Мозок. Різновиди та будова.

Будова та функції спинного мозку.

Спинний мозок – нижній відділ ЦНС, розташований в хребетному каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку, а внизу закінчується конічним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Являє собою тяж довжиною в дорослої людини 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром – 1 см, маса 35 г.

Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.

У центрі спинного мозку проходить вузький канал заповнений спинномозковою рідиною, яка сполучається з рідиною шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, м’якою.

Права і ліва частина спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу є сіра речовина, яка складається з тіл вставних (95%) і рухових (5%) нейронів. На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру схожу на метелика.

Передній виступ сірої речовини називається переднім рогом. Там розташовані тіла рухових нейронів. З них виходять аксони, які з’єднуючись між собою утворюють корінці на виході з спинного мозку.

Протилежний виступ – задній ріг, від нього виходять задні корінці, що являють собою чутливі відростки нейронів.

Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з’єднуються між собою, вкриваються єдиною жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв.

Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 31-33 сегменти (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1-3 куприкових). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов’язана руховою та чутливою іннервацією з даним сегментом.

Місце виходу корінців не відповідає рівню міжхребетних отворів і нерви, перш ніж вийти з каналу, йдуть вниз. У поперековому відділі вони йдуть паралельно кінцевій нитці й утворюють пучок, який називають кінським хвостом.

Сіра речовина спинного мозку оточена білою речовиною. Це відростки нейронів, які є чутливими і руховими провідними шляхами. Ті з них, що несуть інформацію з периферії та внутрішніх органів до спинного і головного мозку називаються висхідними (чутливими).

Інші – низхідні (рухові) несуть імпульси від головного і спинного мозку до периферичних частин тіла та внутрішніх органів.

Спинний мозок здійснює дві функції: рефлекторну і провідникову.

Як рефлекторний центр спинний мозок здатний здійснювати складні рухові рефлекси та регулює функції внутрішніх органів (шлунка, кишечнику, судин, сечового міхура, серцевого м’яза).

Провідникова функція полягає в забезпеченні зв’язку і узгодженні роботи всіх відділів ЦНС, за допомогою низхідних і висхідних провідних шляхів.

(Encephalon) Головний мозок, будова та функції його відділів.

Це вищий відділ Н.С. людини. Міститься у черепній коробці й через великий потиличний отвір переходить у спинний мозок.

У головному мозку розрізняють стовбур, мозочок та великий мозок (кінцевий).

До стовбура відносять: довгастий міст, середній та проміжний мозок. Стовбур мозку утворюється білою речовиною, а сіра знаходиться всередині у вигляді скупчень – ядер. У мозочку і великих півкулях сіра речовина знаходиться на поверхні, утворюючи кору.

Середня маса головного мозку 1200-1700 гр (становить близько 3% ваги тіла).

Головний мозок покритий 3 оболонками: твердою, павутинною і м’якою (судинною). Ці оболонки є продовженням оболонок спинного мозку. Тверда зростається з кістками основи черепа. М’яка оболонка разом з судинами заглиблюється в шлуночки мозку, де утворюються судинні сплетення, через які фільтрується з крові спинномозкова рідина. Ця рідина

мікроскопічну будову кори дослідив у кінці минулого сторіччя професор київського університету Бец.

Встановлено, що різні ділянки кори півкуль відрізняються за будовою та функціями. Таких ділянок (зон) виділяють від 50-200. Строгих кордонів між ними не існує. Зони складають апарат, який забезпечує приймання, переробку сигналів, що поступають і зворотну реакцію на сигнали, які поступили.

Розрізняють зони:

1 Чутливі – до них надходять імпульси від різних рецепторів організму (органів чуттів, шкіри, внутрішніх органів, м’язів, сухожиль і там аналізуються.

а)зорова зона – в потиличній частці.

б) слухова зона – в скроневій

в) смакова, нюхова – поблизу бокової борозни, на внутрішній поверхні

скроневої частки.

г) чисто мовної зони не існує. Вона представлена в корі скроневої

частки, нижньої лобної звивини зліва, ділянках тім’яної долі.

2. Рухові – аналізують сигнали, які надходять від скелетних м’язів та сухожиль. Нервові імпульси цієї зони зумовлюють скорочення відповідних груп м’язів. Рухова зона міститься у передній центральній звивині спереду від центральної борозни.

3. Асоціативні – об’єднуючі –з’єднують між собою рухові і чутливі зони, аналізують і зберігають інформацію, виробляють певну відповідь. З цими зонами пов’язані основні психічні явища: мислення, мова, пам’ять, поведінка, навчання, свідомість.

У розумовій діяльності більшості людей основну роль відіграє ліва півкуля. Тут є центри мови. Письма, рахування, читання, пам’яті. У правій – центри музичної та абстрактної пам’яті, запам’ятовування, геометричних і художніх образів.

Можливі порушення структури та функції нервової системи, їх профілактика.

До порушень нервової системи можуть привести різні чинники:

Зовнішні – травми (струс мозку), ураження електричним струмом, надмірне перегрівання або переохолодження організму, деякі інфекції (менінгіт, поліомієліт) та отрути (грибів, рослин, змій – кобр).

Внутрішні – припинення кровопостачання ділянки НС, запальні процеси, білкове голодування, дефіцит вітамінів.

При припиненні кровопостачання ділянки нервової системи виникає кисневе голодування, що приводить до загибелі нейронів, а з ними розуму і пам’яті.

Основними проявами порушень і захворювань Н.С. є біль, головний біль, зомління, судоми.

Тяжка хвороба головного мозку – епілепсія. Існує велика група хронічних захворювань Н.С.,