Калина

Калина звичайна представляє собою гіллястий чи чагарник невелике деревцо із сіруватою корою стовбурів і галузей, часто покритої тріщинами. Трьох- п'ят-лопатеві листи з великими зубцями розташовані на галузях супротивно один одному. Зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені. Білі квітки зібрані на верхівках галузей у плоскі зонтиковидные суцвіття з 6—8 променями Суцвіття досить великі, шириною 5—10 сантиметрів, і дуже декоративні. Крайові квітки в суцвітті мають білий колесовидный віночок і звичайно марні; квітки, розташовані у внутрішній частині суцвіття, обоеполые, білі чи розоватые, мають колокольчатую форму. Саме вони і дають плоди — яскраво-червоні, соковиті кістянки кулястої форми 8—10 міліметрів у діаметрі.

Цвіте калина в травні — червні, плодоносить у серпні — вересні.

А по долинах рік вона зустрічається й у лісостепу. Вогкуваті узлісся лісу, галявини, вирубки, берега рік, озер і болот-улюблена Її місця обитания цієї рослини

Крислаті широколиственные кущі калини часто можна зустріти в садах і городах. А один з її видів, відомий садівникам за назвою «буль-де-неж», чи «сніжна куля», відноситься до числа кращих декоративних чагарникових порід.

Плоди калини досить гіркі на смак, але, будучи замороженими, утрачають значну частину гіркоти і стають ласим видобутком птахів Особливо гарні пироги і пиріжки з калиною і томлена в духовці калинова каша з медом. Ягоди калини — дієтичний продукт, вони містять вітамін З, цукри, органічні кислоти, дубильні й інші корисні речовини. Установлено, що плоди калини стимулюють діяльність серця і збільшують діурез.

Однак у медичній практиці застосовується головним чином кора, що має складний хімічний склад. Вона містить смоли, дубильні речовини, органічні кислоти, гликозид вибурнин і інші речовини. Вибурнин має здатність підсилювати тонус мускулатури матки і робить також судинозвужувальна дія.

Препарати кори калини звичайної застосовують як кровоспинний засіб у післяпологовий період, а також при маткових кровотечах. А ягоди використовують як общеукрепля-ющее і легеня сечогінний засіб.

Кору калини заготовлюють рано навесні (у квітні-травні) у період сокодви-жения з бічних галузей. Для цього галузі зрізують і на корі роблять кільцеві надрізи через 20—25 сантиметрів. Кільцеві надрізи з'єднують подовжніми, після чого кора легко знімається. Зняті шматки кори розкладають у тіні в один шар так, щоб вони не попадали один в іншій.

Плоди калини збирають у період повної зрілості в суху погоду, зрізуючи кисті разом із плодоніжками. Сушити їх можна на повітрі під навісом, на горищах, балконах, підвішуючи зв'язування кистей, а також у духовці при температурі не більш 60—80 градусів.

У медичній практиці використовують відвар кори калини, а випуска також медичною промисловістю рідкий екстракт кори. Для готування відвару одну столову ложку ви сушеної і здрібненої кори заливають склянкою окропу і кип'ятять 30 хвилин і відразу проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3—4 рази в день.

З ягід готують настій. Для цього сухі ягоди калини розтирають у ступці й одну їдальню ложку сировини заливають склянкою кипятку. Наполягають 4 години. Коштуй випивають по призначенню лікаря протягом дня.

Тисячолистик

Уздовж доріг, по сухих лугах і узліссям лісу майже по всій території нашої країни можна зустріти деревій звичайний. Це багаторічна трав'яниста рослина з довгим повзучим кореневищем, від якого відходять прямі стебла з розетками прикореневих листів. Стебло на вершині несе суцвіття-щиток із дрібними квітковими кошиками. Кожна складається з 5—7 крайових квіток з білими чи рожевими язичками і декількох серединних трубчастих квіток. Уздовж стебла розташовуються ланцетоподібні листи довжиною 3—15 і шириною 0,5—3 сантиметри. Пластинки листів багаторазово розсічені на мэлкие вузькі часточки, отчого і відбулася назва рослина-деревій. Плоди — плоскі довгасті сім'янки сірого кольору.

Рослина цвіте з червня по жовтень.

У його листах виявлений вітамін ДО, що володіє кровоспинними властивостями, органічні кислоти (мурашина, изовалериановая, оцтова), ефірне олія, до складу якого входять азулен, що робить протизапальну дію, гірке речовину ахиллеин і ряд інших речовин.

Історія лікарського застосування деревію іде в глибину століть. Рослина згадується в міфах Древньої Греції. Як ранозаживляющее засіб деревій високо цінувався в античному світі. Здавна лікарські властивості деревію були відомі верб У літописі є згадування про те, що настоєм трави був вилікуваний від виснажливих носових кровотеч онук князя Дмитра Донського.

Деревій, чи, як його ще називають, деревей, відноситься до числа популярнейших лікарських засобів народної медицини. Його настоями лікували дизентерію й інші шлунково-кишкові захворювання. Траву з успіхом використовували для зупинки внутрішніх кровотеч.

Для медичних цілей використовують надземну частину рослини, зібрану в період цвітіння. При заготівлі сировини ножем зрізують верхівки цветоносных стебел довжиною близько 15 сантиметрів. Неприпустимо виривати рослини з коренем, тому що це приводить до знищення заростей.

Сировину сушать у тіні на чи повітрі в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи шаром у 5—7 сантиметрів і періодично перемішуючи.

Для готування відвару дві їдальні ложки висушеної і здрібненої трави заливають склянкою холодної води, кип'ятять 15 хвилин, потім наполягають 45 хвилин, проціджують. Приймають по призначенню лікаря по одній столовій ложці відвару 3—4 рази в день після їжі.

Усередину лікарі рекомендують відвар деревію при носових, легеневих і маткових кровотечах, при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракт-коліть, гастриті, виразковій хворобі. Призначається він и як засіб, що поліпшує апетит.

Зовнішньо теплий настій трави деревію застосовують для лікування раней, полоскання рота при стоматиті і запаленні ясен. Готують його так: дві їдальні ложки здрібненої висушеної трави заливають 0,5 літра окропу і наполягають протягом години.

Лепеха звичайна

Лепеха звичайний, чи болотний, представляє собою багаторічна трав'яниста