Сосна кедрова європейська росте повільно, вибаглива до вологості повітря і грунту. Світлолюбива, морозостійка, довговічна. Деревина цінна, ядрова, смолиста, легка і м’яка. Ціниться в лісовому господарстві і в декоративних посадках. Підлягає абсолютній охороні. Розмножується насінням.

Ялиця біла - Picea A. Dietr

Вічнозелене дерево з конусоподібною кроною. Прямий стовбур покритий в молодому віці тонкою корою, пізніше пластинчатою. Хвоя колюча, одинична, пласка знизу; однодомна роздільностатева рослина; чоловічі колосочки виступають із пазух минулорічної хвої, жіночі шишечки – маленькі, червоно-фіолетового кольору.

Шишки. Стоячі, розсипаються при дозріванні. Насінні луски великі, покривні – ледь помітні. Основні біоекологічні особливості ялиці: тіневитривалість, повільний ріст в молодому віці, вибагливість до вологості повітря і грунту. Розмножується насінням.

Смерека (ялина) європейська – Picea abies () Karsten (P. excelsa link)

Дерево висотою 30-50 м і діаметром до 2 м. Крона широкопірамідальної форми, стовбури циліндричні, колонновидні. Кора тонка луската, червоно-бура. Молоді пагони і гілки зеленувато-коричневі.

Хвоя. Чотиригранна, гостра довжиною до 2,5 см, блискуча, колюча, темно-зелена, розміщена майже спірально.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – червонуваті (або жовті) сережки; жіночі – пурпурово-червоні (або зелені) шишечки. Розпускаються в травні.

Плоди. Циліндричні шишки, звисаючі, коричневі, довжиною до 10-15 см і діаметром 3-4 см. Шишкові луски майже ромбічні (продовгувато-яйцевидні), мілкозубчаті, блискучі. Покривні луски не розвинені. Насіння коричневе. Смерека європейська вибаглива до родючості і вологості грунту. Цінна лісоутворююча порода.

Модрина європейська – Larix deciduas Mill (europa DC)

Дерево висотою 35-50 м. Крона ажурна, неправильної форми. Гілки з подовженими і вкороченими пагонами. Стовбур добре сформований, циліндричний, покритий в старшому віці товстою сіро-коричневою, лускато-трісчинистою корою. Коренева система сильна із стрижневим коренем.

Хвоя. Довжиною 1,5-3 см, на вкорочених пагонах в пучках по 30-60 штук, на подовженнях – одинична, розміщена спірально, м’яка, світлозелена, восени золотисто-жовта, на зиму опадаюча.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – продовгувато-кулевидні жовтуваті колосочки з багаточисленними тичинками (пилок без повітряних мішків); жіночі – червонувато-пурпурові шишечки, які складаються з насінних і покривних лусок. Розпускаються ранньою весною.

Плоди. Маленькі шишечки яйцевидні, коричневі, довжиною 2,5-4 см і діаметром біля 2 см, дозрівають восени першого року. Шишкові луски щільно прилягають. Насіння маленьке, світлосіре, трикутне із прирослим крилом.

Модрина європейська – швидкоростуча порода, вибаглива до вологості повітря і грунту; засуху не витримує. Добре росте на свіжих і вологих, відносно родючих грунтах; вітростійка. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Кипарисові – Cupressaceae F. Heger

Яловець звичайний – Juniperus communis

Вічнозелене деревце або кущ. Крона мінливої форми – від кулевидної до колонновидної. Кора у дорослих на стовбурах і гілках сіро-коричнева, відшаровується пластинками; ребристі, коричневі пагони.

Хвоя. Колюча, голковидна, голобувато-зелена, зверху з білою полоскою, майже плоска.

Стробіли. Чоловічі – маленькі кулевидні колосочки; жіночі – світло-зелені маленькі шишечки, розміщені в пазухах хвої на вкорочених пагонах. Розпускаються в травні.

Плоди. Шишкоподібні діаметром 5-9 мм, темносині або майже чорні із сіруватим нальотом, смолисті з характерним запахом, на верху з пупком. В шишкоягоді, як правило, но 3 насінини, дозрівають восени другого або третього року.

Ялівець звичайний росте повільно, не вибагливий до родючості грунту. Розмножується насінням.

Туя західна (“дерево життя”) – thyja occidentalis

Вічнозелене деревце висотою 10-15 м, іноді великий кущ з пірамідальною кроною, покритий сіро-коричневою, мілкотріщинистою корою.

Хвоя. Луската, зверху темно-зелена, знизу більш світліша (без білого нальоту). Крайні луски яйцевидні, серединні – трикутні, довжиною біля 4 мм і шириною 2 мм з випуклою залозкою на спинці. Взимку хвоя буро-зеленого корьору.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – маленькі, кулевидні, сидячі в пазухах хвої колосочки; жіночі – маленькі шишечки з 3-5 парами лусок. Розпускаються в травні.

Плоди. Продовгувато-яйцевидні шишечки, довжиною до 1,5 см, які складаються із шкірястих коричневих лусок, дозрівають восени першого року. Насіння маленьке, плоске, з 2 крильцями.

Туя західна морозостійка, відносно світлолюбива, до родючості грунту маловибаглива; хвоя пахуча, фітонцидна. Цінна деревна порода в зеленому будівництві.

Покритонасінні – Magnoliophyta (Angiospermae)

Родина Березові – Betulaceae Agardh.

Береза бородавчаста - Betula verrucosa Ehrh (B.pendula Roth)

Дерево висотою 20-25 м. Крона ажурна, гілки звисаючі. Кора стовбура і основних гілок у молодих дерев гладка, біла, у старших дерев біля основи стовбура стає чорно-сірою, груботріщинистою.

Листки. Трикутно-ромбічні, двоякогострозубчасті, 3-7 см довжини, голі. Молоді листочки липкі смолисті. Черешки тонкі, довжиною 2-3 см. Молоді пагони голі, покриті смолистими бородавочками (звідси видова назва – “бородавчаста”).

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – подовжені, розміщені на кінцях гілок, з червоно-бурими віїстими лусками, закладаються з осені; жіночі циліндричні, зелені, довжиною 2-3 см, на вкорочених бокових пагонах. Розпускаються в квітні-травні.

Плоди. Зібрані в продовгуваті супліддя – “шишечки” коричневого кольору. Дозрівають літом і розсипаються. Насіння маленьке – крилаті горішки, масово розсіваються вітром.

Береза – швидкоростуча, світлолюбива, морозостійка, витримує засуху; росте на різних по родючості і вологості грунтах. Плодоносить з 10 років, недовговічна, повного розвитку досягає у віці біля 50 років. Сильно розвинена коренева система, тому вітростійка. Розмножується насінням і вегетативно.

Береза карпатська – Waldst et Kit (B. pubescens var carpatica K. Koch)

Кущ або деревце із схожими з березою пухнастою біоекологічними і деякими морфологічними ознаками. Кора на стовбурах не біла, а темна. Росте у верхній границі лісу (на схилах гір). Дуже морозостійка, світлолюбива, невибаглива, цінна гірсько-лісомеліоративна порода. Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха чорна (клейка) – Alnus glutinora Galrth

Дерево висотою до 25-30 м. Крона вузькопірамідальна, пізніше – яйцевидна, густа. Стовбур добре сформований, повнодеревний, циліндричний, покритий коричневою тріщинистою корою. Молоді пагони і листочки клейкі (звідси назва “вільха клейка”).

Листки. Оберненояйцевидні або круглі, на вершечку