Про суттєву зміну кислотності в процесі росту чайного гриба повідомляє більшість дослідників. Цей показник знижується внаслідок утворення оцтової і глюконової кислот, завдяки яким чайний гриб набуває корисних властивостей [21].

3.3. Визначення концентрації цукру при вирощуванні гриба на екстрактах лікарських рослин.

Про активність мікроорганізмів чайного гриба може свідчити їхня здатність використовувати джерела вуглецю: сахарозу, глюкозу, фруктозу тощо.

Рисунок 8а. Зміна концентрації цукру рослинних екстрактів від часу в процесі росту чайного гриба (гірчак, хвощ, м’ята).

З рис. 8а видно, що при рості гриба на настоях з гірчаку, хвоща та м’яти концентрація цукру швидко знижувалась з 5 до 0,5% при інкубації 17 діб (близько 0,3% за добу). Саме екстракти цих рослин найменше пригнічують ріст мікроорганізмів чайного гриба.

Рисунок 8б. Зміна концентрації цукру рослинних екстрактів від часу в процесі росту чайного гриба (ехінацея, малина, шипшина).

На рис. 8б представлено зміну концентрації цукру настоїв, які сильно пригнічували ріст гриба (ехінацея, малина, шипшина). Бачимо, що концентрація цукру спадала повільніше. Так, на екстрактах з ехінацеї та малини зі швидкістю 0,2% за добу. А при вирощуванні гриба на настої з шипшини в процесі інкубації 17 діб концентрація цукру знизилась лише з 5 до 3%.

Ми знайшли кореляції між вмістом цукру та приростом біомаси гриба. Вони спостерігались в перші 10 днів вирощування чайного гриба. Так, на 5 день коефіцієнт кореляції R= ­ 0,835, на 7 день – R= ­ 0,889, на 10 день - R= ­ 0,915.

Рисунок 9а. Кореляція між масою чайного гриба і концентрацією цукру на 5 день росту.

Рисунок 9б. Кореляція між масою чайного гриба і концентрацією цукру на 7 день росту.

Рисунок 9в. Кореляція між масою чайного гриба і концентрацією цукру на 10 день росту.

В наступний період росту маса гриба і концентрація цукру практично не залежали одна від одної (R= ­ 0,645).

Це може пояснюватись вище зазначеними стратегіями росту гриба, оскільки ріст на деяких екстрактах активується після 10 дня.

Відомо, що в процесі росту чайного гриба сахарозу споживають дріжджі [21]. Вони виділяють інвертазу, яка розщеплює сахарозу на глюкозу та фруктозу. Ці цукри вже можуть виступати джерелом вуглецю як для дріжджів, так і для бактерій.

Отже, ми бачимо, що життєздатність дріжджових клітин є визначальною для функціонування всього гриба.

ВИСНОВКИ

Найкраще чайний гриб росте на екстрактах з гірчаку перцевого, меліси лікарської, хвоща польового, живокосту лікарського та м’яти перцевої.

Найбільш цитотоксичний вплив на мікроорганізми чайного гриба чинять екстракти з липи, ехінацеї, глоду, собачої кропиви та кори дуба.

Ріст чайного гриба на різних настоях відрізняється за динамікою:*

пригнічений ріст по 10 добу і його активація після 10 доби;*

ріст пригнічений на всьому проміжку часу;*

маса гриба зростає на всьому проміжку часу.

4. Швидкість зниження кислотності в процесі росту чайного гриба не залежить від екстракту, який служить живильним середовищем.

5. Життєдіяльність чайного гриба призводить до зменшення концентрації сахарози в настоях лікарських рослин. Існує чітка негативна кореляція між вмістом сахарози та приростом біомаси гриба.

6. Екстракти лікарських рослин впливають в основному на дріжджі, оскільки в процесі росту чайного гриба концентрація сахарози, яку розщеплюють дріжджі, змінюється по-різному на екстрактах, які істотно пригнічують ріст гриба та на екстрактах, на яких він найкраще росте. В свою чергу кислотність, за яку відповідають бактерії, не залежить від виду настою.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Боєчко Ф.Ф. Біологічна хімія. – Київ: Вища школа, 1995. – 535 с.

Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 507 с.

Жогло Ф.А., Попович В.П., Олійник П.В., Шурин Р.М. Вітаміноносні лікарські рослини. – Львів: Світ, 1992. – 153 с.

Кархут В.В. Жива аптека. - Київ: Здоров’я, 1992. – 309 с.

Кучеренко М.Є., Бабенюк Ю.Д. Біохімія: підручник. – Київ: Київський університет, 2002. – 480 с.

Носаль І. Від рослини – до людини. - Київ: Веселка, 1995. - 597 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. - Київ: Здоров’я,1990. – 191 с.

Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – Москва: Медицина, 2002. – 703 с.

Лекарственные растения. – под ред. Н.И. Гриневич. – Москва: Высшая школа, 1991. – 396 с.

Диксон М., Уэбб Э. Ферменты. – Москва: Мир, 1982. – Т. 2. – 515 с.

Свободные радикалы в биологии. – под ред. Эмануэля Н.М. - Москва: Мир, 1979. – 318 с.

Мецлер О. Биохимия в 3 томах. - Москва: Мир,

Надиров Н.К. Токоферолы и их испозьзование в медицыне и сельськом хозяйстве. - Москва: Наука, 1991. – 336 с.

Практикум по биохимии. – под ред. С.Е. Северина и Г.А. Соловьевой. – Издательство Московского университета, 1989. – 507 с.

Большой практикум по микробиологии. – под ред. Г.Л. Селибера. - Москва: Высшая школа, 1962. – 490 с.

Семенова А.Н. Целительный чайный укус. – Санкт-Петербург: Невский проспект, 2002. – 127 с.

Федоров А.А. Жизнь растений в 6 томах. – Москва: Просвещение, 1976. – Т. 2. – под ред. М.В. Горленко. – 479 с.

Вітряк О. П. Удосконалення технології безалкогольних напоїв бродіння з використанням нетрадиційних культур мікроорганізмів: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. техн. наук (5.18.7). – Київ, 2002. - 19 с.

Abu-Amsha Caccetta A.R., Croft K.D., Pudley I.B., Proudfoot J.M., Beilin L.J. Phenolic content of various beverages determines the extent of inhibition of human serum low-density lipoprotein oxidation in vitro: identification and mechanism