присутні Cu, Zn, Ni, Cd, Pb в кількостях, які не перебільшують кларків. Великий вміст монтморилоніту і присутність розчинних сполук, в основному Na2SO4, спричиняє швидке розрихлення глин на поверхні в контакті з атмосферою, низьку проникливість, залежність механічних властивостей від вологості. Природна вологість глин складає від 19 до 23 %, а в відвалах вона зростає до 26-30 %. Щільність глин в консолідованому відвалі змінюється в границях 1,98-2,14 г/смі ; пористість – 34-40 %. Кут внутрішнього тертя від 9,3 до 23 °, зчеплення – 0,015-0,1 МПа, коефіцієнт фільтрації при щільності більше 1,75 г/смі - менший за 0,001 м/добу.
Відвали інтенсивно заростають очеретом і чагарниками, в пониженнях рельєфу утворились невеликі озерця, які живляться дощовими .
Тимчасове хвостосховища було організовано в західній частині гідровідвалу, для чого була відсипана дамба до відмітки 260 м. але в зв’язку з відставанням будівництва постійного хвостосховища тимчасове хвостосховища було заповнене і в 1987 році розширене, для чого побудована ще одна дамба, в 600 м на схід, до відмітки 265 м. перша дамба захоронена під хвостами. Дно хвостосховища покрито синтетичною плівкою для запобігання забруднення підземних вод зворотною водою.
В тимчасовому хвостосховища за складовано 6 млн. мі хвостів флотації сірчаних руд. Вони представляють собою мелену сірчану руду, з якої методом флотації видалена сірка. Мінеральний склад, %:кальцит 84-87, гіпс 3, кварц 6, глинисті мінерали, целестин, барит та інші – 1, сірка до 6. Вода в озері, що займає частину хвостосховища, знаходиться на відмітці 261 м. мінералізація води станом на 2005 рік становила 2,7 г/л, в тому числі 1, 62 г/л. З часом вода опріснюється. У вересні 2008 року вона зменшилась до 2,2 г/л, в тому числі сульфату 1,16 г/л.
Стави-відстійники розташовані на відстані 250 м на північ від гідровідвалу. Ємності ставів-відстійників були зроблені в пониженнях рельєфу та обваловані земляними дамбами. Абсолютна відмітка гребню дамб – 251,3 – 253,3 м. розрахункова ємкість ставів-відстійників 0,56 млн. мі при рівні 250,8 м. Стави приблизно на 60 % заповнені осадком з пластових вод, який представлений найтоншими глинистими частинками. Хімічний склад води в відстійниках формується за рахунок змішування дренажних вод кар’єру і пластових вод рудника ПВС. Це слабо мінералізовані сульфатні води. Територія відстійників включена в орнітологічний заповідник, незважаючи на те, що вода в відстійниках сірководнева.[4.59-77ст.]
1.6 Характеристика річкової мережі
Кар’єр знаходиться басейні р. Вісли і перетинає річку Шкло з притоками Терешка, Великий і Малий Гноєнці, Руський, Якіпа. Річка Шкло є притокою Сану, який впадає у Віслу коло м. Тарнобжег. Площа водозбору басейну Шкло на гідропомосту м. Яворів-235 кв. км, на греблі водосховища Новия Яр-77 кв. км (32 % водозбірної площі).
Щоб запобігти затопленню кар’єру річковими водами, за проектом Укргідропроекту була створена складна система водовідведення. Вище військового санаторію на р. Шкло збудовано невелику (висота 2 м) протиповеневу греблю. Зі ставка вода текла обводним каналом в обхід території санаторію і витікала і долину, перекриту греблею Новий Яр.
Водосховище Новий Яр призначене для акумуляції паводку 1% забезпеченості і має об’єм 4750 тис. мі при позначці рівня води 247,4 м і площі дзеркала 140 га. Регульований об’єм водосховища 4550 тис. м. В нього впадає і річка Терешка, яка також перегороджена греблею коло с. Старичі.
На території водосховища неогенові породи розмиті, і місцями четвертинні відкладення залягають безпосередньо на гіпсоангідритах. До початку гірничих робіт тут знаходились джерела сірководневих вод, тобто проходило розвантаження води з карстового водоносного горизонту. Внаслідок осушення кар’єру джерела щезли, почалось поглинання річкової води, створились численні карстові провали. Тому воду в водосховищі не накопичували, а перекачували за допомогою насосів в водосховище на струмку Руському.
Четвертинні піски і суглинки розмивали гідромоніторами, неогенові глини – знімали роторними і крокуючими екскаваторами. Сірчані руди подрібнювали вибухівкою і відвантажували на самоскиди ковшовими екскаваторами.
Гідровідвал розташований в 2 км на захід від кар’єру на позначках 225-260 м. Найвища позначка західної дамби 266,9м. він являє собою платоподібне підвищення площею 8 кмІ з пласкою верхівкою. Гідросуміш з кар’єру транспортували трубами і випускали з отворів вздовж первинної дамби. Пісок відкладався з потоку, а мілкі частинки виносились в центральну частину, де повільно осідали з води. Тому вздовж дамб розташовані піщані пляжі з нахилом поверхні 1:50, а в центральній частині поверхня майже горизонтальна. Відвал заріс очеретом і чагарниками.
В гідровідвалі за складовані породи четвертинного віку, розроблені методом гідромеханізації. Здебільшого це флювіогляціальні і алювіальні відкладення, представлені пісками, супісками, суглинками, рідше глинами. Гідровідвал складається з трьох частин: піщаної і вапнякової (тимчасове хвостосховище). Всього за складовано 86,8 млн. мі порід, в тому числі 30 млн. мі піску, 27 млн. мі піщано-глинистих порід.
Завдяки промивці пісок відсортувався, і його якість підвищилась порівняно з піском в корінному заляганні. Пісок придатний без обмежень для виготовлення бетону і виробів з нього, а також для основи доріг і т.п.
В центральній частині гідровідвалу накопичено близько 70 млн. мі мілких фракцій гідророзкриву, представлених супісками та суглинками, а також розсіяною органікою з торфу. Ці утворення відрізняються високою вологістю і низькою водовіддачею, тому їх осушення практично неможливе. Вони десятками років залишаються в текучій або м’якопластичній консистенції.
Поверхня центральної частини гідровідвалу непроходима для техніки і небезпечна для людей і худоби. В центрі гідровідвалу знаходиться неглибоке озеро, яке швидко заростає. Тут гніздяться до 70 тисяч птахів. За даними кафедри зоології Львівського