічної точки зору район розташований на сполученні Східноєвропейської платформи з Передкарпатським крайовим прогином.

Наслідком географічного та геологічного різноманіття є багатство Яворівщини корисними копалинами: сіркою, газом, мінеральними водами, сировиною для виробництва різних будівельних матеріалів.

В основі геологічного перерізу тут залягають теригенні відкладення крейди, а на них налягає карбонатно-сульфатна товща. Частина її заміщена сірчаною рудою, що утворює витягнуті вздовж краю платформи поклади товщиною до 30 м, шириною до 4-5 км, а довжиною до 20 км. Над сірчаними рудами залягають неогенові глини і мергелі товщиною від 30 до 250 м. В них промиті долини древніх річок, заповнені алювіальними та озерними піщано-глинистими відкладеннями. Сульфатно-карбонатна товща і сірчана руда різного ступеня закарстованості містять сірководневу воду з мінералізацією 3-5 г/л. Обводнені також четвертинні відкладення.

Сучасний ландшафт Яворівщини сформувався внаслідок відкриття в 1956-57 роках Язівського і Немирівського родовищ самородної сірки, які експлуатувалися в період з 1969 по 2005 р.

Язівське родовище складається з Головного і Північного покладів. Запаси Головного покладу 67 млн. т сірки, глибина залягання від 46 м на півдні до 120 м на півночі. Запаси Північного покладу становили 15 млн. т сірки, руда залягає на глибині від 160 м на сході до 320 м на заході.

Головний поклад відробляли кар’єром. Його почали копати біля села Новий Яр. Після утворення розрізної траншеї роботи просувалися на південь і на північ. Планували відробляти південний кар’єр до 2016, а північний до 2047 року. Але освоєння технології ПВС дозволило нам обґрунтувати доцільність видобутку частини запасів кар’єру свердловинним методом. Від 1983 до січня 2006 року на Головному покладі діяв Староязівський рудник підземної виплавки сірки. Видобуток сірки з кар’єру припинився 1993 року внаслідок нерентабельності. В надрах ще залишилося 32 млн. т сірки.[1.22-37ст.]

Північний поклад відроблений методом ПВС. Виплавлено приблизно 6.5 млн. т сірки, близько 43 % від підрахованих геологами запасів. Залишилось в основному слабо проникливі сірчані руди, які не піддаються виплавці, а також поклади на глибині більше 250 м, де вони загазовані.

Немирівське родовище примикає до кордону з Польщею і продовжується на її території під назвою Башня. Українська частина родовища представлена двома покладами: Східним, що залягає на глибинах 19-60 м і Західним, де глибина залягання від 170 до 320м. Східний поклад мало розвіданий, його площа зайнята Немирівським курортом, селами та цінними лісами. Відробка цього покладу методом підземної виплавки не можлива по причині малої глибини, а відкритим способом – з екологічних міркувань.

Західний поклад з запасами сірки 29 млн. т розділяється на три ділянки: Завадівська, Шаварівська, Грушівська. Перша і друга відроблені рудником підземної виплавки. На Грушівській дільниці руди слабо проникливі і спроба їх освоєння в 1985 році не вдалася.

Освоєння сірчаних родовищ вплинуло не тільки на розвиток Яворівщини, але й стимулювало науковий і соціально-культурний прогрес на Львівщині. Саме завдяки яворівській сірці виріс Всесоюзний інститут сірчаної промисловості, нині ВАТ «Інститут гірничо-хімічної промисловості» (ГІРХІМПРОМ), який став скарбницею енциклопедичних знань про сірку, школою підготовки проектантів високого рівня.[2.25-42ст.]

Сімдесят чотири квадратних кілометрів земель було відведено Яворівському сірчаному підприємству. В тому числі під кар’єр 1080 га, гідровідвал – 794 га, зовнішні відвали 918 га, хвостосховища 680 га, видобувні поля підземної виплавки сірки – 770 га, водосховища – 1518 га, промислові зони – 388 га.

Завдяки сірці були побудовані місто Новояворівськ і селище міського типу Шкло, проведені залізні і шосейні дороги, газопроводи і електромережі.

Із зони гірничих робіт були відселені мешканці сіл Вільшаниці, Мурини, Толока, Новий Язів, Окілки, Шоти, Ліс, частина Цетулі, Бориси, Хляни. Для них було побудовано селище переселених Шкло.

Безпосередньо на підприємстві було зайнято 8 тисяч працівників. Для них побудовано прекрасне місто Новояворівськ, де проживають близько 30 тис. мешканців.

В результаті експлуатації родовища в геологічній будові району виникли наступні зміни. В контурі кар’єру сірчана руда видалена, а на розкритій поверхні гіпсоангідритів укладено внутрішні відвали з неогенової глини потужністю до 60 м. частина неогенових глин за складована у зовнішніх відвалах, в результаті чого четвертинні відкладення на території відвалів захоронені на глибину до 30 м. Четвертинні відкладення з площі кар’єру переміщені в гідровідвал.

Виникли техногенні утворення – хвости збагачення сірчаних руд, які створюють на території хвостосховищ шари потужністю 10-15 м.[2.45-48ст.]

1.3 Гідрогеологічні умови активізації карсту.

З гідрогеологічної точки зору родовища сірки приурочені до артезіанського схилу, основним водоносним горизонтом якого служать барановські пісковики, або літотамнієві вапняки. На платформі вони виходять на поверхню, або під четвертинні відкладення, а на глибині обмежуються регіональним скидом, за яким глиниста товща набуває потужності в декілька сотень метрів. Крім того, водоносними є неосірковані вапняки ратинського горизонту, що залягають над гіпсоангідритами, а також сірчана руда. Обводненість гіпсоангідритів зв’язана з дуже складною системою карстових порожнин.

Область живлення підземних вод знаходиться на площі виходу літотамнієвих вапняків на поверхню, або під четвертинні відкладення, на відмітках 270 і