Дещо з історії акул.

Майже в усіх морях та океанах нашої планети водяться страхітливі ри-

би – акули. Це найдавніші риби на Землі. З`явилися вони 400 мільйонів років тому, навіть раніше за динозаврів. Тепер їх налічується понад 350 видів, але й досі не всі акули відомі науці. Кісток у акул немає зовсім. Їхній скелет складається усуціль із хрящів, а шкіра багатьох акул вкривається шипами. Жителі деяких островів використовують акулячу шкіру як шліфувальний матеріал для полірування дерева.

Акула – риба ненажерлива й хижа. Моряки кажуть: „Що вовк на землі, то акула в морі”. Акули цілою зграєю пливуть за кораблями, очікуючи, чи не впаде за борт людина, а якщо такого не стається, то залюбки поглинає усе, що викидають люди. Вони ковтають усе поспіль, навіть порожні пляшки, консервні бляшанки та всілякий мотлох. У шлунку однієї виловленої акули якось знайшли авіаційну бомбу.

Щоб ухопити свою здобич, акула має повернутись на спину, бо її паща міститься в нижній частині голови. Зуби в акули великі, зазублені по краях і дуже гострі. Вони розташовані в п`ять, а у деяких видів і в сім рядів. Якщо акула, розгризаючи щось тверде, зламає собі зуба, замість нього у неї виростає новий. Ще раз зламає, знову виростає, і так шість разів упродовж життя.

Акула плаває океаном не сама. Вона має постійного й вірного супутника – рибу-лоцмана. Цю рибу, куди меншу за акулу, назвали так тому, що вона вказує хижакові дорогу. Адже акули не добачають, а риба –лоцман не тільки допомагає їй знайти їжу, але й попереджує про небезпеку. Та помічає занепокоєння лоцмана і повертає назад.

Серед моряків побутує багато різних легенд про хижість акули. Розповідають, наприклад, що вони нападають на китів. Якось на молодого кита накинулась ціла зграя акул. Вони оточили його зусібіч і рвали на шматки, а бідолашному незграбному китові ніяк не вдавалось їх спекатись. У цей час неподалік пропливав корабель. Моряки бачили, як акули вистрибували з води й нападали на кита зверху. Розгублений кит сховався під днищем корабля і довго так плив, доки акули від нього не відчепилися.

Люди взагалі дуже бояться акул, але, ясна річ, не всі вони такі страшні й небезпечні. На людей нападають лише блакитна, тигрова, акула-молот, акула-меч і біла акула. Жителі узбереж трьох

океанів – Атлантичного, Індійського і Тихого вважають за найнебезпечнішу, найлютішу, найсильнішу і найбільшу з усіх білу акулу.

Її називають „біла смерть”. За своїми розмірами вона посідає третє місце в 7 – 8 метрів, іноді до 12. Уявіть собі, якби її поставити на хвоста, то вона дістала б кінчиком носа до четвертого поверху.

Анатомія акули.

Акула – це складна система нервових сигналів, кожний з яких з досконалістю синхронізується з іншими. Крім того, обтічна форма тіла і потужні м`язи роблять акулу обдарованим плавцем і грізним супротивником.

Зір.

Акули мають пару дивних очей. Декому вони здаються холодними і загрозливими, тоді як інші рахують їх тьмяними запавшими не виразними.

При тьмяному освітлені зір акули разів в десять чутливіший від зору людини, що дозволяє їй замітити жертву та іншу акулу.

Сітківка чи світлочутливий шар клітин на задній стінці очей акули, складається з так званих паличок які чутливі до сприйняття руху і контрасту між світлом та темнотою. Вони не дають можливості розрізняти кольори та не дозволяють з точністю оприділяти форму предмету. Очі акули здатні добре побачити предмет або тварину яка рухається.

Слух.

Акули не відтворюють ні яких звуків, але вони користуються ними для

виявлення здобичі. Низькочастотні коливання, відтворювані руханням в воді тварини, яка заманює хижака. Експерименти показують, що в діапазоні від 25 до 50 герц, якщо людина рухає ногами акулу можна легко привабити.

Зуби.

Зуби акули являються самим страшною її зброєю, хоча деякі види акул не мають ніяких зубів, наприклад, гігантська акула.

У крупних мисливців, таких як велика біла та тигрова акула, зуби великі, трикутові з зазубреними краями, які підсилюють цупкість та силу.

Шкіра.

Шкіра акули не дотик груба. Така грубість і жорсткість шкіри обумовлена тим, що вона покрита тисячами маленьких зубоподібних візерунків. Вони представляють собою шкіряні зуби, чим принципово відрізняються від гладкої, плоскою луски кісткових риб.

Розмноження.

Самці і самки одного вида виглядять майже однаково, єдиною зовнішньою відмностею являється наявність на черевці самця два придатка, які називаються птеригоподиями, котрі представляють собою видозмінені плавники. Вони використовуються для введення молок чи сперми, всередину самки.

У більшості риб оплодотворне ікри – хаотичний процес, що відбувається в воді як ікра і сперма викидається самкою та самцем, зачасту в процесі масового ікрометання.

Деякі з видів акул.

Акула гігантська (Cetorhinus maximus)належить до родини Гігантські акули. З Льодовитого і Атлантичного океанів заходить у Північне море, досягає 12 – 15 м. у довжину. Колір має чорний, злегка синюватий. За словами деяких спостерігачів і відгуками рибалок, ця акула не така хижа і люта, як більшість її родичів: гігантську акулу можна швидше назвати ледачою, байдужою і нешкідливою. Полювання на неї дуже небезпечне та стомливе; рибалки іноді щоб здолати її, витрачають цілу добу. Будучи пораненою, вона так сильно б`є хвостом, що може розбити великий рибальський човен.

Акула-молот звичайна (Sphyrna zygaena)трапляється тільки в теплих морях, але в струмені Гольфстріму заходить і далеко на північ;