Із середини XX ст. успіхи екології, а також проблеми охорони природи, що стають дедалі серйознішими, призве-ли до "екологізації" багатьох біологічних наук, сприяли зат-вердженню сучасного системного підходу до розвитку по-пуляційної біології.

Таким чином, історичний шлях розвитку біології призвів до формування системи біологічних наук.

Внаслідок цього виникла біологія — багатогранна наука, яка містить в собі різноманітні напрямки і галузі знань, що відображено на схемі 1. (стор. 11)

Біологічну науку по праву називають царицею наук, ос-кільки вона є фундаментом для розвитку інших галузей знань, особливо медицини і сільського господарства. До її складу входить ряд самостійних наук.

Схарактеризуємо деякі з них.

Систематика (від грецьк. слова "систематикос" — складений) розподіляє різноманітні види рослин і тварин до окремих груп з урахуванням їх споріднених ознак і поход-ження. Систематика проводить ніби інвентаризацію (ураху-вання) маси найрізноманітніших видів, класифікує їх, упо-рядковує в єдину систему.

Морфологія (від грецьк. "морфос" — форма і "логос" — вчення) вивчає закономірності зовнішньої бу-дови живих організмів.

Анатомія (від грецьк. слова "анатемиейн" — розріза-ти) вивчає внутрішню будову організмів.

Цитологія (від грецьк. "китос" — клітина) вивчає будову і життєдіяльність клітин.

Ембріологія (від грецьк. "ембріон" — зародок) вивчає розвиток зародка, а також розвиток органів роз-множення.

Фізіологія (від грецьк. "фізіс" — природа) вивчає життєві процеси, що відбуваються в живих організмах (ріст і розвиток, живлення, дихання, розмноження та ін.).

Біохімія вивчає хімічні процеси, які відбуваються в організмах.

Генетика (від грецьк. "генезис" — походження) вивчає спадковість і мінливість організмів.

Екологія (від грецьк. "ойкос" — будинок, житло, місце проживання) вивчає взаємозв'язки і взаємозалежність організмів і умов середовища, в якому вони мешкають.

Географія (від грецьк. "геос" — земля) вивчає закономірності розповсюдження живих організмів на нашій Землі.

Усі ці й ряд інших наук являють собою окремі галузі в біологічній науці, що самостійно існують і розробляють цілий ряд проблем, вирішення котрих дозволяє відкривати за-гальні закони розвитку живої природи.

Широке проникнення математики до розділів біології викликало до життя математичну біологію, біометрію, біоніку.

У цілому для біології сьогодні характерно взаємопро-никнення ідей і методів різних біологічних наук, а також інших наук — хімії, фізики, математики. У XX ст. виникли нові біологічні дисципліни і напрямки на межі суміжних наук, а також у зв'язку з практичними потребами (радіобі-ологія, космічна біологія, фізіологія праці, соцбіологія, ва-леологія та ін.).

У розвиток окремих напрямків біологічної науки пев-ний внесок зроблено вітчизняними вченими біологами,

такими як М. М. Амосов (фізіологія серця, хірургічне лікування легеневих і серцевих захворювань, проблеми біологічної і медичної кібернетики, моделювання основних психічних функцій мозку та ін.); А. А. Богомолець (патоло-гічна фізіологія, ендокринологія, онкологія, проблеми дов-голіття та ін.); М. І. Вавилов (генетика і селекція, встано-вив центри походження, сформулював закон гомологічних рядів); М. Ф. Гамалія (загальна патологія, імунологія, ство-рив протихолерну і противіспову вакцини, розробив са-нітарно-гігієнічні засоби боротьби з чумою, холерою, ти-фом та ін. захворюваннями); І. І. Мечников (відкрив явище фагоцитозу, за що був удостоєний Нобелівської премії, працював по проблемах імунітету, довголіття, захисту рослин, вивчення інфекційних захворювань); О. В. Пал-ладін (засновник Інституту біохімії в Києві АН України, вивчав особливості обміну речовин); К. М. Ситник (мо-лекулярна біологія, цитофізіологія, біохімія і екологія); М. Г. Холодний (займався питаннями фізіології рослин); І. І. Шмальгаузен (еволюційна морфологія і зоологія, вив-чав закономірності росту, філогенії тварин).

ПРО НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В БІОЛОГІЇ

Дослідження живого світу завжди було одним із важ-ливих аспектів діяльності людини. Спочатку від цього залежало її життя. Людству необхідно було знати, які з мільйонів живих організмів, що населяють Землю, можна було вживати як їжу, для виготовлення одягу, для влаш-тування житла або як ліки, а які отруйні, небезпечні для людини.

Лише пізніше людина могла дозволити собі вивчати живу природу з пізнавальними цілями, робити відкриття, створювати теорії, закони розвитку, тобто проводити наукові дослідження з метою керувати ними на користь людства.

Наукові дослідження, як правило, починають із спо-стережень над тим, що відбувається в природі, після чого

ослідники аналізують і узагальнюють зроблені спостере-ження, формулюють гіпотези (припущення), за допомо-гою яких можна було б пояснити зроблені спостереження. Наступний крок полягає в тому, щоб перевірити гіпотезу за допомогою експерименту. Науковий експеримент пови-нен неодмінно супроводжуватися контрольним експери-ментом (дослід — контроль), який відрізнявся б від основ-ного експерименту одним фактором. За допомогою експе-рименту гіпотезу можна довести або спростувати.

Гіпотеза, підтверджена численними і різноманітними да-ними, отриманими в результаті повторно відтворюваних ек-спериментів, розглядається як науково встановлений факт, вважається теорією.

Таким чином, науковий метод — це сукупність розумних і логічних способів пізнання природи, яким користуються біологи усього світу з метою зрозуміти світ живої природи всієї планети.

Засвоїти основи наукових досліджень можна в іііколі і на уроках біології, у наукових гуртках, на заняттях фа-культативів або навчаючись у класі з поглибленим вивчен-ням біології.