Метелики прикріплюють яйця до гілок рослин, кори Дерев, тобто там, де живиться їхня гусінь. Знайти такі рослини метеликам допомагають органи нюху. За допомогою фасеткових очей метелики не тільки розрізняють кольори, а й визначають форму предметів.

Багато метеликів (білан капустяний, совка озима, дубовий шовкопряд, метелик лучний та ін.) завдають відчутних збитків сільському і лісовому господарству. Наприклад, гусінь білана капустяного завдає великої шкоди капусті. Встановлено, що, зважаючи на добру помітність гусені на листках капусти завдяки пістрявому забарвленню і здатності триматися групами, вони не знищуються птахами, оскільки неїстівні, що узгоджується з їхнім яскравим забарвленням. Зелене забарвлення гусені у багатьох інших видів метеликів є захисним.

Гусінь білана капустяного має зеленуватий колір. По боках тіла і на спині у неї розташовані жовті смуги і чорні цятки. Вирісши, гусениця переповзає на дерево, стіну, паркан тощо, де перетворюється на лялечку. Після виходу з лялечки метелик сидить на одному місці кілька годин, доки його крила не розпрямляться і не зміцніють.

Для боротьби з біланом капустяним слід знищувати бур'яни, збирати й знищувати його гусінь та яйця і використовувати біологічні методи боротьби.

Проте якщо личинкові форми метеликів завдають значної шкоди, то дорослі форми приносять велику користь, запилюючи багато видів рослин. Крім того, це основний корм для птахів. Це слід враховувати під час розробки методів захисту рослин.

Серед багатьох видів шовкопрядів, які дістали свою назву в зв'язку з тим, що їхня гусінь перетворюється на лялечку в шовковистих коконах, велике значення має шовковичний шовкопряд — єдиний повністю одомашнений вид метеликів, їжею для гусені шовковичного шовкопряда є листки шовковиці, з чим і пов'язана назва комахи.

У природних умовах шовковичний шовкопряд не існує. Він вперше був одомашнений китайцями не менш як 2,5— З тис. років тому. У VIII ст. араби завезли його в Європу. Нині шовківництво поширене в багатьох країнах світу. Людина вивела різні породи шовковичного шовкопряда, які різняться кількістю шовку в коконі (з 1 кг сирих коконів отримують до 90 г шовкусирцю).

Хоча у метеликів шовковичного шовкопряда є крила, в результаті одомашнення ці комахи втратили здатність літати. Шовковичний шовкопряд у дорослому стані не живиться. Самці мають тонке черевце і перисті вусики. Запліднені самки відкладають яйця, або грену, після чого скоро гинуть. З них у спеціальних приміщеннях виводять гусінь, яка має білувате забарвлення і червоподібну форму. На кінці черевця у них є рогоподібний придаток. Гусінь малорухлива, розвивається 26—40 діб; за цей час вона чотири рази линяє. Доросла гусінь плете кокон з шовкової нитки, яку виробляють її шовковидільні залози. Кокони заморюють гарячою парою, висушують, розмотують і отримують натуральний шовк.

Двокрилі. До цього ряду належать комарі, мухи, оводи тощо. Вони мають лише передню пару крил, друга пара значно зменшена і від неї збереглися лише булавоподібні утвори — дзижчальця.

Хатня муха поширена скрізь. На її голові розміщені фасеткові очі й вусики — органи нюху, на лапках — органи смаку. Між кігтиками її лапок знаходиться клейка, вкрита волосками подушечка, що дає змогу мусі повзати по вертикальних площинах, склу, стелі. На кінцівках також є волоски, до яких легко пристає бруд, тому мухи є механічними переносниками хвороботворних бактерій. На тілі однієї мухи знаходили до 6 млн бактерій, а в кишках — до 28 млн. Різних видів мікроорганізмів у мух знайдено близько 40. Основна роль в утворенні у мух ротового апарату лижучого типу належить нижній губі, яка має форму хоботка. Живляться мухи рідкою їжею. Муха, сідаючи на продукти, виділяє травні соки, під дією яких їжа розчиняється, після чого вона її всмоктує. Характер живлення мух (як продуктами харчування людини, так і різними покидьками) також сприяє поширенню збудників хвороб.

Мухи поширюють насамперед збудників кишкових захворювань: черевного тифу, дизентерії, холери, а також відіграють значну роль у передаванні туберкульозу, дифтерії, сибірки, деяких захворювань очей. Вони можуть переносити яйця гельмінтів і цисти найпростіших. Спалахи епідемій кишкових захворювань припадають на літній період, коли чисельність мух найбільша.

Звичайним місцем відкладання яєць є продукти, що гниють, залишки їжі, гній, фекалії людини тощо. За один раз муха відкладає до 160 яєць. За сприятливих умов за добу з яєць виходять личинки, які через 1 — 2 тижні заляльковуються, а ще через 1—2 тижні з лялечки виходить муха. Весь розвиток від яйця до мухи відбувається приблизно впродовж місяця.

Для захисту від мух рекомендується тримати продукти харчування вкритими скляним або сітчастим ковпаком І завішувати вікна марлею. Місця виплоду мух обробляти інсектицидами (речовинами, отруйними для комах). Боротьбу з дорослими мухами ведуть за допомогою механічних (липкі стрічки) і хімічних засобів.

Оводів відомо кілька видів: шлунковий, підшкірний і носоглотковий. Це великі мухи, які в дорослому стані не живляться, а існують за рахунок накопичень у личинковий період життя.

Самка великого шлункового овода відкладає яйця, прикріплюючи їх до шерсті коней. Личинка, що вийшла з яйця, всвердлюється в шкіру, викликаючи сверблячку. Коні, лижучи вражені місця, злизують їх і проковтують. Подальший розвиток овода відбувається в шлунку коня. Місяців через десять вони залишають травний канал, падають на землю і заляльковуються в грунті або в гної.

Самки шкірного овода великої рогатої худоби