можливість провалу, при зниженні напору небезпека провалу буде найбільшою. Підвищення рівня води в четвертинних відкладеннях збільшує ймовірність провалу. Запропоновані залежності дають змогу врахувати в прогнозі майбутні зміни гідрогеологічного режиму.
За величинами критеріїв доцільно проводити розмежування території на інженерно - геологічні елементи. Після цього за формулою Саваренського вираховується показник вразливості для кожного елемента.
Принципи районування території за карстовою небезпекою.
Виходячи з геологічної будови території і уявлень про механізм деформацій, можна поділити територію розповсюдження гіпсоангідритів на такі частини.
1. Частини долин, де четвертинні відкладення залягають безпосередньо на гіпсах. Тип деформацій – суфозійні воронки і карстові поля.
2. Частини долин і їх бортів, де потужність покриваючих напівскельних порід недостатня для забезпечення стійкості. Тип деформації – провальні воронки.
3. Ділянки, на яких поверхня гіпсоангідритів нахилена в бік долин під деяким критичним кутом, який ще треба вияснити. Тип деформації – воронки над зонами розтягнення.
4. Ділянки, де потужність напівскельних покриваючих порід достатньо велика, нахил незначний, але гіпсоангідрити інтенсивно закарстовані і розчиняються підземним водним потоком. Тип деформації – нерівномірні осідання.
5. Ділянки з відносно монолітними гіпсами і потужною глиною. Деформації не представляють загрози для будинків і споруд.[4-52-59, 64-66ст.]
1.5 Елементи техногенного рельєфу.
Кар’єр – найбільший елемент техногенного ландшафту, найбільший сірчаний кар’єр у світі. Його площа по зовнішньому контуру 932 га. Об’єм виробленого простору 402 млн. мі, з них 97 млн. мі заповненого внутрішніми відвалами. Розміри по поверхні – 4 х 3 км. Верхівки відвалів знаходяться на відмітках 205-215 м. Частина виїмки заповнена внутрішніми відвалами розкривних порід. Виїзна траншея і дорога поділяють котлован на Південний і Центральний кар’єри. Глибина Центрального кар’єру вздовж західного борту 60-70 м, в центрі -80 м, в районі водозбірного резервуару – 90 м, в північно-західній частині – до 105 м. Глибина Південного кар’єру – 50-70 м. Об’єм кар’єру 307 млн. мі, в тому числі нижче відмітки затоплення (230 м) – 195 млн. мі.
Найглибшим місцем в кар'єрі є зумпф, розташований близько східного неробочого борту на відмітці 150 м. В обох напрямках розвитку кар’єру проведені розкривні роботи методом гідромеханізації, відмітка поверхні розкритих порід від 210 до 235 м. доцільно зауважити, що біорізноманітність не вирівняних відвалів багато більша, ніж там, де вони сплановані.
Гідровідвал розташований в 2 км на захід від кар’єру на відмітках 225-260 м. Найвища відмітка західної дамби 266,9 м. Він представляє собою платоподібне підвищення площею 8 кмІ з пласкою верхівкою. Гідросуміш з кар’єру транспортували трубами і випускали з отворів вздовж первинної дамби. Пісок відкладався з потоку, а мілкі частинки виносились в центральну частину, де повільно осідали з води. Тому вздовж дамб розташовані піщані пляжі з нахилом поверхні 1:50, а в центральній частині поверхня майже горизонтальна. Відвал заріс очеретом і чагарниками.
В гідровідвалі заскладовані породи четвертинного віку, які розробляли методом гідромеханізації. В основному це флювіогляціальні і алювіальні відкладення, представлені пісками, супісками, суглинками, рідше глинами. Гідровідвал складається з трьох частин:піщаної, глинистої і вапнякової (тимчасове хвостосховище). Всього заскладовано 86,8 млн. мі порід, в тому числі 30 млн. мі піску, 27 млн. мі піщано-глинистих порід.
Завдяки промивці пісок відсортовувався і його якість підвищилась в зрівнянні з піском в корінному заляганні. Пісок придатний без обмежень для виготовлення бетону і виробів з нього, а також для основи доріг і т. п. Мінеральний склад піску в процентах: кварц 90, польовий шпат 3, кальцит до 5, глинисті мінерали до 1, акцесорні: глауконіт, апатит, циркон.
В центральній частині гідровідвалу накопичено близько 70 млн. мі мілких фракцій гідророзкриву, представлених супісками та суглинками, а також розсіяною органікою з торфу. Ці утворення відрізняються високою вологістю і низькою водовіддачею, тому їх осушення практично неможливе. Вони десятками років залишаються в текучій або м’якопластичній консистенції.
Поверхня центральної частини гідровідвалу непроходима для техніки і небезпечна для людей і худоби. В центрі гідровідвалу знаходиться неглибоке озеро, яке швидко заростає. Тут гніздяться до 70 тисяч птахів. За даними кафедри зоології Львівського державного університету протягом року тут трапляється 157 видів птахів, що становить 39 % всього видового різноманіття птахів України. З них 18 видів занесені до Червоної книги України. Ця площа оголошена орнітологічним заповідником.
Оскільки в період експлуатації в гідровідвал часом попадали води з зворотної системи збагачувальної фабрики, вода в гідровідвалі була сульфатна, слабо мінералізована. Поступово вона витісняється дощовими водами і станом на 2007 рік в озері гідровідвала вода має загальну мінералізацію 506 мг/л, в тому числі сульфатів 247 мг/л.[5.26-45]
Зовнішні відвали. Навколо кар’єру розміщено 3 штучні пагорби – зовнішні відвали. Відвали №1 і 2 складені виключно неогеновими мергелями і глинами, і всипані в основному, відвалоутворюючими роторних комплексів. Об’єм відвалу №1 – 61,3 млн. мі, відвалу №2 – 50,2 млн. мі, висота досягає 30 м. схили відвалів формувались при відсипці під кутом природного відкосу, а після ущільнення порід та в результаті зсувів виполонились до 20-25°. Поверхня відвалів в залежності від способу відсипки має гребенистий, або бугристий рельєф, за виключенням технологічних доріг. Відвал №3 складений неогеновими і четвертинними породами при проходці розрізаної траншеї. Він відсипаний автотранспортом, південний і східний схили відвалу вирівняні і виположені до кута 10°.
Неогенові утворення, якими складено відвали, представлені глиною і мергелем. Глини включають 20-30% кварцу, гідрослюди (16-29 %), монтморилоніт (45-79 %), каолініт (6-27 %). Карбонатність 3-6 %, місцями доходить до 25-30 %. З мікроелементів в глині