Гребінчастий тритон — Wtarus| cristatus|(Laurenti,1768|)

Triton| palustris| — Eichwald|, 1830; Triton| niarmoratus| — Eichwald|, 1831

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД. Крупний тритон: максимальна загальна| довжина 153 мм (довжина тіла 82 мм); у Європі до 200 мм. Голова приплюснута (зверху|згори|) і широка; тулуб масив-ний|. Піднебінні зуби у вигляді двох майже паралельних рядів|низок|. Зверху|згори| шкіра грубозерниста|крупнозерниста|, на череві гладка. Гребінь самця в шлюбний період високий, зубчастий|зубчатий|, різко обособ-лений| виїмкою від хвоста. Хвіст коротше або дорівнює довжині тіла. Так званий індекс Вольтерсторфа, тобто відношення|ставлення| довжини передніх кінцівок|скінченностей| до довжини тулуба між пе-редніми| і задніми кінцівками|скінченностями|, у самок|самиць| рівний 41-67% (зазвичай|звично| 52%), тулубних хребців з|із| ребрами частіше всього 15-16 (зрідка 14 або 17). Забарвлення|фарбування| верхньої частини|частки| тіла темне з|із| неконтрастними темними ж плямами. З боків голови і тулуба безліч дрібних|мілких| білих крапок|точок|. Горло чорне (рідше жовтувате) з|із| багаточисельними|численними| білими кра-пинками| (рис.1 і 2).

ПОШИРЕННЯ|розповсюдження|. Центральні райони Европи, на північ до півдня Скандинавії, на південь ка Альп і Балкан, від Франції на заході до Уралу на сході (Свердловська об-ласть|), заходить в Зауралье (Курганна область). У евро-пейской| частині|частці| колишнього СРСР досягає на півночі Каре-лії, на півдні Молдавії; мешкає в низинах| Дніпра, а раніше (до 40-х років) зустрічався в низинах| Дона, але|та| відсутній в нижній течії Волги і Уралу. Вказувані|указувати| раніше уча-стки| ареалу в південній Европе і Передній Азії, а в колишньому СРСР в Криму і на Кавказі відносяться зараз до інших близькоспоріднених видів (рис.4).

Раніше вважали|лічили|, що вигляд|вид| складається з 4 підвидів. Проте|однак| польові і лабораторні дослідження останнього десяти-летия| показали, що ці підвиди слід розглядувати|розглядати| як самостійні види. Це сірий тритон, Т. саrnifex| (Laurenti|, 1768), що мешкає в Альпах, Італії і на більшій частині|частці| колишньої Югославії і Греції; власне гребінчастий тритон, Т. cristatus|; дунайський тритон, Т. dobrogicus| (Kidtzescu|, 1903), і: тритон Кареліна, Т. karelinii| (Strauch|, 1870). У фауні колишнього СРСР — 3 з|із| цих 4 ви-дов|; у Росії 2 види. Всіх їх зараз відносять до видової групи Т. cristatus| підроду Triturus|. Підвиди у власне гребінчастого тритона не выделя-ются| (Ананьева, Боркин, Даревський, 1998).

У багатьох районах мешкає спільно| із|із| звичайним тритоном, а на Карпатах, крім того, з|із| альпійським і карпатським тритонами. Від всіх них відрізняється| формою спинного гребеня (високі зубці, виїмка перед хвостовою частиною|часткою|) і забарвленням|фарбуванням| тіла. У Закарпатті і, можливо|, в Молдавії стикається|торкається| з|із| дунайським тритоном, від якого відрізняється особливостями забарвлення|фарбування| і пропор-ціями| тіла (індекс Вольтерсторфа); проте|однак| у ряді випадків точна ідентифікація без вживання|застосування| біохімічних ознак| може бути утруднена. Від плямистої саламандри відрізняється формою і забарвленням|фарбуванням| тіла, а від сибірського углозуба| (Зауралье), крім того, числом пальців на задніх кінцівках|.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ. Не дивлячись на|незважаючи на| великий ареал гребінчастий тритон зазвичай|звично| не дуже поширений|, особливо на півночі і сході аре-ала|, і поширений мозаїчно. Поряд і|поряд із|з звичайним тритоном, він все ж |все же таки|є|з'являється| фоновим видом. Хоча чис-ельність| його в 5 і більше разів нижче за перший вид, в зоні ши-роколистяних| лісів він не поступається йому в чисельності, а місцями навіть перевершує. У багатьох районах чисельність виду|очевидно| скорочується. Мешкає на території багатьох заповідників. Занесений в Червону книгу Латвії, але|та| в Червоні книги СРСР, Росії і інших республік включений не був. В межах Росії вказаний в деяких регіональних Червоних книгах (на-пример|, в Башкирії і Карелії). Загрози|погрози| існуванню вигляду|виду| в цілому|загалом| немає, тому спеціальних заходів охорони доки|поки| не вимагається. У Західній Європі охороняється Конвенцією Берна.

ЛІМІТУЮЧІ ЧИННИКИ|фактори|. Зміна ландшафтів, хімізація середовища.

БІОЛОГІЯ І ЕКОЛОГІЯ ВИДУ. Мешкає переважно в лісовій зоні, де тримається поблизу зарослих навколо водною рослинністю| стоячих і слабопроточних| водоймищ в різного| роду біотоп. Це ліси, чагарники, сади, городи, широкі річкові долини; зустрічається також на відкритих|відчиняти| ділянках, заплавних лугах і так далі У зоні широколистяних| лісів найбільш багаточислений|. Населяє як низовинні рай-они|, так і гори. У Карпатах знайдений на висоті до 1450 м (вище за лінію лісу на полонині|); у Альпах до 1100 м.

Весну і першу половину літа (всього біля 120 діб) тритони проводять у водоймищах — в озерах, старицах|, заво-дях|, ямах з|із| водою, в осокових і торф'яних болотах, інколи|іноді| в калюжах, як правило, в лісі або на|у| узліссях|опушень|; попадаються|трапляються| також в канавах і ставках. Гребінчастий тритон уникає забруднениз| водоймищ; рідкісний або відсутній в населених пунктах і інших місцях з|із| господарською діяльністю людини. У другій половині літа тритони живуть на суші в лісі.

У водоймищах тритони активні переважно вдень, на суші в сутінки і вночі, ховаючись|переховуватися| в решту часу під пнями, гнилими стволами|стовбурами| дерев, в ямах з|із| піском і опалим| листям, в густому дерні, інколи|іноді| навіть в кротових ходах. У цих притулках зазвичай|звично| і зимують, інколи|іноді| разом з іншими видами амфібій. Зиму проводять також під мохом, в кореневих порожнечах|пустотах|, навіть в підвалах і льохах|погребах|. Хоча зи-мують| зазвичай|звично| на суші, але|та| можуть зимувати і у водоймищах, що не промерзають до дна.

ФЕНОЛОГІЧНІ ФАЗИ. Із|із| зимівель з'являються|появляються| в березні (Закарпаття), в квітні-травні (середня Росія) в період розкриття водоймищ при тем-пературі| повітря 9-10°С| і температурі води 6°С|. Через 3-6 діб тритони переміщаються до водоймищ. На відміну від звичайного тритона як нерестовища предпочи-тают| глибші водоймища (до 0,5-0,7 м). Розмноження починається|зачинає| при температурі повітря 14°С|. Самці