У змії, коли вона линяє, шкіра злущується вся відразу, вивер-таючись, наче панчоха. Забобонні люди безпідставно вважають, що скинутий змією кожушок має чудодійні властивості.

Змії пересуваються, плазуючи й звиваючись усім тілом по землі. Звідси й назва класу — плазуни.

Усі змії відкладають яйця. Проте звичайна гадюка, — змія живородна.

Усі змії ковтають свою здобич цілою. Кістки щелепи в них з'єднані розтяжними зв'язками й рухомі, а зуби загнуті назад. Змія мовби натягує свою голову на здобич, поступово ковтаючи її.

Деякі змії ковтають свою здобич живою. Так з'їдають жаб і рибу вужі, які живуть біля водойм або у воді.

Удави спочатку душать здобич, обвиваючись навколо неї сво-їм тілом. У пустинях Казахстану, Середньої Азії та на Кавказі трапляються невеликі (менші за метр) удавчики, що нападають на тушканчиків та інших дрібних тварин. У тропічних краї-нах живуть величезні удави. Найбільша змія — велетенський удав анаконда — довжиною до 11 м, водиться в Північній Америці.

Отруйність змій загальновідома, хоч отруйні змії становлять лише одну десяту частину всіх-видів цих тварин. У голові отруйної змії позаду очей містяться отруйні залози (видозмінені слинні залози), які виробляють сильну отруту.

Передні зуби отруйних змій мають борозну або канал, по якому отрута під час укусу вводиться в організм жертви або во-рога. Так зване «жало» — довгий роздвоєний на кінці язик — ніякого відношення до отруйного апарату не має. Це орган до-тику й смаку, однаковий в отруйних і неотруйних змій. Змія по-стійно висовує свій язик, «обмацуючи» ним навколишні пред-мети.

Якщо людину вкусить змія, не можна займатися самоліку-ванням (робити надрізи, припікання, перетяжні пов'язки тощо). Потерпілого треба якнайскоріше доставити до лікаря. Найдійовіший спосіб лікування — впорскування спеціальної протизміїної сироватки й переливання крові. Потерпілому від укусу гадюки рекомендується пити гарячий чай або каву.

Убивати змій, навіть отруйних, не треба. Отруйні змії, самі на людину не нападають. Най-частіше вони кусають, коли їх дражнять або наступають на них.

Знищуючи шкідливих гризунів, усі змії, в тому числі й отруй-ні, приносять користь. Зміїну отруту використовують у медицині для виготовлення ліків. З цією метою змій розводять у спеціаль-них розплідниках.

Ряд черепахи. Тіло черепахи вкрите панциром, що являє со-бою розширені кістки скелета, прикриті зверху роговими плас-тинками. Відчувши небезпеку, черепаха втягує голову, кінцівки й хвіст у панцир або ховає їх під його виступи. Це її добре захищав від ворогів, бо панцир дуже міцний. Зубів у черепахи немає, її щелепи вкриває роговий дзьоб. У сухопутних черепах високий панцир і короткі пальці; у водяних — панцир сплюснутий. Че-репахи, які живуть у річках та озерах, мають між пальцями ніг плавальну перетинку, а в морських черепах ноги перетворилися на ласти.

У південних районах Казахстану і по всій Середній Азії во-дяться степові черепахи. Навесні вони бродять по степах і пусти-нях, живлячись соковитими частинами рослин, і відкладають яйця.

На початку літа, коли рослинність вигоряє, вони риють нори і впадають у літню сплячку. Прокидаються черепахи восени, щоб підгодуватися бідною осінньою рослинністю, і знову йдуть у нори на всю зиму.

Ряд крокодили. Колись крокодили заселяли водойми жарких зон усіх материків (особливо Південної Америки, Африки та Азії). Багато цих тварин люди знищили заради їхньої гарної й міцної шкіри.

Зовні крокодили нагадують гігантських ящірок. Вони бува-ють завдовжки до 10 м. Хвіст у них помітно сплюснутий з боків, що пов'язане з їхнім водним способом життя.

Серед сучасних плазунів у крокодилів найскладніша будова. Зокрема, легені в них мають усередині багато перегородок, сер-це, на відміну від усіх інших плазунів, чотирикамерне, хоча венозна й артеріальна кров, виходячи із серця, частково змі-шується.

Крокодили звичайно підстерігають свою здобич, сховавшись під водою і виставивши наверх тільки очі й кінчик морди з нізд-рями.

Молоді невеликі крокодили поїдають риб, земноводних, птахів, а більші — нападають на звірів, які приходять до водопою.