Безчерепні – різностатеві тварини. Статеві залози росташовані по боках навколозябрової порожнини. Заплідненя зовнішнє. Статеві продукти виділяються відразу після заходу сонця. Така синхронність забезпечує можливість запліднення яйцеклітин поза материнсьим організмом. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка, яка за допомогою війочок плаває у воді. Подальший розвиток. А саме формування нервової трубки, хорди, мязів відбувається так, як у хребетних.

Надклас риби – pisces

Риби – найчисленіша група хордових. Їх налічується близько 21 тис.

Риби – група хребетних, що у процесі еволюції сформувалася у водному середовищі, з чим повязана будова цих тварин. Тіло риб двобічносиметричне, різноманітної форми, проте здебільшого воно обтічне: загострена голова плавно переходить у тулуб, який закінчується звуженим хвостом. Тіло вкрите лускою, яка виконує захисну функцію. Луска збільшується у розмірах разом з ростом риби. Оскільки ріст протягом року нерівномірний, на лусці утворюються концентричні кільця, за якими можна визнічити вік риби. Пігмент гуанін, що міститься у лусці, надає рибам сріблястого блиску. В епідермісі шкіри є численні слизові залози. Вони виділяють слиз, який зменшує тертя тіла риби об воду, а також захищає її від збудників бактеріальних і грибних пород. У риб є парні (грудні та черевні) і непарні (спинний, хвостовий та підхвостовий плавці).

Скелет у риб буває хрящовим, кістковим або кістково-хрящовим. В окремих груп риб протягом усього життя зберігається хорда; у більшості є тільки її залишки між хребцями. Скелет складається із черепа, хребта, скелета кінцівок (плавців) та їхніх поясів. У вісцеральному відділі розвинені щелепи, що забезпечують можливість захоплення і отримування здобичі.

Нервова система риб досконаліша, ніж у круглоротих, проте має ряд примітивних ознак: головний мозок невеликий (наприклад, у щуки становить 1/1300 маси тіла), півкулі не розвинені. У проміжному мозку знаходяться залози внутрішньої секреції – епіфіз та гіпофіз. Середній мозок розвинений порівняно добре: на його поверхні виступають два зорові горби, з якими звязані зорові нерви. Розвиток мозочку залежить від ступеня рухливості риб. У рузних відділах мозку розташовані центри: нюху – у передньому, зору – у середньому, слуху і дотику – у довгастому, координації рухів – мозочку. Від головного мозку відходить 10 пар головних нервів, від спинного – велика кількість спинно-мозкових.

Органи чуттів у риб пристосовані до сприймання подразнень у водному середовищі. В орієнтації і спілкуванні риб важливу роль відіграє хімічне чуття (нюх, смак). Орган нюху має вигляд парних мішків, вистелений чутливим епітелієм, що закінчуються сліпо; на зовні вони відкриваються ніздрями. За допомогою нюху риби розшукують їжу, розпізнають особин свого та інших видів, що, в свою чергу, дає змогу триматися в зграї, знаходити особин протилежної статі, уникати ворогів ти інше. Як показали експерименти, за допомогою органів нюху прохідні риби під час нерестових міграцій знаходять шлях у ті річки, де вони самі виклюнилися із ікри. Очі розташовані по боках голови, рухомих повік немає. Кришталик кулястий, не змінює форми і майже торкається плоскої рогівки. Тому риби короткозорі (чітко розрізняють предмети, їх колір, форму в межах 1-1,5м.). Зір переважно монокулярний (розглядають предмет одним оком).

Органи дотику розкидані по всьому тілі, численні вони на губах, вусиках та променях правців.

Орган слуху і рівноваги представлений лише внутрішнім вухом, що міститься у слуховій капсулі. Власне органом слуху є лише нижній мішечок. Напівколові канали виконують функцію органів рівноваги: у їхній ендолімфі містяться дрібні камінці – отоліти, які тиснуть на чутливий епітелій при зміні положення тіла. Риби сприймають звуки від 16 до 12000 Гц. Доведено, що риби відтворюють різноманітні звуки які нагадують удари барабана, каркання, рохкання, свист, гарчання та інші. Джерелом звуків здебільшого є плавальний міхур. Так, у риб виявленні сигнали небезпеки, агресивні, кормові, повязані з розмноженням, та інші.

У більшості риб є своєрідний орган – бічна лінія – для сприймання руху і тиску води.

Плавальний міхур, характерний для більшості риб, виповнений газами (киснем, азотом, вуглекислим газом) і утворюється в ембріона як виріст глотки. Він заповнюється газами завдяки заковтуванню рибою атмосферного повітря.

Плавальний міхур – важливий гідростатичний орган. Коли він розширюється, щільність риби зменшується, і навпаки. Це сприяє підніманню риби у верхні шари або її занурювання.

Плавального міхура немає у багатьох придонних риб, а також риб, що здійснюють швидкі вертикальні міграції. Останні підтримують свою плавучість за рахунок значних мускульних зусиль.

Органи травлення у риб розпочинаються ротом, озброєним щелепами, у більшості риб із зубами. Протягом усього життя у риб іде нерегулярна зміна зубів: нові зуби виростають у проміжках між стирими. Короткий стравохід веде у шлунок, який добре диференційований у хижих риб. На межі між шлунком і кишками у багатьох риб утворюються пілоричні відростки, що збільшує всмоктувальну поверхню кишок. Добре розвинені печінка із жовчним міхуром і підшлункова залоза. Слинних залоз немає.

Органи виділення – тулубні нирки, що тягнуться вздовж хребта. Сеча виводиться сечоводами (вольфовими каналами), які, зєднюючись на кінці відкриваються або в клоаку, або в сечовий міхур, чи на зовні.

Органи дихання риб – зябра. У кісткових риб зябра представлені зябровими дужками, на зовнішньому боці яких знаходяться зяброві пелюстки, пронизані сіткою кровоносних судин. При вдиху зяброві кришки піднімаються, тиск у навколозябровій порожнині зменшується, і води крізь ротовий отвір надходить у зяброву порожнину, омиваючи пелюстки, де і здійснюється газообмін. При видиху зяброві кришки опускаються і виштовхують воду, насичену вуглекислим газом, у навколишнє середовище. Частково кисень надходить і крізь шкіру.

Кровоносна система риб подібна до