Мовна функція виконується, як правило, лівою півкулею великого мозку. Це спостерігається у всіх правшів і у 70% лівшів, що підтверджується як клінічною практикою, так і електрофізіологічним подразненням відкритої кори під час хірургічних операцій. А зони кори, що контролюють артикуляцію, локалізуються в обох півкулях великого мозку.

Прояви дії вищої нервової системи та їх значення: свідо-мість, мислення, емоції, мотивації, пам'ять (фізіологічна природа, види)

Свідомість - вищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. В її розвитку провідну роль відіграє спосіб життя, неоднаковий в умовах кожної з суспіль-но-економічних формацій. Свідомість є суспільним продуктом, і во-на набуває нових властивостей залежно від специфіки суспільних умов життя людей, змінюючись слідом за розвитком економічних відносин тощо. Так, в епоху первісного ладу свідомість людей ви-значалася тими відносинами, які виникли на основі суспільної влас-ності. Потім вона змінилася під впливом приватної власності на за-соби виробництва і поділу суспільства на групи, класи. Свідомість- це результат діяльності мозку, тісної взаємодії кори і підкіркових центрів. Провідну роль у формуванні свідомості відіграє ліва

Увага та її роль у сприйнятті інформації.

Увага – це стан активної бадьорості, який характеризується готовністю виділити з багатьох подій найважливіше і відповісти на нього активною діяльністю. Це перша необхідна умова відбору інформації для будь - якої форми вищої нервової діяльності. Розрізняють два види уваги: 1) мимовільна – пов’язана з безумовним рефлексом, не залежить від волі та свідомості, виникає без будь-яких зусиль з боку людини. Важливим джерелом мимовільної уваги є інтерес людини до певних предметів або явищ - читання цікавої книги, перегляд фільму;

2) довільна – це нервовий процес направленої свідомості, який є продуктом соціального розвитку особистості. Залежить від нашої волі. Довільна увага цілеспрямована, виникає внаслідок свідомо поставленої мети і потребує певних вольових зусиль. Вона здійснюється на фоні загальної бадьорості і полягає у відбиранні інформації через усвідомлення її значення.

Властивості уваги:

1) концентрація уваги – це стан свідомості, необхідний для того, щоб включитися в діяльність, зосередитися на завданні;

2) стійкість уваги – це здатність певний час зосереджуватись на сприйнятті даного об’єкта або завдання;

3) розподіл уваги – здатність людини одночасно концентрувати увагу на кількох об’єктах, що дає можливість виконувати одразу декілька дій;

4) переключення уваги – це зворотний бік розподілу уваги. Воно вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого;

5) обсяг уваги – це кількість об’єктів або їх елементів, які Людина може одночасно сприйняти з однаковим рівнем якості і чіткості.

Отже, увага – це фактор, який керує вибором інформації для сприйняття.

Перша і друга сигнальні системи.

І.П.Павлов, вивчаючи особливості вищої нервової діяльності людини і тварин, розвинув вчення про дві сигнальні системи.

Сигнальні системи – два основні фізіологічні механізми діяльності головного мозку. Будь – які зовнішні подразнення, зокрема, й умовні, що є сигналами безумовних подразників, утворюють першу сигнальну систему, характерну для високоорганізованих тварин і людини. У немовляти з перших днів життя виробляються різноманітні умовні рефлекси на положення тіла, вигляд матері, пляшечки, час тощо. Поступово їх стає дедалі більше. Дитина чує слова матері і вони поєднуються з певними процедурами – годуванням, прогулянкою, купанням. На ці слова теж виробляються умовні рефлекси. Ці умовні рефлекси нічим не відрізняються від умовних рефлексів тварин і є компонентами першої сигнальної системи.

Але поступово у дитини зростає запас слів, з них вона будує речення. Слова починають втрачати своє вузьке конкретне значення, в них вкладається значно ширший, узагальнюючий зміст, виникають поняття. Узагальненню підлягають не тільки слова, що означають предмети, явища природи, а й наші відчуття, переживання, дії. Так виникли абстрактні поняття, а з ними – абстрактне мислення. На цьому етапі в людини виникає друга сигнальна система, в якій слово відіграє роль не просто умовного подразника, а його сигналу, тобто воно є сигналом сигналу.

У тварин, як і в малої дитини, можна виробити умовні рефлекси на слова. Наприклад, собака виконує накази хазяїна. Але ці рефлекси є реакціями на звуковий подразник, а не на зміст слова, якого тварина не розуміє. Коли людина починає розуміти зміст слова, узагальнення, тоді слова створюють другу сигнальну систему, характерну лише для людини. Людина мислить словами, тому мислення нерозривно пов’язане з діяльністю людини. У зв’язку з розвитком другої сигнальної системи в людини виникли центри мови. Вони непарні і знаходяться у більшості людей в корі лівої півкулі головного

півкуля головного мозку, зокрема, рухомий центр мови і його зв’язки із сенсорними зонами кори.

Мислення. Проникнення в таємниці явищ навколишнього світу, його глибоке та всебічне пізнання неможливе без такого психічного про-цесу, як мислення.

Основними і специфічними особливостями цього психічного проце-су є узагальнене і опосередковане відображення в корі головного мо-зку предметів і явищ реальної дійсності, а також їх взаємозв'язків. Мислення узагальнено відображає дійсність через слова, мову. Воно тісно пов'язане з чуттєвим пізнанням, яке є головним інфор-матором про навколишній світ. Практика є джерелом мислення, і водночас так, як для відчуттів та сприймань, практика для мислення є критерієм істини.

Отже, мислення - це опосередковане, абстрактне, узагальнене пізнан-ня явищ навколишнього світу, їх суті та існуючих між ними зв'язків здійснюване шляхом мислительних операцій (аналізу й синтезу, по-рівняння й розрізнення, суджень і умозаключень, абстракції, уза-гальнення тощо); вища форма відображувальної діяльності.

Емоції— психічні стани і процеси в людини та вищих тваринах;