Плоди рослин мають різні пристосування для їх поширення на значні відстані.

- Плоди і насіння поширюються течією повітря. Цьому сприяють крилаті вирости або волоски. Плоди з волосками – складноцвіті (кульбаба, осот), плоди, що містять крилаті вирости – клен, береза, ясен, вільха, насіння сосни.

- Плоди і насіння поширюються течією води після дощів, водою рік. Плоди містять різні вирости, а всередині є повітря, що утримує плід на поверхні води (плоди пальм).

- Поширення плодів і насіння тваринами. Поїдаючи соковиті плоди (вишні, яблука, виноград, шипшину) викидають насіння, яке не втрачає схожості в різних місцях; прикріплюються різними пристосуваннями до шерсті тварин і одежі людини.

- Поширення плодів культурних рослин людиною на пароплавах по річках і через океан.

- Деякі рослини мають здатність розкидати насіння у різні боки при розтріскуванні плоду.

- Насіння бур’янів може поширюватися при неконтрольованій господарській діяльності.

Проростання насіння – початкова стадія онтогенезу або індивідуального розвитку рослини.

Щоб вивести насінину з стану відносного спокою, для активації процесу проростання необхідна:

1. Волога

2. Певна температура.

3. Кисень.

Вода надходить до насінини через мікропіле, викликає збільшення об’єму, набрякання тканин. При цьому шкірка розривається і зародок звільняється.

Для розвитку зародка необхідна певна температура. Наприклад, для соняшника, гарбуза, огірків, необхідна висока температура.

Проростаючи, насіння енергійно дихає, тому необхідний кисень. Висіваючи насіння, намагаються його не заглиблювати. Схожість насіння у різних рослин зберігається по-різному.

Для підвищення схожості твердого насіння необхідно механічно пошкодити його тверду шкірку, або закопують в землю, а навесні вибирають і обсушують, і після цього висівають.

Передпосівний обробіток насіння різними речовинами для прискорення проростання, покращання росту і врожайності.

Під впливом води ферменти зародка активуються, запасні поживні речовини насінини розчиняються. Вони використовуються зародком для побудови проростання. При проростанні вода проникає через рубчик і пильцевхід.

Кожна мікроспора – пилкове зерно. Пилкові зерна характеризуються високою стійкістю. Всередині формується чоловічий гаметофіт.

Формула квітки – скорочений запис морфологічної будови квітки. Діаграма – це схема розміщення окремих частин квітки, які спроектовані і записані певними умовними позначками.

СУЦВІТТЯ.

Суцвіття – сукупність закономірно розташованих квіток, об’єднаних спільною віссю. Значення: збільшення можливості продовження існування виду (пристосування до запилення).

Суцвіття поділяють на:

І. Прості – мають одну вісь суцвіття.

1. Китиця (черемха)

2. Колос (подорожник)

3. Початок (рогіз, кукурудза)

4. Щиток (яблуня, груша)

5. Зонтик (первоцвіт, цибуля)

6. Головка (конюшина)

7. Кошик (кульбаба, ромашка).

ІІ. Складні – утворюються з кількох простих суцвіть.

1. Складний зонтик (кріп, морква).

2. Складний колос (пшениця, жито).

3. Волоть (бузок, виноград).

4. Складний щиток (деревій).

5. Сережка (береза).

6. Завійка (незабудка).

7. Розвилка (золототисячник).

ЗАПИЛЕННЯ.

Запилення – це процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки, необхідна умова запліднення.

Типи запилення.

1. Самозапилення відбувається в межах однієї квітки (ячмінь, пшениця, горох, овес).

2. Перехресне запилення – пилок однієї квітки переноситься на приймочку маточки іншої особини:

а) Штучне перехресне запилення – здійснюється людиною.

б) Природне перехресне запилення – вітром (анемогамія), комахами (ентомогамія); водою (гідрогамія), птахами (орнітогамія).

У вітрозапильних рослин квітки дрібні; без нектарників; малопомітні; з спрощеною, небарвистою оцвітиною; тичинкові ніжки довгі, на кінцях великі пиляки. Маточки відкриті з великими приймочками. Пилку утворюється багато (50 млн пилинок у кукурудзи), він сухий, дрібний, з гладенькою поверхнею, при розкриванні пиляка силою викидається назовні. Вітрозапильні рослини часто ростуть на відкритих місцях. Пилок може переноситись на великі відстані.

Вітрозапильні є: злакові, осоки, береза, вільха, тополя, дуб, горіх, ліщина, конопля, кропива.

Комахозапильними є рослини з яскраво забарвленою оцвітиною. Квітки поодинокі, або зібрані в суцвіття. Пиляки утворюють меншу кількість пилку ніж вітрозапильні. Пилок крупний, липкий, з виростами або горбуватою поверхнею. На дні віночка утворюються нектарники, в яких виробляється нектар – запашний солодкий сік.

Більшість квіток двостатеві. Але пилок і маточки дозрівають не однаково, бо висота приймочок більша або менша від висоти пиляків (захист від самозапилення).

Першим проростає назовні корінець, який заглиблюється в ґрунт і швидко утворює кореневі волоски; він закріплює проросток в ґрунті, забезпечує надходження води і мінеральних речовин.

У однодольних з насінини виходить корінець і нижня частина сім’ядолі, а інша частина залишається в насінині, як всмоктуючий орган. У злаків, сім’ядоля перетворена в щиток залишається в насінині і всмоктує з ендосперму поживні речовини.

БУДОВА І СКЛАД НАСІННЯ ОДНОДОЛЬНИХ ТА ДВОДОЛЬНИХ РОСЛИН.

Основною відмінністю насіння однодольних і дводольних рослин є будова їх зародка. Типовою однодольною рослиною є пшениця, а дводольною – квасоля.

Пшениця – однодольна рослина, плід – зернівка (сухий, однонасінний). Складається з оплодня, який міцно зростається з насінною шкіркою. Насіння: зародок (зародковий корінець, стебло, брунька і одна сім’ядоля) та ендосперм, де міститься запас поживних речовин. Сім’ядоля – щиток, тоненька пластиночка, що розташована між зародком і ендоспермом і щільно притиснена до ендосперма. Зверху насінина вкрита насіннєвою шкіркою.

Квасоля – дводольна рослина, плід – біб (сухий, багатонасінний). Насіння: насінна шкірка, під якою міститься дві сім’ядолі, в яких відкладаються про запас поживні речовини. Між двома сім’ядолями є зародковий корінець, стебельце, листочок, брунечка. Отже, запас поживних речовин у насінні квасолі міститься в самому зародку.

У фіалки триколірної сім’ядолі (весь зародок) міститься всередині ендосперму, тобто запас поживних речовин не в зародку.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД НАСІННЯ.

У земній корі налічується близько 100 хімічних елементів, але для життя необхідні тільки 16. Частина з них входить до складу мінеральних речовин, які розчинюються у воді ґрунту і надходять через кореневу систему до всіх клітин рослинного організму, зокрема і до насінини.

Найбільш поширені елементи: водень, вуглець, кисень і азот. Вони складають близько 99% всієї маси неорганічних речовин.

Насінина містить білки, жири, вуглеводи як запасні поживні речовини.

Залежно від того,