Але ніде захоплення тюльпанами не досягало таких колосальних розмірів, як у Голландії. Спокійні по природі, розважливі торговці і взагалі люди помірні, голландці ні з того ні із сього так захопилися цією квіткою, що захоплення це перетворилося в єдину у своєму роді народну манію, що одержала навіть в історії окрему характерну назву "тульпоманії".

Тюльпан з'явився тут лише в 1634 році, і перший час розведення його носило зовсім комерційний характер.

Помітивши захоплення цією квіткою німців і інших народів, розважливі голландці стали розводити його в як можна більшій кількості нових сортів, і торгівля його цибулинами виявилася настільки прибуткової, що нею стали займатися незабаром навіть і люди, що мали дуже мало відносини до садівництва, нею стало займатися ледве не все населення.

Незабаром справа дійшла до того, що утворилося щось начебто гри на біржі. Замість цибулин нових сортів стали видавати вперед на них розписки в тім, що власник їхній одержує право на придбання цього сорту, а потім розписки ці перепродували по більш високій ціні іншим; ці, у свою чергу, намагалися перепродати їх по ще більш високій ціні третім. При цьому ціни на такі фантастичні сорти доходили до неймовірних розмірів. Гру цю підтримували деякі щасливі випадки, начебто того, що по випадково придбаним за невисоку ціну розпискам виходили дійсно рідкісні сорти, що, будучи продані, давали потім великі бариші.

Так, наприклад, одному бідному амстердамському прикажчику завдяки стіканню цілого ряду щасливих обставин вдалося за які-небудь чотири місяці зробитися багатою людиною.

Великі гроші в цей час наживали також і торговці глиняними горщиками і дерев'яними шухлядами, тому що крім спеціально культивувала тюльпани садівників розведенням тюльпанів займався всякий і бідний і багатий - аби тільки знайшлося місце для їх розведення.

Для торгівлі цими цибулинами, як вже говорилося, існували особливі приміщення, де в особливі базарні дні збиралися продавці і покупці і змовлялися щодо цін - словом, щось начебто біржі. У біржові дні ці приміщення представляли собою багатотисячні збори.

Отут і мільйонери, і графи, і барони, дами, купці, ремісники, селяни, швачки, рибалки, усякого роду прислуга і навіть діти. Лихоманкою наживи були охоплені всі шари суспільства, усі, у кого тільки був хоч гріш за душею. У кого ж готівки не було (про це існують цілі записки в хроніках), тяг свої коштовності, плаття, домашній скарб, віддавав під заставу будинку, землі, череди -і словом, усі, аби тільки придбати бажані тюльпанові цибулини і перепродати їх за більш високу ціну. За одну цибулину, наприклад, сорту "Semper Augustus" було заплачено 13.000 гульденів, за цибулину сорту "Адмірал Енквіцен" -і 6.000 флоринів... На деякі ж сорти полягали запродажі, і в історії цієї дивної біржової гри збереглося навіть кілька документів, в одному з яких значиться, що за цибулину сорту "Vice-roi" було заплачено: 24 чверті пшениці, 48 чвертей жита, 4 жирних бика, 8 свиней, 12 овець, 2 бочки вина, 4 бочки пива, 2 бочки олії, 4 пуди сиру, зв'язування плаття й один срібний кубок. І такого роду угоди не були рідкістю.

Але крім таких спеціальних бірж у кожнім голландському місті були перетворені у свого роду мініатюрні біржі всі трактири, шинки і пивні, і всі аматори пограти в карти, у кісті - аматори сильних відчуттів перетворилися тепер у запеклих гравців у тюльпанові цибулини. При цьому, якщо укладена в одному з таких кабачків вигідна угода приносила всім заключившим її гарний бариш, то в ньому влаштовувалася багата гулянка, у якій перше місце належало хазяїну. І як не дивно може показатися, але в таких місцях складали собі іноді гарні багатства і бідні швачки, штопальниці мережив, пралі і тому подібний люд.

Нарешті, для того щоб розпалити ще більш пристрасть до цієї гри, міста начебто Гаарлема, Лейдена призначали від себе величезні, що досягали кількох сотень тисяч гульденів, премії за виведення тюльпана якого-небудь відомого кольору і величини, і у випадку здійснення цієї задачі видача нагороди супроводжувалася такими чудовими святами, на які народ стікався з усіх самих віддалених окраїн у не меншій кількості, чим на свято чи в'їзду коронування государів.

Так, до нас дійшло, наприклад, опис свята з приводу присудження премії за виведення чорного (чорно-лілового) тюльпана. У святі цьому брав участь сам принц Вільгельм Оранський.

Але якщо з цього часу тюльпан утратив усяке значення для спекулянтів, для аматорів біржової гри і легкої наживи, то він продовжував залишатися предметом, з одного боку, замилування, з іншого боку - осудження для поетів, письменників і відігравав чималу роль в естетиці.

Усемогутня вже і тоді мода усюди вимагала зображення чудового тюльпана. Малюнки тюльпана покривали всі матерії, зображення його ткалися на найдорожчих брабантських мереживах, з'являлися навіть на масляних картинах сучасних голландських живописців. Утворилися навіть цілі школи малювання квітів, де видатну роль грав тюльпан, і спогаду про цей культ тюльпана дійшли до нашого часу на картинах таких видатних художників, як Ван-Хейсум, Ферендаль, Хаверманс, Де-Геер...

Що стосується тюльпана в поезії, те французький поет XVIII сторіччя Буажолен написав про нього цілу поему: "Метаморфоза Тюльпана", де він оспівує, наслідуючи Хафізу, дивовижну, чарівну дівчину, володарку його серця; а Олександр Дюма-батько - поетичний роман "Чорний Тюльпан", у якому зображує роль цієї квітки в Голландії.

Але німецькі письменники дивляться на тюльпан як на квітку без душі, квітка зовнішньої краси, емблему порожнечі, що ганяється тільки за вбраннями,