Антраглікозиди – похідні антрацену. Це в основному аглікони, що являють собою мономери: антраноли, антрони, антрахінони та їх димери. Екстракти та відвари з рослинної сировини, яка містить суміш антраглікозидів, виявляють значно більший лікувальний ефект, ніж антраглікозиди, виділені у чистому стані. Антраглікозидні сполуки, що знаходяться в рослинах, в основному діють синергічно, хоч можуть діяти по відношенню до інших речовин (дубильних) і антагоністично.

Тіоглікозиди – сполуки, до складу агліконів яких входить сірка, що бере участь у звільненні цукристого компоненту. У невеликій кількості вони збуджують апетит, посилюють кровообіг і мають сильну протимікробну дію. Вони є у траві суріпки польової, гірчиці, хроні, капусті тощо.

Сапоніни є природними сурфактантами і речовинами, здатними утворювати піну. Багато рослин утворюють природні мила, які називаються сапонінами. Ці хімічні сполуки токсичні для бактерій і грибів, і є частиною захисту рослин проти хвороб. Так, наприклад, б-томатин (міститься в помідорах) має дуже сильну протигрибкову активність.

Сапоніни – це складні без азотисті сполуки групи глікозидів [9]. До їх складу входять моносахариди та не вуглеводневі сапогеніни. Залежно від хімічної будови розрізняють стероїдні та тритерпенові сапоніни. Стероїдні сапоніни належать до групи природних глікозидів, яким притаманна гемолітична активність. Їх знайдено в рослинах різних родин: бобових, жовтецевих, лілійних і інших. При вивченні біологічної дії стероїдних сапонінів виявлено значну їх фунгіцидну, протипухлинну, цитостатичну активність. Відомий сапонін уабаїн – дуже отруйна речовина, яка є специфічним інгібітором зв’язаної з мембраною Na,K-АТФази, що служить іонним насосом і підтримує в клітині високу концентрацію іонів К та низьку – іонів натрію [12]. Тритерпенові сапоніни також виявляють значну гемолітичну дію. Вони руйнують оболонку еритроцитів і вивільняють гемоглобін.

Дубильні речовини – групи рослинних препаратів, що характеризуються здатністю зв’язуватися з білками та металами. У медичній практиці дубильні речовини призначаються в середину в формі настоїв, екстрактів, відварів.

Дослідження G. Fisher (1954) показують, що хоча екстракти дубильних речовин не є сильними протимікробними засобами in vitro, зате добре діють проти вірусів [9].

Дубильні речовини взаємодіють з аніонними групами, створюють стійкі нерозчинні у воді сполуки. Ці комплекси схильні до коагуляції. При сильній в’яжучій дії дубильних речовин на поверхні ран утворюється щільний альбумінат, що захищає клітину від набряків і впливу зовнішніх подразників. Невелика їх кількість проникає глибше в тканини і там гальмує синтез тканинних пептидів, знешкоджує гістаміноподібні речовини і різко зменшує запальний процес.

Найчастіше з дубильних речовин у лікувальній практиці застосовують танін (галова кислота в сполуці з глюкозою і таніновою кислотою), який одержують з кулястих наростів на листках дуба. Джерелами дубильних речовин є перстач прямостоячий, листя чаю, кора дуба, ягоди чорниці.

Флавоноїди. На даний час виділяють більше 4 тис. різних груп флавоноїдів. На основі молекулярної структури їх можна поділити на 4 класи:

а) флавони (епігенін, хризин, кемпферол, лютеолін, мірицитин, рутин, сибелін, кверцетин);

б) флавонони (фізетин, гесперидин, нарігин, таксіфолін);

в) катехіни (катехін, епікатехін, галат епігалакатехіну);

г) антоціани (ціанідин, дельфінідин, мальвідин, пеларгонідин, петунідин) [27].

Найважливішими ефектами флавоноїдів є їхня здатність знешкоджувати вільні радикали. В експериментах in vitro показано, що флавоноїди мають протизапальну, проти алергенну, протипухлинну та противірусну активність [31].

Вони можуть запобігати вільнорадикальному пошкодженню різними шляхами [11]. Одним з них є безпосередня взаємодія з вільним радикалом. При цьому флавоноїд окислюється радикалом з утворенням більш стабільного та менш активного радикалу:

Флавоноїд (ОН) + R* > флавоноїд (О*) + RH, де

R* - вільний радикал;

О* - радикал кисню.

Одні флавоноїди можуть безпосередньо знешкоджувати О2-, тоді як інші можуть знешкоджувати пероксинітрит [28].

Цінною властивістю флавоноїдів є те, що вони створюють умови, які забезпечують різке зменшення ламкості судин при променевих ураженнях організму. Встановлено виражений синергізм флавонових сполук з аскорбіновою кислотою. Крім того, вони гальмують дію адреналіну, зменшують вплив токсичних речовин, виявляють досить стійкий протимікробний ефект. Найпоширеніші з флавонів у рослинному світі –кверцетин та його глікозиди (кемпферол, фізотин, рутин і ін.).

Кверцетин у вільному стані є в хмелі звич. листі чало, квітах і листках підбілу звичайного, корі дуба. Метиловий ефір кверцетину – рамнетин – є у ягодах крушини ламкої і глору каночого.

Останнім часом було доведено, що кверцетин виявляє виражену протибактеріальну дію. Багато суперечливої інформації відомо відносно токсичних та мутагенних властивостей кверцетину [27]. Дунік та Хейлі [31] знайшли, що високі дози кверцетину можуть викликати утворення пухлин в мишей.

Флавоноїди здатні також інгібувати оксигенази, зв’язувати іони металів.

Вітамін Р (біофлавоноїди) – це група речовин, які містять дифеніл пропановий вуглецевий скелет. Особливістю їх будови є наявність подвійного зв’язку, кето- та гідроксигруп у циклах і залишків цукрі [8]. До цієї ж групи належать рутин та катехін (з листків чаю). Рутин являє собою суміш гесперидину та еріодиктіолу, які знаходяться здебільшого в шипшині, винограді, смородині, горобині тощо [9]. Недостатньо ще вивчено механізм дії рутину як антибластичної речовини (in vitro гальмує ріст злоякісних клітин). Дослідники вважають, що ця дія зумовлена ензиматичним впливом гіалуронідази на клітинні елементи. Антиоксидантні властивості біофлавоноїдів полягають у блокуванні каталітичної дії важких металів створенням стабільних комплексів. Основною біологічною властивістю біофлавоноїдів є здатність підтримувати еластичність і стійкість капілярів, зменшувати їх проникність.

Різні флавоноїди характеризуються неоднаковою бактеріостатичною дією. Рутин навіть у великих концентраціях не гальмує продукування токсинів хвороботворними мікроорганізмами, зате кверцетин впливає на грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми. Рамнетин, фізетин гальмують ріст туберкульозних мікобактерій. Бактеріостатична дія біофлавоноїдів залежить від їх хімічної структури і мікроорганізму [9].

Кумаринові сполуки мають спільні ознаки з ароматичними лактонами і