Нарнокіт- гранулітовий комплекс широко розповсюджений південніше, в межах Подольського блоку УЩ, а на описуваній території представлений лише фрагментами серед більш молодих утворень в західній частині, в басейні р. Случ. Згідно з матеріалами, одержаними раніше, на території, розташованій південніше, золотоносність комплексу пов'язана з метабазитами і метаультрабазитами, серед яких виділяються і глибокометамогфізовані коматіїти. Золото локалізується в накладених зонах хлоритизації, окварцювання, кабонатизації й сульфідизації в серпентинітах, ці зони іноді розміщені стратиформно, на контактах метабазитів і гнейсів. Крім золота і срібла, в сульфідах зафіксовані підвищені концентрації хрому, марганцю, міді, миш'яку, нікелю, кобальту, свинцю й цинку. Подібні прояви золота в межах реліктів чарнокіт- гранулітового комплексу можуть спостерігатись і на описуваній території.

Амфіболіт- плагіогранітоїдний комплекс (архей) у регіоні також розповсюджений обмежено. Фрагменти його відносно великих структур зустрічаються в басейні р.Случ нижче м. Новоград-Волинська. Перспективи золотоносності комплексу непевні, оскільки в найближчих регіонах УЩ відповідні прояви не встановлені. За аналогією з іншими комплексами є підстави вважати, що прояви золота в амфіболіт-плагіогранітоїдному комплексі можуть бути також пов'язані з метабазитами і метаультрабазитами і, можливо, деякими гранітоїдами плагіогранітної гілки.

Гранітоїдно- метатеригенний тетерівський комплекс (нижній протерозой) найбільш широко розповсюджений у північно- західній частині УЩ (басейн рр. Случ, Тетерів, Уброть та інші.). За формаційними, тектонічними і металогенічними особливостями він подібний до інгуло- інгулецького комплексу Кіровоградського блоку, де нещодавно виявлені перспективні прояви золота, пов'язані з метатеригенними товщами флішоїдного вигляду (метаграувакова флішоїдна формація).

Вулканогенно- осадовий комплекс представлений відкладами Білокоровицької, Овруцької та Вільчанської западини, які обумовлюють Коростенський плутон з півночі. Вік відкладів спірний, можливо, розрізи формувались з докембрію до палеозою. У 70- 80 роках, коли активно вивчали золотоносність конгломератів в нижнобілокоровицької підсвіти, одержано багато нових матеріалів, але суттєвих практичних результатів домогтися не вдалося. Встановлено, що золото концентрується в горизонті кварцових конгломератів нижньобілокоровицької підсвіти, які й були головними об'єктами досліджень.

Піщано- алевролітова формація, що відповідає нижньобілокоровицькій підсвіті, є червоноколірною і побудована ритмічно. Конгломерати і гравеліти є другорядними членами формації, вони утворюють прошарок мінливої потужності (середня 1..8 м, максимальна 13,7 м). Конгломерати дрібно- середньогалькові, сортування матеріалу погане, обкатаність добра й задовільна, цемент піщанистий, базальний і стикання. В породах формації, включаючи цемент конгломератів, встановлений туфогенний матеріал. Склад гальок специфічний, породи кристалічної основи, зокрема гранітоїдно- метатеригенного комплексу, відсутні. Переважають гальки кварцу.

Промислові типи і пошукові критерії золоторудних родовищ у нижньодокембрійських зеленокам'яних поясах.

Одне з важливих досягнень геологічного вивчення щита встановлення в Середньому Придніпров'ї нового типу крупних геологічних структур, якими є гранітозеленокам'яні області. Важливим структурним елементом цих областей є верхньоархейські зеленокам'яні пояси. Проведені структурно- формаційні дослідження зеленкам'яних поясів Середнього Придніпров'я показали, що вони є прямими аналогами поясів інших щитів, де з ними пов'язані великі родовища кольорових і благородних металів. Відомо, що на частину світових родовищ в зеленокам'яних поясах припадає 25 ..30 %(без ПАР) щорічного видобутку золота. Тому, мабуть, в дальшому кошти, що витрачаються на пошукові роботи, повинні концентруватися в дуже обмеженій кількості районів і в першу чергу в Середньому Придніпров'ї.

Група жильних родовищ.

1. Золотоносні кварцові та карбонатно- кварцові жили.

Морфологія, склад, і будова рудних тіл. Рудними тілами родовищ цього типу є кварцові (з тією чи іншою кількістю другорядних мінералів)жили найрізноманітнішої морфології. Вони можуть характеризуватися прямолінійною формою та крутими падіннями, можуть мати вигнуті та хвилясті уплані обриси, деякі тіла перериваються, вигинаються та розгалужуються, утворюючи системи розгалужених жил. Досить рідко тіла витримані по потужності на всьому своєму протязі і частіше за все їм притаманні чисельні роздуви: перетяги, що зумовлюють широкий розвиток на цих родовищах чітко видимих і камерних тіл і, як наслідок цього, рудних стовпів морфологічного типу.

Золотоносні жили мають досить великі розміри, сягаючи перших кілометрів у довжину при потужності до 30 м. За компонентним вкладом золотоносних парагенезисів жильні тіла належать до золото-кварцової та золото-кварц-сульфідної рудної формацій. При цьому характерно переважання піритового та арсенопіритового мінеральних типів. Вміст сульфідів звичайно не перевищує 4-5%.

За речовинним складом виділяють кварцові та кварц-карбонатні жили. Власне кварцові жили характеризуються досить простим мінеральним складом. Більш ніж 90% об'єму жил складає білий, сірий або блакитний кварц. У підпорядкованих кількостях присутні карбонат, турмалін, а також ряд рудних мінералів (арсенопірит, галеніт, марказит, пірит, піротин, халькопірит та інші.). Усі ці мінерали розсіяні по всьому об'єму жил, у зв'язку з чим такі жили мають досить просту внутрішню будову.

Усі жили, що відрізняються між собою особливостями складу і будови, належать, як правило, до різних генерацій. При цьому існують дані про двостадійне виділення золота. Раннє золото концентрувалось спочатку у піриті, а на другому етапі мінералоутворення відбувалося звязування вільного золота у кварці, турмаліні, арсенопіриті і особливо у анкериті.

В жилах, що розташовані серед основних і ультраосновних ефузивів, та середніх ефузивів. Разом з тим певні варіації складу виявляють і інші рудні елементи. Використовуючи показник КФ (концентраційний фактор за 24,26) , можна навести