ВСТУП
Біологія (від грецьк. "біос" — життя і "логос" — вчен-ня) — наука про життя у всіх його проявах.
Вченим сьогодні ще важко дати чітке визначення по-няттю "життя", проте перелічити і описати основні його ознаки, ті особливості, якими наділені живі організми, та які в сукупності дозволяють відокремити їх від неживої природи, можна. Відомо, що живі організми отримують енергію з навколишнього середовища, тобто живляться, дихають, використовуючи отримані речовини для підтримки своєї надзвичайно високої впорядкованості, вони активно реагують на подразнення, містять усю інформацію, не-обхідну їм для росту, розвитку, виживанння і розмножен-ня, а також пристосовані до того середовища, в якому живуть.
Предметом вивчення біології є всі прояви життя: будова і функції живих істот і їхніх природних угруповань, поширення, походження і розвиток, зв'язки один з одним і неживою при-родою.
Завдання біології — вивчення закономірностей цих про-явів, розкриття сутності життя, систематизація живих істот.
СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ
Сучасна біологія сягає корінням у давнину і бере по-чаток у країнах Середземномор'я (Стародавній Єгипет, Давня Греція). Найвизначнішим біологом давнини був Аристотель. У середньовіччі накопичення біологічних знань
диктувалось переважно інтересами медицини. У добу Відрод-ження (III—IV ст. до н. е.) лікар Гіппократ описує більше 200 лікарських рослин, а філософ Теофраст пише десяти-томну працю "Природна історія рослин", в якій описує 450 рослин і пропонує свою класифікацію їх (початок розвитку науки про рослини — ботаніки). У подальшо-му з'являються оригінальні "травники" — стислі описи ліків.
У Стародавньому Римі вченим Плінієм Старшим, що жив у І ст. н. е., була написана велика праця (37 книг) "Природ-на історія", в якій було описано близько 1000 видів рослин і понад 500 тварин. З введенням анатомування людського тіла блискучих успіхів досягає анатомія людини, що відоб-ражено в класичній праці А. Везалія "Про будову людського тіла" (1543 p.).
Далі йдуть вагомі відкриття, які мали велике значення для подальшого вивчення живої природи. Серед них: вчення Г. Гарвея про кровообіг (1628 p.), плеяда мікроскопів відкри-ває тонку будову рослин (Р. Гук, М. Мальпігі), А. Левенгук вивчає будову й розвиток комах (1673 p.).
У XVIII ст. ґрунтовну "Систему природи" дав К. Лінней, застосувавши бінарну номенклатуру. Вже з другої половини
XVIII ст. і на початку XIX ст. з'являються ідеї окремих вче-них щодо історичного розвитку живої природи: ПІ. Бонне -(1745 р.) і Ж. Б. Ламарк (1809 p.).
У цей період (1802 р.) був запропонований термін "біо-логія" Ж. Б. Ламарком і Р. Г. Тревиранусом незалежно один від одного.
Внаслідок численних досліджень будови рослинних і тваринних організмів під мікроскопом протягом понад 150 років (з другої половини XVII ст. і по першу третину
XIX століття) був накопичений великий матеріал про будову організмів. Виявилось, що як рослинні, так і тва-ринні організми побудовані з клітин, що кожна рослина і тварина починає свій розвиток з однієї клітини, що кожна клітина утворюється внаслідок поділу попередньої. Це основне біологічне узагальнення слід називати клітин-ною теорією. У його утвердженні відіграли певну роль праці французького біолога Дютроше, російського бота-
ніка П. Ф. Горянінова, німецьких вчених Шлейдена і Шванна. Обгрунтована ними (1838 р.) клітинна теорія відіграла важливу роль у розумінні єдності органічного світу і в розвитку нових наук цитології та гістології.
У середині XIX ст. встановлені особливості живлення рослин та його відмінність від живлення тварин, сформу-льований принцип кругообігу речовин у природі. У фізіо-логії тварин значні успіхи досягнуті працями Е. Дюбуа-Реймона, який заклав підвалини електрофізіології, Г. Гельмгольца і К. Людвіга про методи вивчення нервово-м'язової системи та органів чуття, І. М. Сеченова, який заклав основи розуміння вищої нервової діяльності, Л. Пастера, який спростував можливість самозародження організмів. С. М.Виноградський виявив бактерії (хемосин-тез), Д. Й. Івановський відкрив віруси.
Величезним відкриттям XIX ст. було еволюційне вчення Ч. Дарвіна, яке він виклав у праці "Походження видів...." (1859 р.), в якому він розкрив механізм еволюційного процесу шляхом природного добору. Утвердження в біології дарвініз-му сприяло розробці ряду нових напрямків у науці: порів-няльної анатомії, ембріології, палеонтології, в утвердженні яких важливу роль відіграли праці вчених: О. О. і В. О. Кова-левських, 1.1. Мечникова, КТегенбауера.
Сприятливий ґрунт для свого розвитку в Росії дарвінізм знайшов завдяки видатній ролі К. А. Тимірязєва. Працюючи в галузі фізіології рослин, К. А. Тимірязєв відкрив фотосин-тез, який має величезне значення для всього органічного світу на Землі.
У кінці XIX ст. починає розвиватися нова наука — генетика. В її основу покладені закономірності спадковості, виявлені Г. Менделем при схрещуванні різних сортів горо-ху, а також мутаційна теорія X. Де Фріза (1865 р.) Народження генетики слід відносити до 1900 p., коли Де Фріз і Е. Чермак повторно відкрили закони Г. Менделя. Була сформульована хромосомна теорія спадковості, за-проваджені поняття "ген", "генотип", "фенотип" В. Йо-гансеном (1909 p.). Хімічна природа генів, установлення структури ДНК призвели до розкриття генетичного коду і надали різкий поштовх розвитку молекулярної біології
(комплексу напрямків, об'єднаних поняттям фізико-хімічної біології), а пізніше — генетичної інженерії та біотехно-логії.
У галузі фізіології тварин І. П. Павловим розроблено вчення про умовні рефлекси та вищу нервову діяльність. Розви-вається нова наука нейрофізіологія. Суттєвого розвитку на-була еволюційна теорія. У 20—30 pp. XX ст. була виявлена роль в еволюції мутаційного процесу, коливань чисельності й ізоляції при спрямованій дії добору. Теорія еволюції по-повнилась вченнями про фактори еволюції (С. С. Четвери-ков, С. Райт, Дж. Хакслі, 1.1. Шмальгаузен), про мікроево-люцію та макроеволюцію.
Найвагомішими досягненнями