біологічно активних металів. Найбільше міді міститься в тих центрах мозку, які зв’язані з рухом тіла. При порушеннях функції мозку (шизофренії, епілепсії) помічено зниження вмісту міді в мозковій тканині. Мідь виконує й інші біологічні функції в організмі людини, зв’язані з дією вітамінів групм В, аскорбінової кислоти. Дефіцит міді у нормальних здорових людей не спостерігається навіть в районах з низьким вмістом солей міді в навколишньому середовищі. Потреба організму в міді менша, ніж в сполуках заліза. Мідь потрапляє в організм з їжею (горіхи, печінка, гриби, устриці) і з питною водою. Необхідна мідь і рослинам, вона впливає на процес утворення хлорофілу і запобігає його руйнуванню. В організмах нижчих тварин мідь також відіграє важливу роль. Італійський учений Б. Бізіо в 1834 році визначив, що блакитний колір лімфи у безхребетних тварин залежить від вмісту в ній міді. Як і залізо в крові вищих тварин і людини, мідь в організмі безхребетних знаходиться в комплексі з білком. Тому у кальмарів, раків, равликів і павуків мідь виконує таку ж функцію, що й залізо в гемоглобіні вищих живих істот. Ще в 1913 році учень академіка Вернадського біохімік і геолог Я. Самойлов висловив думку, що в процесі розвитку живого організму кров могла змінюватися- мідь поступово замінила залізо; гемоглобін крові має в 5 разів вищу здатність переносити кисень, ніж білок, який містить мідь. Не витримавши конкуренції з залізом як транспортувальником кисню в крові вищих тварин, мідь все ж залишалася важливим компонентом в процесі кровоутворення, беручи участь в формуванні гемоглобіну.
Важливим біометалом є марганець. Він бере участь в обміні речовин в рослинних клітинах нарівні з іонами магнію. Марганець може й змінювати магній в деяких біохімічних процесах. Відсутність марганцю в раціоні харчування тварин може привести до їх загибелі. В організмі людини марганець входить до складу двох ферментів і активізує дію багатьох ферментів. Він стимулює синтез холестерину і жирних кислот; сприяє кращому засвоєнню заліза і міді, активізуючи процес кровоутворення, сприяє утворенню інсуліну в підшлунковій залозі, бере участь у синтезі життєво-необхідного віттаміну С.
Не менш важливі елементи хром і нікель. Нестача нікелю спостерігається при різних формах анемії. Солі нікелю стимулюють синтез амінокислот. При недостачі хрому спостерігається уповільнення росту тварин, порушення вуглеводного обміну, виникнення діабету, захворювання очей.
Про значення в житті рослин молібдену всідчить те, що він входить до складу ферменту, який каталізує перетворення вільного азоту в форми, які легко засвоюються. У тварин і людей у малих дозах стимулює утворення гемоглобіну, у великих- затримує цей процес. Баланс молібдену дуже важливий для людини. При надлишку металу нирки не встигають вивести з організму основну кислоту і вона відкладається у вигляді солей в органах і тканинах. Виникає деформація суглобів, людина втрачає рухливість. Найбільша кількість молібдену у людини знаходиться в шкірі і печінці. В молекулі В12 знаходиться трьохвалентний кобальт. У тварин В12 синтезується за допомогою мікроорганізмів, які містяться в шлунково-кишковому тракті. У людей мікроорганізми виробляють незначну кількість вітаміну В12 і основна його кількість надходить з їжею. При недостачі В12 спостерігаються порушення у відновленні крові, виникає злоякісна анемія. Цинк входить до складу багатьох ферментів. Він впливає на роботу щлунку- сприяє утворенню соляної кислоти, на роботу слинних залоз і підшлункової залози, сприяючи виділенню лужних секретів. Цинк сприяє виділенню з організму вуглекислого газу, що виділяється при диханні тканин, бере участь в обміні білків та фосфорного обміну. Цинк необхідний для формування скелету. Робота ендокринних залоз залежить від наявності цинку- він входить до складу молекули гормону підшлункової залози- інсуліну. Порушення обміну цинку в організмі призводить до лейкемії, цирозу печінки, атеросклерозу. Недостача цинку в їжі призводить до затримки росту. У віддалених районах Африки живуть племена карликів, у яких спостерігається дефіцит цинку. Добова потреба в цинку 12 міліграмів, всього ж цинку в організмі людини не більше 2 грамів. У немовлят в організмі цинку дуже мало, тоді як в оррганізмі людей похилого віку цинку найбільша кількість.
Необхідним компонентом нашої їжі є сіль харчова- хлорид натрію. Її шанували з давніх давен. В стародавньому Римі сіллю розплачувались з легіонерами замість грошей. Іон хлору необхідний людині для утворення соляної кислоти в шлунково-кишковому тракті. А іон натрію разом з іоном калію бере участь в генеруванні біохімічних струмів, що дають енергію для постачання поживних речовин в клітини через бар’єр, який утворює клітинна оболонка. Іони натрію і калію маючи різний потенціал, створюють умови для проходження нервових імпульсів. Наявністю рівноваги між іонами натрію і калію забезпечується нормальна робота серця, судин, реакція крові, нормальний тиск крові в артеріях, нормальна ровідність нервових імпульсів. Помічено, що при вживанні деяких ліків з організму виводяться іони натрію і калію. Таким хворим призначають солі калію і вживання їжі, багатої на іони калію (курагу, картоплю, ізюм, черешні, бобові рослини тощо). Іони натрію потрапляють в організм з продуктами тваринництва. Помічено, що люди, які вживають рослинну їжу, потребують більше солі, ніж люди, котрі харчуються тваринною їжею. Для нормальної здорової людини потреба солі становить 10-15 грамів на добу. Існує баланс вмісту іонів калію і натрію.
Французький вчений Бунге навів статистичні дані, що селянин, котрий з рослинною їжею вживає калій, вживає солі більше, ніж мешканець міста, який вживає переважно бідну на калій тваринну їжу.
Калій і натрій можна назвати металами-близнюками – порушення балансу