Золото- колчедано-поліметалічний тип зруденіння знаходиться на найбільших глибинах, утворюючи пластові поклади, лінзовидні тіла та жили. Основний рудний мінерал тут –різнозернистий пірит з вкрапленнями і рідше прожилками сфалериту, галеніту і рідко інших сульфідів. Вони залягають серед зеленувато-сірих каолінітизованих і окварцованих ліпаритових туфів, а також серед зеленувато-сірих сильно хлоритизованих пропілітових порід, очевидно більш основного складу. Майже повсюдно вміщуючі породи, особливо хлоритизовані, несуть дрібні вкраплення кристалів піриту і січуться прожилками кварц- карбонатного та кварц- карбонат- гематитового складу. Золото тонкодисперсне, асоціює з рудними мінералами, за властивостями електруму.

Золото- поліметалічний тип зруднення локалізується середньому горизонті ліпаритових туфів. Представлений жилами, прожилками, вкрапленнями і мінералізованими зонами. Рудні тіла контролюються тектонічними розломами північно-східного, субмеридіонального і північно- західного напрямків. Для руд характерна смугасто- плойчаста і ніздрювата текстура. Смугастість обумовлена чергуванням рудних прожилків різного складу з кварцовим, кварц – баритовим, кварц- карбонатним та кварц- каолінітовим матеріалом. Ніздрюватість викликана наявністю пустот вилуговування, місцями виповнених друзовими агрегатами аметистовидного кварцу і рідше каолінітом, карбонатами і деколи рудними мінералами. Основним рудним мінералом є сфалерит, галеніт, пірит, рідше зустрічаються золото, халькопірит, арсенопірит, марказит, піротин, бляклі руди, аргентит, халькозин, вісмутин. Золото в цих рудах тонкодисперсне і порошковидне рідко дуже дрібне. Форма золотин переважно овальна, капле- і підковоподібна, неправильна. Проба низька 500 –600.

Золото- кварц –адуляровий тип утворює штоковидні тіла серед адуляризованих туфів. У них зустрічаються лінзи, прожилки і гнізда, стінки яких покриті витягнутими кристалами кварцу, в зальбандах є сипучки тонкодисперсного адуляру. З цими утвореннями повязані виділення самородного золота, які знаходяться в асоціації з халькопіритом, галенітом, сфалеритом і піритом. Золото має різну форму і розміри (до 1 мм). Форма виділень його комкувата, пластинчаста, інколи луската та павутиноподібна. Проба, визначена за допомогою пробірних голок, низька (515- 700) і близька до золота з поліметалічних руд.

Золото- кварц- гематитовий тип утворює самостійні парагенезиси і накладені виділення на колчедано-поліметалічні руди. Він повязаний з кварц- гематитовими і кварц –карбонат- гематитовими переважно січущими жилами і прожилками. В їх складі, крім золота, кварцу, гематиту і доломіту, рідко зустрічаються пірити, галеніт, сфалерит і халькопірит. Золото асоціює переважно з кварцом та гематитом. Форма його виділень різна (трикутна, овальна, витягнута, зірчаста) розміри в основному порошковидні, дуже рідко дрібні. Золото даного мінерального типу відрізняється від попереднього дещо вищою пробою (798- 820), яка знаходиться на межі низької і середньої.

Золото- кварц- барит- каолініт (дикіт)- гідрослюдистиц тип має площадний розвиток і утворює власне золоте зрудиніння Мужійовського родовища. Воно повязане з зонами інтенсивного метасоматичного зміщення і вилуговуванням в ліпаритових туфах верхнього горизонту, тобто займає саме верхнє положення в рудоносній товщі. Рудні тіла представлені штокверками і жилами. Найважливіше значення мають штокверкові стовповидні тіла 36 рудної зони. Тут золото знаходять в тісному парагенезисі з кварцом і баритом, які часто утворюють друзові агрегати в пустотах і тріщинах, а також з каолінітом, дикітом, гідрослюдами, алунітом, гідроксидами заліза і марганцю, реліктовими сульфідами.

Самородне золото цього типу характеризується великою різноманітністю морфології. Тут зустрічаються хороші кристали і їх різні зростки, дендрити, нерідкими є виділення неправильної форми. Розміри золотин дрібні, середньої крупності, крупні і деколи дуже крупні. Останні властиві тільки дендритам, серед яких виявлені всі властиві їм форми. Проба золота цього типу досить змінна. За даними мікрозондового аналізу, вона коливається від 609 до 836, за визначенням за допомогою пробірних голок –від 585 до 980. Середні значення відповідають середній величині проби, а висока проба характерна тільки для кайм і прожилків, що виникають внаслідок вторинних змін мінералу. Для даного золота характерна наявність ряду елементів –домішок (Cu, Fe, Te). Всі вище названі особливості золота є типовими для золоторудних родовищ близькоповерхневою формації.

Вишківський район характеризується ендогенним зрудненням не тільки золото- поліметалічної, але й ртутної формації. Остання тут різко переважає і визначає металогенічну специфіку. В геологічній будові цього району виділяються два структурні поверхи (донеогеновий фундамент і неогеновий чохол), розріз яких близький до Берегівського району. Відмінною особливістю геології Вишківського району є широкий розвиток порід інтрузивного комплексу, представленого головним чином гіпабісальними інтрузіями кварцових діорит- порфірів і грано- діорит- порфірів з підпорядкованою кількістю діорит порфіритів, лейкократових гранодіорит- порфірів, гіалодицитів, габро- порфіритів, габро- діабазів. Рудоконтролюючими структурами зруденіння є інтрузивно- купольні структури, кільцеві, конічні, радіальні розриви, зони екзо- і ендоконтактів інтрузивних тіл, експлозійні брекчії. Рудні тіла являють собою зруденілі зони, жили, прожилки, гнізда, вкрапленості, імпрегнації.

У Вишківському районі золото- поліметалічне зруднення представлене золото-пірит-галенітовим, золото- кварц-адуляровим і золото- барит-галеніт- сфалеритовим мінеральними типами. Воно утворює тут декілька невеликих рудопроявів (Баня, Згадочне та інші.).

Четвертинні розсипи золота.

Цей тип розсипів зустрічається у всіх золотоносних районах і приурочений переважно до русел сучасних рік і їх протоків. Найважливіше значення мають три райони, розташовані в південно- східній частині Українських Карпат (Яблунівський, Верховинський, Чивчинський).

Яблунівський район знаходиться в прикарпатській геоморфологічній області і охоплює нижні течії перших притоків р. Прут, які