Оскільки в період експлуатації в гідровідвал часом попадали води зі зворотної системи збагачувальної фабрики, вода і гідровідвалі була сульфатна, слабо мінералізована. Поступово вона витісняється дощовими водами і станом на 2000 рік в озері гідровідвалу вода мала загальну мінералізацію 506 мг/л, в тому числі сульфатів 247 мг/л.

Стави-відстійники розташовані на відстані 250 м на північ від гідровідвалу. Ємності ставів-відстійників були зроблені в пониженнях рельєфу та обваловані земляними дамбами. Абсолютна позначка гребеня дамб – 251,3-253,3 м. розрахункова ємність ставів-відстійників 0,56 млн. м при рівні 250,8 м. Стави приблизно на 60 % заповнені осадком з пластових вод, який представлений найтоншими глинистими частинками. Хімічний склад води у відстійниках формується за рахунок змішування дренажних вод кар’єру і пластових вод рудника ПВС. Це слабо мінералізовані сульфатні води. Територія відстійників включена в орнітологічний заповідник, незважаючи на те, що вода у відстійниках сірководнева.

Воду із ставів-відстійників перекачують трубопроводом у накопичувач на р. Хоростниця, притоки р. Вишні. В накопичувачі вода розбавляється прісною водою до мінералізації не більше 0,8 г/л.

В повеневі періоди воду з накопичувача скидають у р.Вишню, притоку р.Сян, що знаходиться на території Польщі. Збільшення потоку води в руслах р. Хоростниця і Вишня викликає розвиток ерозійних процесів, поглиблення русел, зниження рівня води в межень, осушення прилеглих територій.[5.49-54, 68-72ст.]

1.7 Техногенний ландшафт в зоні впливу Яворівського кар’єру

Доцільно розрізняти такі види ландшафту:

1. Первинний – той, що існував до антропогенного впливу

2. Історичний – той, що був до початку гірничих робіт

3. Техногенний – створений в процесі гірничих робіт

4. Відновлений – створений на місці техногенного

Кожен з цих видів ландшафту успадковує деякі риси попереднього, але змінюється залежно від функціонального призначення.

Первинний ландшафт Яворівщини сформувався як результат різкого зледеніння, межа якого проходила якраз вздовж підвищення Розточчя. В період зледеніння вода з льодовика стікала на південь, в басейн пра-Дністра. Після того, як льодовик став відступати, вздовж його краю утворились озера, в які зносився мілкозем з танучого краю льодовика. Поступово льодовик відступив, покривши поверхню плащем моренних суглинків, озерно-льодовикових глин і флювіогляціальних пісків. Напрям схилу поверхні змінився, і сформувалась система річкових долин басейну Вісли.

Первинний ландшафт Яворівщини відноситься до Поліського, зокрема Яворівського типу. Основним рельєфотворним елементом місцевості були долини річок Шкло і Гноєнець з численними притоками, які зливались коло м. Яворів. На значних площах долини були заболочені, що зумовлено процесом поступового пониження поверхні внаслідок розчинення покладу гіпсоангідритів. Площа боліт займала до 23 % території.

Історичний ландшафт Яворівщини сформувався внаслідок сільськогосподарського освоєння земель – вирубки лісів і розширення орних угідь. Заселення Яворівщини відбувалось в 14-15 століттях. Місце Яворів вперше згадується в документах 1408 року. Вздовж долин розташовані були невеликі села, які займали приблизно 7 відсотків території. Ліси займали 13 відсотків, рілля та пасовища – 57 відсотків. Після війни 1941-1945 років майже третина Яворівського району була відведена під військовий полігон.

В даний час Яворівський район характеризується такими даними: площа 154,4 тис. га, в тому числі 117,7 тис. га – спеціальна (вільна економічна) зона. В районі проживає 123,7 тис. людей, в тому числі 56 тис.-у містах, 67,3 тис. – в селах.

При відробці Язівського родовища сірки ландшафт району перетерпів докорінні зміни, сформувався техногенний ландшафт. Цей ландшафт є результатом взаємодії технологічного комплексу з видобутку і переробки корисних копалин з природною системою, специфічним елементом якої є родовище.

Зона впливу гірничих робіт займала площу близько 90 кв. км. Площа земельного відводу Яворівського ДГХП «Сірка» досягла 7400 га, в тому числі кар’єр-1080 га, гідровідвал-794 га, зовнішні відвали 918 га, хвостосховища 680 га, видобувні поля підземної виплавки сірки – 770 га, водосховища – 1518 га, промислові зони – 388 га.[5.83-87ст.]

Висновки до першого розділу.

В результаті експлуатації родовища в геологічній будові району виникли наступні зміни. В контурі кар’єру сірчана руда видалена, а на розкритій поверхні гіпсоангідритів укладено внутрішні відвали з неогенової глини потужністю до 60 м. частина неогенових глин за складована у зовнішніх відвалах, в результаті чого четвертинні відкладення на території відвалів захоронені на глибину до 30 м. Четвертинні відкладення з площі кар’єру переміщені в гідровідвал. Виникли техногенні утворення – хвости збагачення сірчаних руд, які створюють на території хвостосховищ шари потужністю 10-15м.

В результаті експлуатації родовища гідрогеологічні умови району суттєво змінились. Відбулось розкриття нижньотортонського водоносного комплексу кар’єром, проведення виплавки сірки на рудниках ПВС, утворення відвалів, інтенсифікація карстово-суфозійних процесів, а також закладка карстових порожнин. На площах, де велась підземна виплавка сірки, на місці сірчаної руди утворились високо проникливі зони, складені роздавленим вапняковим скелетом.

При відробці Язівського родовища сірки ландшафт району зазнав докорінних змін, сформувався техногенний ландшафт. Цей ландшафт є результатом взаємодії технологічного комплексу з видобутку і переробки корисних копалин з природною системою, специфічним елементом якої є родовище. Елементами техногенного ландшафту є не тільки власне карєр, але й депресійні воронки, карстові лійки, хвостосховища, зсувні ділянки на схилах.

2 Альтернативи покращення екологічного стану геологічного середовища на стадії ліквідації родовища.

2.1 Екологічна ситуація на території Яворівського району.

Проблема утворення екологічної рівноваги і безпека проживання людей в зоні діяльності Я ДГХП «Сірка» почала загострюватись від часу припинення ритмічної роботи підприємства. Тривалі зупинки та відсутність коштів