За нормальних умов утримання, молодняк російської рисистої породи досить швидко розвивається і виказує високу скоростиглість. До 3 років він досягає зросту 158 162 см і живої ваги 450 460 кг.

Коні російської рисистої породи мають такі середні виміри: висота в холці 160, довжина тулуба 162, обхват грудей 182, обхват п'ясті 20,2 (жеребці); 159 161 183 19,8 (кобили). За вимірами російський рисак трохи поступається орловцю, але перевищує американську породу.

Рисисті коні відрізняються від інших порід здатністю довгий час рухатися жвавою летючою риссю. Жвавість російських рисаків (рекорд по породі 1 хв. 56,9 сек) перевищує орловських (1 хв. 58,4 сек) і поступається американським (1 хв. 49,2 сек). На іподром коні поступають у 2 2,5 роки після попереднього відбору, тому досліджуваний об'єкт російські рисаки Київського іподрому представлені кращими екземплярами даної породи (переважна кількість належить до класу "еліта"), що позитивно відображатиметься на об'єктивності результатів дослідження.

Статистична обробка величин (методика Рокицького).

Середнє арифметичне виступає узагальнюючою величиною, що вбирає в себе всі особливості даної варіації. Знаходження середнього це заміна індивідуальних варіюючих значень ознак окремих членів сукупності деякою середньою величиною, при збереженні основних властивостей усіх членів сукупності. Середнє значення для довжини елементів передньої і задньої кінцівок коня обчислюється за загальновідомою формулою:

хі

Х ср =

n

Для визначення ступеня точності середнього, обраховують умовний показник точності (SХср), який називають ймовірною помилкою середнього, за формулою:

Sхср =

n

Середнє квадратичне відхилення це квадратний корінь з суми квадратів відхилень окремих значень варіант від середнього, що поділена на загальну кількість варіант:

= (хі хср)2

n 1

Коефіцієнт варіації (сv) вказує, який процент від середнього становить середнє квадратичне відхилення

с = 100

хср

Зміст кореляції полягає у спряженості варіації ознак. Мірилом щільності кореляційного зв'язку двох ознак виступає коефіцієнт кореляції:

(хі хср) (yі yср )

r = (хі хср)2 (хі хср)2

Матеріали і методика. Збирання матеріалу проводилося на конях Київського іподрому в 1998 році. Були взяті проміри кінцівок 21 коня 3-7 років (18 жеребців і 3 кобили). Для дослідження величини золотого вурфу Пєтухов пропонує таку формулу:

W = (АС) (ВД)

(ВС) (АД), де

А, Д координати дистального і проксимального кінців кінцівок;

В, С координати промежп'ястного і ліктьового суглобів

[АС], [ВД], [ВС], [АД] відрізки;

[AC], [BД], [ВС], [AД] довжина цих відрізків.

Відповідно ці точки представлені на передніх і задніх кінцівках на рис. 1а і 1б. Для підстановки в формулу Пєтухова необхідні значення АС, ВД, ВС і АД згідно з рис. 1а і 1б: АС = СВ + ВА; ВД = ДС + СВ; АД = АС + ДС.

Рис. 1 Схематичне зображення а) передніх кінцівок; б) задніх кінцівок коня

Для того, щоб визначити зазначені точки на живому коні була застосована методика І.А. Спірюкава. Для вимірювання використовувалася мірна стрічка. Вимірювання проводилося по лівому боку коня власноручно, оскільки дана методика вимагає, щоб виміри знімала виключно одна людина з метою зменшення похибки отриманих результатів. Були зняті такі проміри: P1 довжина плеча, P2 довжина передпліччя, P3 довжина п'ясті, Z1 довжина стегна, Z2 довжина гомілки, Z3 довжина плески.

Передні кінцівки складаються з плеча, передпліччя і третьої ланки, яка поділяється на зап'ястя, п'ясть і палець. Відстань ДС на рис. 1а відповідає довжині плеча. Основою плеча виступає плечова кістка. Її характерною ознакою є наявність головки на верхньому кінці (рис. 2 10), яка поєднується з суглобною западиною лопатки. Навколо головки з боків є рельєфно виступаючі бугорки зовнішній великий (рис. 2 11) і внутрішній. На кожному кінці на задній поверхні є ліктьова ямка (рис. 2 13), куди заходить в період розгинання ліктьового суглоба гачкоподібний відросток ліктьової кістки. Місце з'єднання лопатки і плечової кістки називають плечовим суглобом. Місцезнаходження плечового суглоба легко визначити, промацавши крізь шкіру зовнішній бугорок плечової кістки. Так визначається місцезнаходження точки Д.

Друга ланкака передньої кінцівки передпліччя. Верхньою межою передплічя вистуапє кінець плеча, що направлений до землі, а нижньою верхній кінець третьої ланки. Передпліччя складається з променевої (рис. 2 В) і ліктьової (рис. 2 Г) кісток. Ліктьова представлена лише у вигляді верхнього кінця, що міцно зрісся з променевою кісткою і називається ліктьовим відростком (рис. 2 15). Вершина відростка має потовщення, яке зветься ліктьовим бугорком. Опорною кісткою передпліччя виступає променева кістка. Її верхній кінець, сполучаючись з нижнім кінцем плечової кістки, бере участь в утворенні ліктьового суглоба. Місцезнаходження ліктьового суглоба визначають на тварині за допомогою ліктьового бугорка, що рельєфно виділяється під шкірою. Суглоб лежить на 5-6 см нижче цього бугорка і відсунутий трохи вперед. Так визначається місцезнаходження

точки С.

Верхньою межою третьої ланки виступає межа нижнього контуру передпліччя. Як вже зазначалося, воно поділяється на зап'ястя, п'ясть і палець. Зап'ястя складається з двох рядів коротких кінцівок (рис. 2). Ззаду приєднана особлива сизамовидна кістка-додаткова, промацавши яку знаходимо розташування точки В і вимірюємо величину СВ.

З існувавших колись п'яти окремих кісток п'ясті залишилась добре розвинутою лише одна третя п'ястна кістка. Власне саме розміри п'ястної кістки і становлять величину ВА. Збоку від неї знаходяться недостатньо розвинуті друга і четверта п'ястні кістки, які часто називають грифельними. Трохи нижче від сезамовидної кістки знаходиться початок грифельної кістки, місцезнаходження якої є точкою В для вимірювання відрізку ВА. Також є дві сезамовидні кістки в області нижнього кінця п'ястної кістки (рис. 2 22) і одна сезамовидна човникова кістка в області нижнього кінця вінцевої кістки,